Питання призначення посла РФ в Україні знято з порядку денного, заявила 3 серпня заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль. Вона пояснила, що це жодним чином не вплине на двосторонні відносини між державами.
"Україна вирішила це питання ще в 2014 році, відкликавши посла. У нас працює тимчасовий повірений. І через те, що ми лімітовані в РФ можливостями нормальної роботи, це ніяк не впливає. Крім того, роль попереднього посла у формуванні відносин була взагалі мінімальна", - пояснила пані Зеркаль в інтерв'ю "5 каналу".
Закинути десантника
Рішення про заміну посла Росії в Україні в Кремлі затвердили 28 липня. Воно пройшло на фоні цілої низки інших путінських указів, зокрема, й щодо ліквідації так званого Кримського федерального округу.
Читайте також: Столицею Криму став Ростов
Чиновника з бізнесовими зв'язками Михайла Зурабова, який був послом з серпня 2009 року, вирішили замінити силовиком з бізнесовими зв'язками Михайлом Бабичем. Взагалі-то ідея призначити чекістську душонку послом в країну, з якою ведеться гібридна війна, була від початку провальна.
Бабича в російських ЗМІ представили як колишнього силовика, який служив у військах КДБ. Кілька разів навіть промайнуло про роботу в ФСБ, хоча цей період взагалі тривав лише кілька місяців. Здавалося, кремлівські апаратчики вкинули це прізвище з відповідним негативним інформсупроводом зумисно, вичікуючи: проковтне це Київ чи не проковтне?
Читайте також: Кадебіст та десантник. Кого Росія хоче відправити послом в Україну
А може, й розраховували на черговий скандал зі "зрадою" та вир емоцій, який би відвернув увагу українців від нагальних проблем.
Бабича покарали?
Цілком ймовірно, що просто потрібно було прибрати одразу двох Михайлів з посад. До речі, біографія російських послів у Києві свідчить, що після роботи в Україні в жодного з них кар'єра не пішла вгору. Мабуть, карма в будівлі на Повітрофлотському несприятлива.
Російський політолог Олексій Макаркін в інтерв'ю сайту Ura.ru висловив припущення, що когось іншого замість Бабича росіяни пропонувати не будуть.
"Інша кандидатура посла навряд чи буде запропонована — це виглядало б поступкою Києву, а на це в Москві, думаю, не підуть. До того ж і значимість "посольського каналу" для двосторонніх відносин зараз невелика", - сказав Макаркін.
Думка Макаркіна — одна з небагатьох, які не вкладаються в загальний хор російських коментаторів. Вони говорять або про те, що Україна відмовою призначити посла плюнула Росії в лице, або про те, що посол взагалі не потрібен, бо "Україна — маріонетка США".
Крок правильний, але запізнілий
Ситуація з Бабичем — зручний спосіб розірвати нарешті дипломатичні стосунки з Росією.
"Відмова надати згоду на призначення російського посла — це абсолютно правильний з точки зору всіх дипломатичних міжнародних стандартів крок. Ця реакція правильна, але недостатня", - сказав сайту Еспресо колишній посол України в Ірані та заступник керівник Центру дослідження Росії Олександр Самарський.
За його словами, той факт, що дипломатичні відносини України та Росії не були досі розірвані, давав усьому світу хибний сигнал про те, що в наших стосунках все добре, а війна на Донбасі є громадянською.
І як наслідок, це послугувало підґрунтям для низки подальших дипломатичних провалів. Таких як голосування в парламентах Франції та Кіпру за зняття санкцій проти Росії, референдум в Нідерландах про асоціацію України з ЄС, визнання польським сеймом Волинської трагедії геноцидом.
"Нам потрібно демонструвати всьому світу дипломатичними засобами, що Росія — агресор. Ми давно мали розірвати дипломатичні стосунки, оголосити Зурабова персоною нон-грата", - говорить Самарський.
За його словами, розрив дипломатичних відносин згідно з міжнародною практикою, це показник, що між країнами існують ворожі стосунки. "Якщо вони не розірвані — значить, все нормально. Треба називати речі своїми іменами. Росія воює, але стверджує, що ні. А ми стверджуємо, що Росія агресор, та на ділі нічого не робимо. Фактично, граємо самі проти себе", - говорить дипломат.
Крим за дужки
Також не дуже зрозуміло, чому вітчизняне МЗС, коли йдеться про заміну посла РФ в Україні, пов'язує це питання лише з відсутністю прогресу на Донбасі, не згадуючи анексію Криму. Адже саме цього прагне Путін: вивести факт окупації півострову за рамки дискусії в нормандському форматі та інших майданчиках.
"Мені не зрозуміло, ми що, вже забули про анексію Криму чи подарували його Путіну? Чи ми заздалегідь прагнемо виправдати те, що основні санкції Заходу пов’язані з Донбасом і, у разі прогресу там, від цих санкцій взагалі можна відмовлятися? Проблем більше немає?!" - говорить Самарський.
Громадяни і в'язні не постраждають
Аргументи про те, що після розірвання дипломатичних стосунків залишаться незахищеними наші громадяни в РФ, на думку Самарського, не відповідають дійсності.
"Є міжнародна практика, коли за згодою двох сторін, між якими розірвані дипломатичні відносини, інтереси кожної країни в іншій представляє третя країна. Наприклад, інтереси США в Ірані представляє Швейцарія. От нещодавно ми дізнались, що до наших в'язнів три місяці не може потрапити український консул, їм відмовляють. А спробували б вони відмовити швейцарському дипломату", - говорить Самарський.
Дипломат вважає, що відсутність чіткої дипломатичної стратегії шкодить Україні. Судячи з низки програшів, це дійсно так. Хотілося б сподіватися, що де-факто розривом дипломатичних стосунків з Росією на рівні послів наші дипломати починають нову, більш рішучу та напористу фазу зовнішньої політики.