Ян Пєкло. Чого чекати від нового посла Польщі

На тлі останніх невтішних звісток із Варшави призначення послом Польщі в Україні Яна Пєкло — хороша новина

Ян Пєкло — давній симпатик України та українців. Він не просто добре знає нашу країну, але, за його ж словами, відчуває "інтимну близькість".

Навесні кандидатуру Пєкло затвердила комісія польського Сейму, а 4 серпня міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський вручив йому призначення в Київ. Вірогідно, що до роботи посол візьметься вже восени.

Хто і звідки

Ян Пєкло раніше не був дипломатом. Уродженець Кракова, він отримав вищу освіту в одному з найбільш відомих вузів Польщі — Ягеллонському університеті, на факультеті польської філології. Цілком логічно, що він обрав собі роботу журналіста й публіциста.

У 26 років він став репортером видання Gazeta Krakowska, співпраця з якою тривала до 1981 року. Потому він перейшов на підпільну роботу журналістом у виданнях "Солідарності". Після введення воєнного стану генералом Войцехом Ярузельським у 1981-1983 роках практикував як психотерапевт по роботі з підлітками.

З 1989 по 1991 роки був кореспондентом журналу Tygodnik Powszechny в Румунії. Висвітлював повстання проти режиму Чаушеску. Потім з 1991-1997 років став журналістом-фрілансером в колишній Югославії у період ведення там військових дій.

З 2000 по 2001 роки був редактором електронного журналу FORUM, присвяченого міжкультурним зв'язкам, зокрема — єврейсько-християнським відносинам. А наступний рік був координатором у польсько-американському проекті "Мости толерантності". Тоді ж він працював директором програми Фонду ZNAK в Кракові, контролюючи низку освітніх та журналістських програм.

Нарешті, у 2005 році Пєкло став виконавчим директором Фонду польсько-української співпраці PAUCI (ПАУСІ) в Києві та Варшаві. Саме з цієї роботи МЗС забрав його на посаду посла в Україні.

Крім того, Пєкло в 2011-2013 роках входив до складу Комітету управління громадського форуму Східного партнерства при Єврокомісії.

Українські зв'язки

В інтерв'ю "Радіо Свобода" навесні Ян Пєкло розповідав, що працювати з польсько-українськими проектами в прикордонні він почав ще до вступу Польщі в Євросоюз, разом із Андрієм Садовим.

"Саме тоді я захопився Україною, тим більше, що мій батько народився на Львівщині в селі Пеняки, що неподалік міста Броди", - розповів майбутній посол.

За його словами, поїздивши Україною, він сильно стурбувався через те, що ситуація йому нагадала Балкани перед війною.

"Кілька років тому, ще перед подіями в Криму та на Донбасі, я написав і видав повість "Запах Ангела", в якій написав, що Крим стане черговим місцем конфронтації. Моя інтуїція виникала зі спостережень часів війни на Балканах, тож моя дорога в Україну була складною. Я відчуваю особистий, інтимний зв’язок з Україною. Ймовірно, серед моїх предків були українці, хоч мій батько не дуже хотів про це говорити", - розповів Пєкло в згаданому інтерв'ю.

Євро-2012 — невикористаний шанс

Чотири роки тому Пєкло написав статтю на порталі Eastbook, присвячену підсумкам ЧЄ-2012, який спільно провели Польща та Україна.

В іронічному стилі він примудрився похвалити Україну, але покритикувати Януковича за перерваний діалог з ЄС та ув'язнення лідерів опозиції.

"Євро-2012 наблизило Європу до України та Україну до Європи в людському сенсі, на індивідуальному та колективному рівні", - писав Пєкло.

Але чемпіонат, робив висновок він, не схилив тодішнє керівництво України до зближення з Євросоюзом і Янукович волів дивитися фінальний матч в компанії "диктатора Білорусі Олександра Лукашенка".

Волинська трагедія

Цікаво, що ті польські політики та суспільні діячі, які популяризують тему визнання Волинської трагедії актом геноциду, здійсненого УПА, сильно критикують призначення Яна Пєкло.

"Радість для бандерівців, смуток для їхніх жертв", - так назвав свій допис про нового посла на порталі Onet.pl ксьондз Тадеуш Ісакович-Залеський. Він, як і багато інших критиків, наводить в якості аргументу інтерв'ю Пєкло для газети "Dziennik Polski" за квітень 2015 року. Зокрема, ось цю цитату:

"Я не бачу нічого поганого в тому, що Україна хоче вшанувати пам'ять людей, які боролися проти комуністичного режиму. Був епізод, коли міжусобна боротьба між українцями і поляками дійшла до волинського злочину, але це тільки частина історії УПА, яка також має інші частини, які ми не хочемо помічати".

Далі Пєкло говорив, що поляки забувають про те, що в Другій Польській Республіці українці вважались людьми третьої чи навіть четвертої категорії та їх насильно полонізували.


Загалом же ставлення Пєкло до проблематики Волинської трагедії зводиться до того, що цю тему слід вивести з активної політичної дискусії та віддати історикам. Адже посварити поляків та українців прагнуть кремлівські апаратчики.


"Російська, а відтак і совєтська традиція випрацювала ефективні механізми генерування польсько-українських конфліктів для власного політичного вжитку. В цій галузі нацисти були не рівня совєтам. Але, звичайно ж, безпосереднім виконавцем злочину було керівництво УПА", - писав він у статті в журналі "Ї" за 2013 рік.

Інтеграція з Євросоюзом і продовження санкцій

Ян Пєкло вже публічно запевнив українців, що виступає за продовження дії санкцій проти Росії. А також за те, щоб Україна продовжила шлях інтеграції з європейським простором.

"Якщо... станеться катастрофа проекту інтеграції України з ЄС, тоді Росія зможе реалізувати свій план по дестабілізації державності України. Тоді реальним може стати варіант мільйонів біженців на польсько-українському кордоні. Цей варіант не підходить ані українцям, ані полякам. Тому, у нас є неповторний історичний шанс реалізувати спільний проект, незважаючи на всі перешкоди режиму Путіна", - розповів Пєкло в інтерв'ю "Укрінформу" у травні.

Також він висловив припущення, що оскільки Мінський формат вичерпує свої можливості, а отже є простір для нового формату переговорів, який, можливо, передбачав би також якусь роль Польщі.

У липні Пєкло опублікував розлогу статтю на порталі Фонду Генріха Бьолля, в якій проаналізував політичну історію України останніх десятиліть та зробив рекомендації Євросоюзу, які б допомогли Україні перетворитися на вільну демократичну країну.

Серед них він називає, серед іншого включення до діалогу з Києвом перспективи членства в ЄС і НАТО, зміцнення української армії та роботу над новим проектом мирного врегулювання українсько-російського конфлікту, включно з питанням Криму.

Таким чином, можна констатувати, що Україна отримує дружнього посла з Польщі. На фоні останніх дипломатичних ускладнень, це добрий знак і надія на плідну співпрацю.