З різницею у лічені хвилини на сторінках українських інформаційних сайтів вчора почали з'являтися новини про чергову гучну заяву президента Франції Франсуа Олланда. Але ці новини були не просто із різними заголовками - їхнє прочитання викликало протилежне враження щодо позиції Олланда стосовно конфлікту.
Одні видання стверджували, що президент Франції наполягає на проведенні виборів на Донбасі, після чого лише можливим буде відновлення контролю за кордоном. Іншим це не завадило наголосоти на зовсім іншому - мовляв, спочатку припинення вогню, а лише потім вибори.
Зрозуміло, що вже незабаром розгорнулися справжні баталії за те, чиє трактування позиції Олланда є вірним і чи говорив Олланд щось про повернення контролю за кордоном лише після виборів взагалі. Та обидві сторони були правими по-своєму, а слова французького президента, які викликали хвилю обурення, насправді, не були новиною.
Почнемо із самого новинного приводу. Вже зараз цілковито зрозуміло, що ці слова були сказані Олландом під час відповідей на питання на пленарній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. Тому мають рацію ті, хто наполягає на тому, що привід для "скандалу" все ж був - адже теза про повернення контролю за кордоном лише після виборів виглядає як така, на якій особливий акцент робить саме Кремль.
Так само важливо, що сказано це було під час відповідей на запитання, а не під час виступу Олланда, що дає привід для критики з боку тих, хто вважає, що далеко не на цьому хотів зробити акцент французький президент.
Мовляв, найважливіше, що Олланд наполягає на приматі припинення вогню та необхідності проводити вибори згідно із українським законодавством, а ті, хто акцентують увагу на питанні кордону, сіють розбрат і зневіру серед українців, відволікаючи увагу від найважливішого. І ця точка зору так само вірна, як і те, що Олланд дійсно говорив ті слова, які йому приписують.
Втім найдивнішим у цій ситуації є те, що на ці слова французького президента взагалі звернули увагу. Справа навіть не в тому, що за бажання можнна із легкістю знайти підтвердження того, що подібні речі Олланд говорив і раніше - щонайменше рік тому.
Справа в тому, що саме так це чорним по білому написано у Мінських домовленостях. На відміну від багатьох інших пунктів, де послідовність їхнього виконання не є чітко зафіксованою, що, власне, і дозволяє сторонам безкінечно маневрувати, говорячи про "модальності" та "дорожні карти", контроль за кордоном прив'язаний до виборів.
Його відновлення має розпочатися на перший день після проведення місцевих виборів, а завершитися - після "всеохоплюючого політичного врегулювання", яке передбачає проведення виборів в "окремих районах Донецької та Луганської областей на основі Закону України та конституційної реформи". Це пункт дев'ятий - почитайте.
Власне, нічого іншого Олланд відповідати просто не може. Як не може робити це Ангела Меркель, Петро Порошенко чи навіть Володимир Путін. Вони всі цей документ підписали, і відмова від цих зобов'язань означала би, що від "Мінська" вирішили відмовитися взагалі, а не лише визнати той факт, що зазначені у цьому документі строки його виконання вже давно вийшли, про що також говорив вчора Олланд.
Тому те, що так жваво вже другий день обговорюють в українських ЗМІ, - взагалі не новина. Новина - це те, що ані політики, ані журналісти не просто не слідкують за заявами підписантів Мінських домовленостей, але й самих цих домовленостей не читали.