Якщо наступ на місто-мільйонник пройде вдало, це буде початок кінця сумно відомого терористичного угрупування "Ісламська держава". Принаймні, в це вірять багато знавців Близького Сходу. Адже Мосул - це фактично іракська столиця терористів.
Захоплення міста в червні 2014 року угрупуванням, яке на той час носило назву "Ісламська держава Іраку і Леванту" (ІДІЛ), стало початком створення зловісного халіфату, який, подібно вірусу, почав розповзатися світом, погрожуючи знищенням всьому цивілізованому світу.
Курдська пешмерга висувається на позиції. Фото: Reuters
Радянсько-російські корені "Ісламської держави"
До літа 2014 року ІДІЛ була одним із багатьох інших радикальних формувань, які діяли в пошматованій громадянською війною Сирії. Його кістяком стали колишні офіцери регулярної армії Саддама Хусейна, які об'єднали зусилля з ісламськими радикалами. Перші чудово розумілися на військовій справі, другі мріяли про кривавий джихад та розчарувалися в "Аль-Каїді". Після вбивства Бін Ладена організація потроху втрачала свій вплив та підтримку "спонсорів".
Цікава деталь: ключові фігури з числа згаданих офіцерів Хусейна проходили вишкіл в СРСР. Подейкують, що в них збереглися зв'язки з кадебістами, які, як кажуть, колишніми не бувають.
Після захоплення країни США в 2003 році партію Баас розпустили й офіцери лишилися без роботи та привілеїв. Тож не дивно, що вже у 2006 вони активно інспірували повстання проти американських військових.
Поява нової сили на арені була вигідна президенту Сирії Башару Асаду, який сподівався руками відморожених терористів задушити спротив своїх головних ворогів - армії сирійських опозиціонерів. І тривалий час його війська "іділівців" оминали без уваги. Вони не скидали їм на голови бомби, дозволяючи натомість атакувати загони опозиціонерів, об'єднані у Вільну сирійську армію та курдів, які встигли на той час утворити собі де-факто незалежну автономію в районах Сирії, що межують з Туреччиною.
Що цікаво, Асад діяв за російськими лекалами Другої чеченської війни. Рух за незалежність кавказького краю на початку правління кадебіста Путіна маргіналізували за допомогою ваххабітів і вже далі війна виглядала не як придушення волелюбного народу, а боротьба з терористами.
Популярна в середовищі росіян версія про те, що "Ісламська держава" - це породження Штатів та їхніх союзників на Близькому Сході, безпідставна. Терористів виплекав Асад не без порад і допомоги союзних Ірану та Росії.
Тому не варто дивуватись, що російська авіація вкрай рідко атакує джихадистів ІДІЛ (якщо не рахувати розпіареного звільнення Пальміри), але не шкодує бомб для ворогів Асада.
У Сирії фактичною столицею ІДІЛ стало місто Ракка, розташоване на березі річки Євфрат. Та шлях до слави у них почався саме в Іраку, звідки походить і самопроголошений халіф - лідер "Ісламської держави" Абу Бакр аль-Багдаді.
Наступ терористів на Ірак розпочався несподівано та носив характер блискавичної війни. Міста падали під їхнім натиском одне за одним, здавалося ось-ось і буде захоплено столицю та найбільше місто Іраку Багдад. І в цьому нашесті Мосул став перлиною серед інших трофеїв ІДІЛ.
Жирний трофей
Друге за величиною місто Іраку захопили 10 червня 2014 року. Деморалізовані та налякані військові й поліція покинули місто без особливого спротиву.
А вже 28 червня у головній мечеті Мосула аль-Багдаді заявив про відродження халіфату, а себе оголосив намісником Аллаха на землі,тобто халіфом. Нова самопроголошена країна перейменувалась з "Ісламської Держави Іраку та Леванту" на просто "Ісламську державу".
Це була перша й поки єдина промова аль-Багдаді, яку транслювали по телебаченню. Тобто фактично це єдина поява його публічно.
Аль-Багдаді оголошує про створення терористичного халіфату. Фото: AFP
Джихадистам дістався великий шматок золотовалютного резерву Іраку - в місцевому відділенні центробанку зберігалося коштів десь на півмільярда доларів. І це не рахуючи золотих злитків та інших цінностей.
Плюс навколо Мосула повно військових баз, зведених американськими військовими після окупації Іраку. Тож терористи отримали ще й чимало зброї плюс паливно-мастильні матеріали, ремонтні майстерні тощо.
У порівнянні з тією ж Раккою, де за даними 2012 року мешкало приблизно 200 тисяч людей, це була справжня перлина. Навіть після захоплення в Мосулі лишалось жити близько мільйона мешканців. Разом із нафтою та трофеями вони стали третім значним джерелом доході казни "ІД".
Люди фактично платять данину терористам у вигляді різних податків і штрафів. Наприклад, за користування супутниковим телебаченням, мобільним телефоном (взагалі більшість технологій "ненависного Заходу" під забороною), за торгівлю у святкові дні, гоління бороди, запізнення на молитву тощо.
Жінкам заборонено з'являтись на вулицях без супроводу чоловіка чи родича чоловічої статі (вибігти на ринок абощо), тримати перукарню, носити неправильний одяг.
Є популярна версія про те, що місто фактично здали новому угрупуванню терористів, аби зміцнити його. Підживлює цю теорію давня історія міжконфесійного протистояння на Близькому Сході між мусульманами-сунітами та мусульманами-шиїтами.
Населений переважно сунітами Мосул не вважався лояльним центральному уряду, в якому домінували шиїти. Втім, це лише версія, одна з багатьох, які намагаються пояснити заплутані події на Близькому Сході.
Військова операція
Військову операцію зі звільнення Мосула готували більше року - тренували іракських військових, планували шляхи виводу мирного населення, узгоджували дипломатичні непорозуміння між союзниками.
Наступ почався на світанку, 17 жовтня. Майже сотня тисяч військових коаліції збираються вибити джихадистів, яких нараховується десь 5000 чи 6000.
Напередодні наступу газета The Wall Street Journal висунула несподівану версію про те, що бойовики "ІД" залишать місто майже без бою. Цитуючи власне джерело, видання стверджує, що польові командири джихадистів вирішили зберегти життя своїх людей та відступити в Сирію, де їм дозволить існувати далі Башар Асад. Втім, у версію газети віриться важко - під час звільнення інших міст (Фаллуджа, Гіт, Кайяра) "іділівці" чинили відчайдушний спротив.
Зі сходу та півночі підходи до Мосула блокувала пешмерга - таку назву носять бойові загони іракських курдів. Їх приблизно 40 000. За добу вони звільнили дев'ять сіл у передмісті.
З півдня до міста суне 54 000 іракських військових. Вони мають замінити на позиціях курдів - ті не збираються заходити в саме місто.
Ось так виглядає поле битви за Мосул. Інфографіка The Guardian
З неба операцію прикриває американська авіація. Також на землі діє група американського спецназу. Загалом в Іраку перебуває 5 000 військових США, заявив спікер Пентагону Пітер Кук. Американські спецназівці консультують іракських та курдських військових та скеровують удари, деякі перебувають на околицях Мосулу.
Терористи "Ісламської держави" у відповідь ведуть вогонь зі стрілецької зброї та мінометів. Також вони спробували застосувати свою улюблену тактику - скерували до позицій курдів кілька нашпигованих вибухівкою автомашин зі смертником за кермом. Наразі ці атаки за повідомленнями військових вдалося нейтралізувати.
Також терористи запалили шини та нафту, щоб густий дим прикрив їхні позиції. І, схоже, найбільша проблема полягатиме в тому, як зачистити місто не зачепивши мирне населення. Враховуючи важливість операції та щільну увагу до неї всього світу, влаштувати криваву баню ніхто не хоче.
Густий дим прикриває позиції терористів. Фото: Reuters
Терористи ж, звісно, намагаються використати людей як живий щит. Людям під страхом смерті заборонено залишати місто. Ті, кому все ж таки пощастило вибратись звідти, розповідають, що бойовики переміщаються по місту на мотоциклах, щоб унеможливити нанесення авіаударів. Також вони мінують житлові квартали, закріплюючи там вибухові пристрої.
Операція навряд чи буде блискавичною. Підступи до Мосулу захищають земляні насипи, які, скоріш за все, заміновані. Тому окрім бронетехніки у військових є грейдери та бульдозери.
Але якщо вона буде успішною, це буде нищівний удар по "Ісламській державі". Не лише у військовому сенсі, але й ідеологічний. Поки що їхня популярність серед прихильників радикальних ісламістських рухів трималась за рахунок бойових успіхів. І Мосул був одним із головних серед них.