Маємо дуже складну ситуацію, зумовлену агресією Росії проти України, і подібна ситуація триває понад 2 роки.
Це дуже складна ситуація, особливо для українського суспільства, адже ви модернізуєте військо, удосконалюєте військові сили і основні зусилля йдуть на озброєння вашої армії. Водночас вся міжнародна спільнота рішуче засуджує цю агресію, а країни-члени НАТО в резолюції, що була прийнята на липневому саміті у Варшаві, ствердили, що вільна незалежна Україна є потрібною Євроатлантичній спільноті як безпечний простір.
Тож країни-члени НАТО, так само як і ЄС, задекларували допомогу Україні у відновленні територіальної цілісності і стосовно практичної допомоги щодо політичного діалогу, зокрема, і щодо тиску при реалізації Мінських домовленостей. Я думаю, що втрачені території в майбутньому Україна поверне. Ситуація в Криму є дуже складною, адже там багато людей кримськотатарського походження живе століттями, а зараз ця територія є окупованою.
Ну, а що стосується реальної допомоги у разі серйозної агресії з боку Росії?
Проблема у тому, що НАТО в рамках 5-ї статті надає допомогу…
… тільки членам НАТО.
…тільки членам НАТО, натомість партнери НАТО шукають співпраці, діалогу, партнерства, модернізації навчання. В даний момент Україна перебуває в дуже складній ситуації: ви модернізуєте свої збройні сили, оновлюєте всю систему, реформуєте економіку – і це все відбувається одночасно.
Розуміючи цю ситуацію, коли анексія Криму суперечить усім засадам міжнародного права, а створення двох псевдо-республік у вашому складі вдаряє в підставові інтереси України, я вважаю, що адміністрація президента Путіна і росіяни не підуть далі, бо Крим і його анексія коштують їм занадто дорого. Утримання Криму – це величезні кошти для Росії, тим більше, що економічні санкції - для них це цвях у черевику.
Спочатку санкції не дуже дошкуляли, але за 2 роки це вплинуло серйозно. Тим більше, що ціни на енергоресурси у світі пішли вниз, а на них трималася російська економіка. Колись нафта коштувала 110 доларів за барель, а зараз – 55. Газ коштував колись 400 доларів за 1000 кубометрів, а зараз – 250 доларів. Це для Росії поважний удар. І Путін свідомий, наскільки великою для нього є проблема утримання Криму і проведення операцій поза межами Росії, наприклад в Сирії.
Але з другого боку, ми розуміємо, що Путін зараз використовує так званий ядерний шантаж, йдеться про плутоній, радіоактивний матеріал, тож Путін вимагає скасування санкцій і відшкодування втрат, по суті репарацій, від Заходу. Наскільки є серйозною справа з тим плутонієм?
Це поважна справа, а крім того є пакт АНФ стосовно тактичної ядерної зброї, а в ній Росія має перевагу. Якщо йдеться про утилізацію плутонію, то це аргумент Путіна, мовляв, прошу скасувати санкції, а ми повернемось до попередніх угод. Але маю наголосити, що це двосічна зброя. Адміністрація Путіна і сам Путін знають, що плутонієм володіють американці та інші натівські країни, наприклад, Франція, чи Велика Британія, котрі також мають ядерну зброю.
В російській доктрині зазначено, що в разі загрози національним інтересам Росії вони передбачають застосування ядерної зброї, і це дуже небезпечно. Але я не думаю, що в адміністрації Путіна знайдеться хтось, хто вирішить застосувати ядерну зброю, бо вона обосічна і двостороння. Це обопільне винищення. Так що до цього, певно, не дійде.
Тобто країни-члени НАТО не бояться цих ядерних погроз?
Висловлюють свої застереження, але водночас зверну увагу, що в кінцевій декларації Варшавського саміту йдеться не лише про конвенційні засоби оборони, але також про ядерну зброю. Про це ніколи раніше забагато не говорилося, хоча НАТО володіє ядерною зброєю. Її склади розміщені і на території Європи, тобто не тільки в США.
Франція і Велика Британія призначають частину свого ядерного потенціалу для засобів спільного захисту, і росіяни про це знають. І тому це радше шантаж, що має застрашувати держави, підважити їхню солідарність, адже основна засада НАТО – це солідарність, це спільнота вартостей.
Наскільки є серйозною ситуація зі спробами створити і використати так звану "брудну бомбу", тобто сконструйовану з якихось радіоактивних матеріалів?
Доступ терористичних груп до таких засобів, як "брудна бомба", радіоактивна бомба малої потужності, хоча це може бути і біологічна зброя чи хімічна – це загроза для всього людства. І розвідки держав-членів НАТО та ЄС активно співпрацюють між собою, і Росія також – бо це лежить в інтересах усіх.
Росія має такі республіки, як Інгушетія, Чечня, Дагестан – загалом цілий Кавказ, де панує фундаментальний іслам. Тобто можливість застосування такої бомби припускається і ситуація моніториться.
На Ближньому Сході, де я провів певний час у Сирії, Афганістані та Іраку загроза найвища – зокрема на території таких країн, як Ірак та Сирія, де було самопроголошено "Ісламську державу". Тож слід брати під увагу подібний тип загрози, крім конвенційних і гібридних, про які ми говоримо, йдеться про використання і "брудної бомби" терористичними угрупованнями, і ситуація активно відстежується.
Розуміємо, що НАТО є різним: що є Литва, що є Польща, але є країни, котрі симпатизують Росії. Тож невідомо, якою може бути реакція, наприклад, в разі агресії проти Литви і Польщі.
Відомо, що 5 стаття зобов’язує усіх членів НАТО…
…надавати підтримку, але це не обов’язково надання підтримки солдатами.
… категорично говориться про надання мілітарної допомоги. Для цього розроблені плани можливих дій не тільки на східному напрямку, але й на північному й південному. В тих планах йдеться: де, коли, і в який час мають опинитися війська.
Але на першому етапі кожен з членів НАТО повинен мати свій потенціал, який дозволить протриматися перші дні, поки не надійдуть основні сили і має боронити свою територію. Але з другого боку, і ви праві, що є різні інтереси, різні неурядові структури, є різного типу дії Росії, спрямовані на те, щоби підважити солідарність натівських держав.
Є різні партії, наприклад, партія Ле Пен у Франції, партія Зелених в Німеччині, до котрих у різні шпарини росіяни намагаються увійти, аби підважити солідарність союзу. У важкий для України момент росіяни замовили 2 десантних кораблі "Містраль", але в кінцевому рахунку Франція відмовилася від їх продажу Росії.
І зараз спостерігаємо ситуацію, що Росія намагається підважити солідарність НАТО шляхом зближення у відносинах з Туреччиною. Але президент Ердоган достеменно все знає і має більше інтересів і спільних вартостей з НАТО ніж з президентом Путіним. Ці спроби є, тож слід бути чуйним.
І є ще один аспект, йдеться про російську пропаганду на усіх фронтах: від засобів масової інформації, візьмімо хоча би Russia Today, до впливу на політичні партії і заснування неурядових організацій в Європі – заради того, щоб підважити солідарність країн ЄС та НАТО.
Лише в Німеччині діяло близько трьохсот організацій, пов’язаних з "Газпромом", так званих громадських організацій, котрі впливали на формування публічної думки в країні. Це вже було пару років тому, а зараз розуміємо, що це стосується не лише Німеччини, але більшого числа країн.
І незабаром Європарламент прийме резолюцію у цій справі, а вслід за резолюцією буде вжито заходів для протидії пропаганді. І з цією ініціативою вийшла польська сторона, і це буде обговорюватися на найближчій сесії Європарламенту у Страсбурзі.
Коли Ердоган збив російський літак, ситуація була дуже неприємною, і ескалація могла йти далі. Водночас Росія постійно провокує натівські країни – це стосується авіапорушень кордону і вльотів на територію натівських країн. Чому Росія настільки активно грає?
Перед Варшавським самітом НАТО, на котрому було прийнято багато важливих рішень стосовно членів НАТО з країн Балтії та Польщі, стосовно зміцнення цього флангу, стосовно розміщення американських, британських та німецьких контингентів, стосовно зміцнення інфраструктури - Росія проводила немовби вогневу завісу, такий собі артилерійський салют. Виконуючи низку польотів з порушенням повітряного простору, виконуючи маневри поблизу натівських кораблів, висилаючи підводні човни поблизу територіальних вод – це був такий собі підготовчий артилерійський салют, але вже цього не спостерігаємо.
Підготовчий? До чого готувались?
Це робилось, щоби лякати натівські держави, аби вони не пішли на настільки рішучі кроки, але наслідок цього був зворотній – бо ніхто так не з’єднав держави у спільному монолітному рішенні, як ці дії росіян. Водночас я вважаю, що зараз ситуація розгортається не лише у повітряному, морському чи кібернетичному просторі, але у дуже важливому економічному вимірі. Це дуже важлива справа. Вирішує економіка. Коли мене питають, чи буде війна, я відповідаю, що війна вже є - економічна війна.
Економічна війна вже триває?
Економічна, господарча війна вже триває. Але бачимо такі показники: американці продукують 25% світового продукту, а росіяни – 6%. Євросоюз – 23%, а Польща - 0,86%. Тобто бачимо, що один велетень робить 25% світового продукту, а другий велетень, що володіє ядерною зброєю і контролює величезний простір – продукує лише 6 %. Ну, то скажіть, хто виграє цю війну?
Ну, бачимо, що виграє цілий світ. Але я не розумію, чому Путін настільки гостро грає і погрожує Польщі, країнам Балтії, зокрема з Калінінграду - йдеться про розміщення так званих "іскандерів"?
Градус справді високий, але хотів би зауважити, що, врешті-решт, подібну гру буде програно. Росіяни офіційно заявили, що розміщають "іскандери" під час навчань – НАТО це також зафіксувало – але без ядерного озброєння. Про розміщення "іскандерів" говорилося весь час, одразу після того, як натівська сторона заявила про розміщення протиракетного щиту і решти інфраструктури.
З "іскандерами" ситуація така ж приблизно, як з йеті: начебто всі знають, що йеті є, але ніхто їх не бачив. Щоправда, цього разу ми бачили ці "іскандери". Це також небезпечно, хоча, з другого боку, це російська територія і вони можуть базуватися на ній, де хочуть.
Водночас тут є чітке обмеження стосовно розміщення ядерної зброї поблизу кордонів іншої держави, - тож це є актом, що загострює ці стосунки. Нам це непотрібно, відтак ми кажемо, що зараз закладаються підвалини "холодної війни". Це ще не є "холодна війна", це її фундамент. І основне завдання для НАТО, рівно ж як і для Росії – аби це не перетворилося на гарячу війну.
А наскільки близько до цієї гарячої війни?
Не настільки близько.
А що ж би мало статися? Черговий збитий літак, Київ, який би зазнав авіаційних ударів?
Ні. Було дуже небезпечно, коли російські війська йшли на Тбілісі. Тоді було дуже близько. І це загрожувало розгортанню конфлікту на цілому Закавказзі. На щастя, тоді була рішуча позиція як президента Саркозі, котрий в той час був головою Ради ЄС, так і президентів, яких взяв у свій літак світлої пам’яті Лех Качинський.
Тоді президент український, польський та литовський полетіли в Грузію і там показали повну підтримку і солідарність щодо агресії. Тоді танки зупинилися і повернулися, але, на жаль, Абхазія і Осетія були анексованими всупереч міжнародному праву, так само, як це сталося з Кримом.
На вашу думку, чи Кремлю вдалося осягнути стратегічні цілі в Україні чи лише тактичні?
Скажу, що лише тактичні цілі. Суто тактичні цілі. Такий великий проект, як Новоросія, котрий вони планували, тобто йшлося про захоплення величезного району від Дніпропетровська, Донбасу, сполучення цього сухопутним коридором з Кримом з подальшим пробиттям аж до Придністров’я – цей проект не вдався і не вдасться. А утримування Криму обходиться Росії дуже і дуже дорого, і думаю, що Росія в певний спосіб розуміє це.
Ми переживаємо, що Путін у випадку України може використати сценарій, котрий би нагадав поділи Польщі у XVIII столітті. Можливо, зараз готується поділ України, хоча, можливо, це і звучить дещо параноїдально, але…
Про це казав Жиріновський, і це також частина російської пропаганди. Польща ніколи, ніколи, - жоден польський політик таких слів би не вимовив і не вимовить.
Які перспективи реального наближення України до членства в НАТО?
Президент Порошенко в 2015 підписав указ, що Україна завершує свій позаблоковий статус і розпочинає свій марш в напрямку осягнення здатності і зміни своєї структури, аби до 2020 року виконати усі натівські стандарти реформи збройних сил стосовно вимог Member Action Plan. Це амбітний план і довготривалий. Я зичу Україні виконати це.
Натомість є велика проблема: одна з умов – це територіальна цілісність країни. У випадку Грузії та України ми поки що цього не бачимо, але сподіваюсь, що незабаром ці справи урегулюються настільки, що вдасться досягнути компромісу. І ще одна важлива річ: саміт НАТО, прийнявши дуже важливу декларацію, водночас лишив прочинену кватирку для продовження подальшого діалогу з Росією.
ДОВІДКА:
Мечислав Бєнек
генерал армії (Польща)
1990-92 рр – командувач контингенту в Сирії
1993 р – служба у Західній Сахарі
1998-1999 р – командувач Миротворчої Бригади у Боснії та Герцеговині
2002 – віце-командувач Міжнародного Корпусу НАТО в Туреччині
2004 р – командувач Міжнародної Дивізії в Іраку
2007 р – радник міністра оборони Афганістану
2010-2013 рр – віце-голова стратегічного командування НАТО в Норфолку (США)
Професор Національного ун-ту Оборони ( National Defence University) у Вашингтоні
Нагороджений: командорським хрестом ордену Відродження Польщі, польським Золотим Хрестом за Заслуги, орденом Зірка Афганістану.