У нас знову протести. Низка політичних сил оголосила про готовність показати владі, де раки зимують. Причому з різних приводів - від курсу гривні та небажання виручати вкладників збанкрутілих банків до комунальних тарифів. Обіцяють численні протести. Поки, втім, не дуже успішно. Грозяться новим Майданом - уже вкотре.
Схоже, потрібно ще раз нагадати, чому розкидатися словом "Майдан" не лише негарно, але й не дуже розумно. В процесі доведеться засмутити організаторів цих дійств і підбадьорити тих, хто боїться "плану Шатун".
Справа в тому, що українська історія показала, що справжній Майдан, стихійний, численний, який довго і серйозно грає, не можна організувати. Його можна тільки спровокувати. І тільки одній силі - і це не партійні лідери і не іноземні уряди.
Ні, у тих теж є варіанти, не питання. Можна витратитися і купити собі Антимайдан. Можна найняти соціальні низи за невисоку таксу, звезти їх до Києва, призначити десятників і сотників у кращих традиціях давньої Монголії.
Але ні кількісно, ні якісно це не буде схоже ні на події зими 2004 року, ні на події зими 2013-го. Кількісно - бо надто високі як грошові, так і організаційні витрати, якісно - бо спочатку доведеться робити ставку на люмпен-масовку. В результаті кілька сотень алкоголіків радісно помахають прапорами і покричать. Якщо вам на це не шкода грошей - уперед.
Ще можна організувати партійний протест, подібно до тих, що любили влаштовувати Яценюк, Кличко і Тягнибок 2012-го - на початку 2013 року. Можливо, ви їх вже і не пам'ятаєте. Це були доволі великі акції: по кілька тисяч осіб, але на кожній - одні й ті самі люди.
Партійні активісти з саморобними плакатами на них поєдналися з явною масовкою з прапорами на вудочках. Виглядало це все дещо адекватніше від акцій, які влаштовували регіонали під керівництвом партійного масовика-штукаря, покійного Калашникова. У сенсі, що туди йшли і пристойні люди. Але від Майдану це було далеко - приблизно як гикавка від оргазму.
Хто ж може влаштувати справжній Майдан?
Справжній Майдан може влаштувати лише українська влада.
Що вона для цього повинна зробити? Можна висловитися коротко і нецензурно (дещо коректна версія - "безмежно офігіти"), а можна повно і наукоподібно - "вийти за межі суспільного договору до повної втрати легітимності в очах громадян".
Згадаймо перший Майдан. Його безпосередньою причиною стали навіть не порушення на виборах президента, а, фактично, спроба влади проігнорувати їх реальні результати. Занадто великій кількості громадян було очевидно, що ні "каруселі", ні вкидання не допомогли Януковичу перемогти, і що результат виборів був просто "намальований" уже по їх завершенню.
Відповідно, в будь-якого свідомого громадянина неминуче мала зародитися думка: якщо не зупинити їх на цьому етапі, що завадить їм піти далі та встановити тут незмінну диктатуру азіатського типу? Ця злість і ці побоювання вивели сотні тисяч людей краще, ніж це могли б зробити будь-які "пряники".
Другий Майдан? Спочатку народу було мало: тільки ті, хто вважав неприпустимим порушенням зраду президентом своїх зовнішньополітичних обіцянок. А ось тих, хто виявився не готовий терпіти побиття мирних мітингувальників, виявилося значно більше. Знову-таки, був зроблений логічний висновок: якщо можновладці зараз втоптують в асфальт молодих студентів, якими сміливими вони стануть, якщо це їм зійде з рук?
І диктаторські закони 16 січня тільки зміцнили цю впевненість: після них у Януковича вже не залишалося шансів на хоч якесь примирення з протестувальниками.
Майдан в Україні - не голодний бунт і не протест за все хороше проти всього поганого. У 90-ті Майданів не було. І навіть не повстання проти поганої влади.
Це повстання проти влади, яка вийшла за межі допустимого. Причому ці межі не зафіксовано в законах - за два роки до Майдану Янукович успішно поглумився над Конституцією без будь-яких серйозних збурень.
Ці межі - той самий неписаний, але той, що тонко відчувається, суспільний договір. Не можна переписувати результати виборів після того, як ти їх програв. Не можна давати відмашку бити студентів на площі мирних міст. Багато чого "не можна", насправді. Можна грати мерзенно, можна грати погано, але не можна лякати людей ігноруванням найбазовіших домовленостей між вами.
Власне, Майдан - відповідь саме на це, а не на банальне "все погано". Саме тому його так складно симулювати або "організувати".