Верховна Рада зробила ще один крок на шляху інфантилізації українського суспільства, проголосувавши відверто популістський законопроект, який показує, що безвідповідальність в Україні буде і далі підтримуватися на державному рівні.
Безвідповідальність - це в принципі біда України. З одного боку, ніхто з ВІП-корупціонерів до цих пір не сів у в'язницю. І найбільший ризик, який їх супроводжує - це бути звільненим і змушеним поділитися частиною вкраденого з суддею і прокурором.
З появою НАБУ стало важче, з одного боку, а з іншого ділитися тепер треба не тільки з суддею. І поки не з'явиться антикорупційний суд, це не змінитися. Водночас, політики, які паразитують на державі, максимально підтримують безвідповідальність своїх громадян, боячись створити з них справжнє суспільство. Чим довше суспільство перебуває в стані інфантильності, тим більше воно буде голосувати за популістів, дозволяючи тим безкарно красти.
За новим законом, названим «законом Порошенка», оскільки вніс його в парламент особисто президент, псевдовкладчикам банку Михайлівський повернуть 1,2 млрд. грн. Чому псевдовкладчикам? Тому що люди вкладали свої гроші не в банк, а в фінансову компанію, яка прилаштувалася поруч.
Чому вони це робили? З одного боку, банк уже не міг брати. Він перебував "під ковпаком" Нацбанку. З іншого боку, людям пропонували набагато більш високу прибутковість. І вони знали, що можуть вкласти під 20% з Фондом Гарантування, або під 30% - але без нього. І свідомо робили свій вибір. Свідомо. Беручи на себе ризики.
Тепер, після того, як під НБУ пару днів постояли бомжі з плакатами (а контингент, який ось уже тиждень шумить під вікнами регулятора, саме такий), парламент прийняв рішення, що людям треба виплатити так само, як нібито вони тримали гроші в банках.
Чи можемо ми сподіватися, що повертати ці гроші буде особисто Порошенко зі своєї кишені, в складчину з депутатами, які проголосували, не залазячи в гаманці платників податків? Адже мотивація прийняття даного закону - це не економічна необхідність, а політична доцільність.
Група активних громадян, яка реально була, створювала політичні ризики для влади. І їх вирішили зменшити. Вирішили, що 1,2 млрд. гривень - це нормальна ціна за власний спокій. Іншої причини немає. Немає причини справедливості. Тому що це як раз несправедливо.
Тому що немає жодної причини, за якою громадяни України повинні платити за дурість і жадібність інших громадян України. І не важливо, що це "всього лише" 1,2 млрд. грн. Важливий принцип. І важливо, що такі закони в черговий раз стимулюють інфантильність і безвідповідальність. Щоразу підштовхуючи людей на нову дурість. І нову жадібність.
І якщо вже на те пішло, то українські акції втратили в ціні 90% своєї вартості за останні роки. Напевно, за таким принципом власникам акцій треба повернути їх втрати. Адже це держава винна в усьому. Особливо в зв'язку з тим, що в ціні впали акції заводів з окупованих територій.
А люди не винні. І думати їм не треба. А потім підтягнуться гравці в покер і ті, хто програв в державних лотереях. Адже це держава позбавила їх грошей. А вони думали, що виграють і зароблять. Зрештою, адже не зобов'язані звичайні гравці в лотерею приймати теорію ймовірності. Тим більше, що якщо б вони її розуміли, то точно б не грали в лотерею. За їх обмануті надії теж повинні платити платники податків?
Українські банки дуже часто працюють як пилососи. Є пилососи маленькі. Як Михайлівський. А є пилососи великі. Їх імена теж всі знають. Вони беруть гроші у вкладників і направляють в свій бізнес. Причому проводять їх через свої ТОВ, які зникають на наступний день.
Зараз лопнув маленький пилосос. А що буде, якщо лопне великий? Адже тоді знову можуть вийти ошукані вкладники, жадібність яких змушувала їх підписувати будь-які договори, і вони будуть сподіватися, що знову змусять український парламент прийняти потрібний їм закон. І навіщо тепер їм думати? Єдиний аргумент - це жадібність.
Сподіватися, що цим законом усувають всі ризики, а питання обмежень там прописані все-таки добре, ми не можемо. Голота на вигадки винахідлива. І придумати нову схему для талановитих українських банкірів - справа нікчемна. І в результаті люди знову потягнуться в пилососи, які будуть виводити гроші.
А реальні сильні банки будуть сидіти на голодному пайку, адже вони не зможуть запропонувати вкладникам такий рівень прибутковості. Адже таку ставку дають тільки тоді, коли і не думають повертати. Та й навіщо. Якщо за все заплатить щедрий український платник податків.