Днями словацький політик Іван Штефанець мав зустріч зі студентами в Київській школі економіки. Він давній друг України, послідовно підтримує нашу країну на рівні структур ЄС - з 2014 року він є депутатом Європарламенту.
У Словаччині входить до партії Християнсько-демократичний рух, а в Європейському парламенті - до фракції Європейської народної партії та є членом комітету внутрішнього ринку та захисту споживачів.
Словаччина на даний час - один з головних постачальників газу для України. Наскільки сильною є зараз позиція уряду щодо продовження реверсу?
Звісно, постачання газу Україні буде продовжено. Щодо цього немає жодних сумнівів. І це незважаючи на те, що прем'єр-міністр Роберт Фіцо доволі близький Кремлю. Це правда, але це не є визначальним для інших партнерів урядової коаліції. Також це не стосується опозиції - наприклад, мене або моєї партії.
Існує загальний консенсус між політичними партіями, що в разі виникнення потреби його буде проведено в необхідному об'ємі. Тож це залежить від потреб України.
Від словацьких журналістів доводилося чути, що Словаччина має проросійського прем'єра та проукраїнського президента, чи правда це?
Це правда. Президент Андрей Кіска незалежний від уряду та дуже допомагає Україні. Так само намагаємося робити й ми у Європейському парламенті. У тому числі й моя партія, яка входить до складу Європейської народної партії, яка, в свою чергу, має більшість у Європарламенті.
Я також є членом делегації Європарламенту в Комітеті асоціації Україна-ЄС - і ми робимо багато заходів на підтримку євроінтеграції України, політичних та економічних зв'язків.
Ви представляєте опозицію в словацькому політикумі. Наскільки сильні проросійські політичні сили в парламенті та уряду? Відомо, що під час виборів до парламенту вперше потрапила крайня права партія, яка сповідує євроскептицизм.
Зараз ситуація більш складна та напружена, вона зовсім непроста. Але проросійські партії зараз у меншості. Проєвропейські та проукраїнські сили мають більшість.
Також у парламент потрапила екстремістська права партія, яка згідно з публікаціями у газеті Financial Times має зв'язки з Кремлем (йдеться про "Котлеба - Народна партія Наша Словаччина", яка набрала на парламентських виборах навесні 2016 року 8% голосів. - Авт.). Їхнє фінансування базується на тих же джерелах, що й в інших екстремістських партіях, таких як "Національний фронт" у Франції.
Кремль проводить багато дій, спрямованих на знищення єдності Євросоюзу. І через це ми вимушені зараз робити все можливе, аби її зберегти.
Ситуація в словацькому парламенті дуже складна також через позицію словацького прем'єр-міністра, який часто відвідує Кремль. Проте він нічого не досяг в плані постачань газу чи положення нашого міністра закордонних справ Мирослава Лайчака, який був кандидатом на посаду генерального секретаря ООН. Він не мав успіху незважаючи на позицію Росії. Парадоксально, але він мав підтримку від Росії та Китаю, але не від наших союзників - США та Великої Британії.
Ситуація напружена ще й через російську пропаганду, яка посилилась в інтернеті та сфокусована на молодому поколінні. Згідно з нещодавнім соцопитуванням, близько 30% молодих людей довіряють інтернет-медіа, які часто розповсюджують дезінформацію, та не вірять офіційним ЗМІ.
Ситуація все більш і більш складна. І Словаччина має діяти як і більшість інших європейських країн. У Єврокомісії створено відділ зі стратегічних комунікацій (East StratCom. - Авт.), а Чеська республіка створить подібну структуру на урядовому рівні. І я вважаю, ми повинні зробити таке й в Словаччині на державному рівні.
А які політичні настрої превалюють у словацькому суспільстві щодо європейської інтеграції та НАТО?
Близько двох третин населення все ще вірить у Євросоюз, можливо трохи менше - у НАТО як договір про колективну безпеку. Тож можна сказати, що більшість населення Словаччини налаштоване проєвропейськи та прозахідно.
Ми бачили Брекзіт, бачимо так званий "ефект Трампа". Як це впливає на Словаччину?
Це не дуже сильно впливає на Словаччину, але до певної міри це впливає на весь Європейський Союз. Адже Велика Британія - друга за обсягом європейська економіка. Тож матимемо менше грошей в державному бюджеті, менший внутрішній ринок.
Парадоксально, але бачимо в деяких країнах (і в Словаччині також) зростання проєвропейських рухів після Брекзіту. Вони вражені тим, що відбулось і згідно з опитуваннями, тепер там більше проєвропейськи налаштованих громадян, ніж раніше. Більше людей стало вважати, що нам потрібно посилити співпрацю.
Одна з цілей російської пропаганди - добитися скасування санкцій. Словаччина вважається однією з найбільш проросійських країн ЄС, принаймні тут, в Україні. Якою ситуація є насправді?
Реальність така, що прем'єр-міністр країни Роберт Фіцо дає дивні коментарі в ЗМІ, але на зустрічах Ради ЄС він весь час голосував за санкції.
Це подвійні стандарти. У Брюсселі він підтримує санкції, а перед ЗМІ, своїми виборцями він більш проросійський та говорить "я не вірю в санкції", "я не буду діяти на підтримку санкцій". Але в реальності він за них голосує.
У Євросоюзі ми послідовні щодо санкційної політики. Адже санкції - це лише спосіб підкреслити наші демократичні правила, сказати, що агресія - це агресія, а війна - це війна. Ми маємо зупинити агресію, ми не можемо миритися з подібною поведінкою та подібним вторгненням у 21-му столітті.
Процес візової лібералізації потроху просувається, але вже зрозуміло, що в 2016 році безвізу для України не буде. Чому це відбувається?
Цей процес забрав стільки часу, бо не було загальної єдності з цього питання, зокрема такі великі країни як Франція та Німеччина гальмували необхідні кроки. Врешті решт ми досягли єдності на рівні Ради ЄС. У Європарламенті ми довгий час підштовхували до цього кроку.
Процес забере певний час, близько кількох місяців. Потрібно схвалення питання в Європейському парламенті (є надія, що голосування може відбутися на сесії взимку 2017 року. - Авт.). З цим не має бути проблем, бо Європарламент завжди був налаштований на надання безвізу Україні.
Він також має бути схвалений нашим урядом. З адміністративної точки зору це може забрати кілька місяців. Чесно кажучи, ми не знаємо, коли його буде запроваджено, але буде. Це гарна новина і позитивний сигнал для України, що країна на правильному шляху.
Все це так, але влітку з'явилася вимога, що безвізу не буде до запровадження так званого режиму призупинки, хоча спочатку такої умови не було...
Ми намагалися розвіяти страхи таких країн, як Франція та Німеччина. Умова була, що механізм призупинення має бути запроваджений до візової лібералізації.
Дехто вважає, що цей механізм призупинення спрямований проти українців. Це правда?
Я говорю відкрито - це був спосіб розвіяти сумніви Франції та Німеччини. Але нарешті ми досягли згоди. Вони налякані міграцією, криміналом, заклопотані питанням безпеки. І це справді проблема, бо рік тому більше 1 млн мігрантів прийшло до ЄС. Я абсолютно переконаний, що ми не матимемо в цьому плані проблем з українцями. Але ми мали розвіяти ці сумніви.
Який імідж має Україна та українці у Словаччині та ЄС?
Перш за все слід відзначити, що він трохи сформований під впливом російської пропаганди. Але друге, що слід відзначити, і це більш важливо - цей імідж формується людьми, які прибувають до Європи, і він дуже позитивний.
Українці дуже працелюбні. Зокрема, вони дуже добре зарекомендували себе в багатьох сферах, таких як медицина, будівництво, сфера послуг. Люди, які мають справу з українцями, мають гарні враження, і це відбивається на сприйнятті всієї країни.
Ось чому я вважаю безвізовий режим дуже важливий - бо люди з обох боків кордону будуть подорожувати і це позначиться добре не лише на економіці, але й на іміджі всієї країни.