Білий дім досі не напрацював єдину лінію поведінки у зовнішній політиці, зокрема, й у питанні, як вести діалог з Кремлем. Цю думку за останні кілька тижнів озвучила низка американських експертів. І це головне, що слід тримати в голові, аналізуючи поведінку адміністрації Трампа щодо Росії.
Під звук "томагавків"
У вівторок та середу, 11-12 квітня, у Москві з візитом побував держсекретар США Тіллерсон. Ще кілька тижнів тому його візит анонсували повідомленням про те, що заради поїздки в Росію голова американського дипломатичного відомства готовий відмовитись від зустрічі з колегами з країн НАТО.
Російська пропаганда раділа: бачите, Трамп чітко розставив акценти та пріоритети. Втім, скоро їм довелось замовкнути, бо американці несподівано відправили у подарунок російському підзахисному Башару Асаду 59 ракет "томагавк".
Це вже із занадто сильною ейфорією сприйняли українці. Поки що це разова акція, яка практично жодним чином не вплинула на політику Кремля в Сирії. Тож наразі удар лишається красномовним кроком, але без практичних наслідків.
"Це був безпрограшний варіант для Америки продемонструвати свою позицію, але не отримати значних негативних наслідків", - розповів сайту Еспресо аналітик Інституту світової політики Микола Бєлєсков.
На його думку, не варто чекати, що з тим пакетом, з яким Тіллерсон поїхав до Москви, йому вдасться змінити лінію поведінку Росії. Тому наслідки поїздки, скоріш за все, будуть неприємним прозрінням для занадто оптимістичних українських експертів.
Що важливіше, прозріння чекає багатьох наближених до адміністрації Білого дому людей, які щиро вірять, що єдиний ракетний удар чи погрози ізоляцією та санкціями здатні вплинути на поведінку Путіна.
Проте це все зовсім не означає, що нас чекає "договорняк" Трампа з російським президентом. Про це вже давно не йдеться.
Дзвінок до Порошенка та американські платники податків
Напередодні візиту Тіллерсона в Москву він поспілкувався по телефону з українським президентом Порошенко. Це гарний сигнал, який означає, що жодних домовленостей про Україну без України не буде. Тіллерсон підкреслив, що Вашингтон не допустить жодних пакетних домовленостей щодо вирішення ситуації в Україні та Сирії.
До Москви Тіллерсон прилетів з італійського міста Лукка, де він довго спілкувався з колегами з країн Великої сімки (G7). У фінальному комюніке багато уваги приділено Україні. Одна з важливих тез - наголошення на збереженні санкцій проти Росії до того часу, поки вона не виконає Мінських домовленостей.
У документі відзначається, що РФ недостатньо використовує свій вплив на сепаратистів для забезпечення режиму припинення вогню.
Після дзвінка Порошенка з'явилась новина, що Тіллерсон питав своїх колег: чому американські виборці повинні турбуватися про конфлікт в Україні. Ми про це дізналися не від самого держсекретаря, а від французького міністра закордонних справ Жан-Марка Еро. Він розповів, що відповів Тіллерсону так: "Україна знаходиться серед інтересів американських платників податків для того, щоб мати Європу, яка є безпечною і сильною політично і економічно".
"Таке враження, що з Порошенко та з колегами по G7 говорили два різні держсекретарі", - говорить Бєлєсков. Проте, за його словами, ми не знаємо контекст всієї розмови і тому слова Тіллерсона варто сприймати стримано.
Загалом же аналітик радить скористатися порадою Ангели Меркель: судити про Трампа і його команду по справах, а не за риторикою.
Агентство Bloomberg, описуючи ситуацію, нагадало, що в ефірі телеканалу ABC Тіллерсон говорив: "Причина, через яку були введені санкції, продовжує існувати. Не було жодних змін статусу ситуації в Україні чи Криму. І санкції залишаться в дії до того часу, поки ті питання не будуть вирішені".
У Білому домі пізніше слова Тіллерсона лаконічно пояснили як риторичний прийом.
Головна проблема Білого дому
Заяви, які суперечать одна одній, робив не лише Тіллерсон, але й інші представники Білого дому. Одні стверджують, що після хімічної атаки на мирних жителів усунення Башара Асада - пріоритет США в Сирії. Інші кажуть, що головна мета - знищення "Ісламської держави".
Напередодні візиту в РФ Тіллерсон зробив заяву, яку українські ЗМІ сприйняли як ультиматум. Росія, сказав він, має зробити вибір, кого підтримувати в Сирії - Асада чи США.
"У Білого дому немає не лише єдиної стратегії. Немає навіть єдиного бачення, до чого вони хочуть прийти. Тобто відсутня основа, на якій вибудовується стратегія", - відзначає Микола Бєлєсков.
Ще одна проблема адміністрації Трампа у поведінці стосовно Росії полягає у нерозумінні стратегії як такої. Білий дім то пропонує Кремлю повернення в клуб Великої сімки в обмін на відмову підтримки Башара Асада, то погрожує ізоляцією та ставить в один ряд з такими країнами, як Північна Корея, Іран та Сирія.
"Їхні заяви чітко фіксують, що ці люди досі не зрозуміли, що керує Росією в зовнішній політиці. І друге - вони не розуміють, як працює стратегія. Потрібні кроки, які впливають на твого візаві чи опонента", - каже Бєлєсков.
Наразі ж те, про що заявляють у Білому домі, не виглядає як ефективний інструментарій. Ізоляції Росія не дуже боїться, бо її фактично немає. Красномовна ілюстрація - візит 12 квітня до Москви президента Італії Серджо Матарели та його зустріч із Путіним. І це після погроз Тіллерсона та його британського колеги Бориса Джонсона.
Це ж стосується посилення санкцій. Голова британського МЗС погрожував їхнім введенням за хімічну атаку в Сирії. Та міністри країн G7 не дійшли згоди щодо їх запровадження. Зокрема, через бажання Італії та інших членів клубу з континентальної Європи зберегти "можливість діалогу" з Росією.
Звісно, Росія не може розраховувати на мирне життя з адміністрацією Трампа. Про "велику угоду" нема мови, бо Росії немає чого запропонувати американцям. Та, схоже, Тіллерсон й інші представники команди нароблять багато помилок, доки відшукають правильну лінію поведінки з Кремлем.