Зовсім нещодавно головна надія та потенційний друг Кремля Дональд Трамп виявився жорсткішим, ніж десяток Обам.
Справді, реакцію Москви можна сьогодні охарактеризувати цитатою з класичного тексту Галича: «Виявився наш Трампец не батьком, а сукою». Останні події означають, що на вулицю повернувся поліцейський - без нього за останні вісім років шпана із різних підворіть, включаючи пітерську, розхуліганилася. Тобто поступово наводиться порядок.
Наскільки я розумію, ситуація, зокрема і в Північній Кореї, продовжує стару формулу: «Говоримо Корея – маємо на увазі Путін, говоримо Пхеньян - маємо на увазі Москва».
Я не був би настільки путіноцентричним. Північна Корея - це самостійний сюжет. Через пару місяців у корейського божевільного, навіть більш божевільного ніж Путін, може з'явитися в руках міжконтинентальна ракета з ядерним зарядом, що досягає території Сполучених Штатів.
Це самостійний сюжет, але Ви маєте рацію, що атака томагавками по сирійському аеродрому спричинила колосальні політичні зміни. Світ одразу зрозумів, що є поліцейський, який готовий дістати свій кольт і застосувати його. На близькому Сході це всі розуміють і на далекому Сході також.
До речі, помітно змінилася поведінка Китаю. Президенти Америки років 20 благали китайців, у яких справді є реальні важелі тиску на північну Корею у сфері економіки, зчинити якийсь вплив. Китай відмовчувався, відмовлявся, а зараз зрозумів, що це не жарти: якщо вони нічого не зроблять, то Трамп завдасть удар, Північна Корея розвалиться, і у них буде маса своїх неприємностей.
І вперше Китай почав серйозно ставитися до цієї проблеми. З'явилось повідомлення, що кораблі з корейським вугіллям Китай відправив назад. Тож Трамп може досягти результатів у Кореї, навіть не розряджаючи свій кольт, а тільки виймаючи його.
І звісно, це сигнал. Що стосується Москви, у ніч з 6 на 7 квітня (удар США по військовій базі у Сирії - ред.) вона отримала такий урок, якого вистачить надовго. Це була така міні Карибська криза. Трамп пішов на ризик зіткнення з ядерною державою. Так само як Кеннеді з Хрущовим 62 року. Тільки тоді ця криза тривала два тижні, а наша – всього чотири години.
І Путін вийшов із неї з куди більшою ганьбою, ніж Хрущов. Хрущов, як ви пам'ятаєте з історії, відторгував демонтаж американських ракет у Туреччині, а Путін навіть пискнути не зміг. Де ці всі знамениті С-300, С-400, які із заяв МЗС були направлені до Сирії для захисту сирійських аеродромів від американських крилатих ракет? Так що переговори Тіллерсона і Лаврова 12 числа проходили зовсім в іншій атмосфері, ніж переговори Керрі та Лаврова.
Метью Брайза, колишній радник державного секретаря США, сказав, що подібної ситуації не було вже багато років. Йдеться про відносини між Кремлем і Вашингтоном.
Жодних торгів не було - був дуже чіткий ультиматум. Для цього достатньо переглянути ще раз прес-конференцію Тіллерсона. Було багато розмов про те, що Тіллерсон - новачок у світовій політиці. Ми з вами не раз обговорювали, як Лавров, як домінантний самець, знущався над нещасним Керрі, який догідливо дивився йому в очі.
Багато в чому це пояснювалося тим, що у Керрі не було жодних аргументів, з якими приїхав Тіллерсон. Особистість Тіллерсона також переконлива: фактурна мова, дуже чітко мислить, а наш Ріббентропушка на його тлі просто якось загубився.
Лавров виступав із довгими безглуздими монологами, пояснюючи 10 російських версій хімічної трагедії 3 квітня, які суперечать одна одній, згадуючи, мало не зі сльозами на очах, трагічну долю Саддама Хусейна, Каддафі та інших диктаторів.
До речі, Тіллерсона намагалися зрізати питаннями російські кореспонденти – мовляв, а доки в Америці будуть використовувати таку агресивну риторику, коли Асада називають твариною? Тіллерсон дуже спокійно пояснив двома фразами, чому Асад - справді тварина.
Але найбільш суттєвою була його наступна репліка. Чи вважаєте ви росіян причетними до хімічних атак? Тіллерсон відповів просто блискуче знущально. Він сказав: у нас немає твердих (!) доказів причетності росіян до хімічних атак.
Його слова підтвердив Трамп наступного дня, додавши, так, ми досліджуємо це питання в Пентагоні, і я буду дуже засмучений, якщо з'ясується, що росіяни все-таки причетні до їх організації. Ось це і є той самий ультиматум. У перекладі на людську мову він означає наступне:
«Так, Асад - тварина, ми знаємо що і ви -тварина, але ми готові зробити вигляд, що це не так, і дати вам можливість зберегти обличчя, відмежувавшись від Асада. У вас є невелике вікно можливості, щоб зробити це».
Ось, що було виголошено 12-го Тіллерсоном, а 13-го - Трампом. Тепер кремлівським є про що замислитися. Залишаться вони у світі тварин чи спробують вийти з лісу з високо піднятими руками, тримаючи в них свої майнові декларації резидентів Швейцарії, Великої Британії та Сполучених Штатів.
Трамп заговорив про готовність і своє бажання «вирішувати проблеми», згадавши зокрема й про Україну. Наскільки я розумію, план Путіна змінити Сирію на Україну провалився.
І зараз Україна входить у пул найважливіших, на думку адміністрації Трампа, проблем. Тобто так по-простому обдурити, як це намагався зробити Путін у спілкування з Обамою, вже не вийде.
Путін вже зрозумів, чим він займався. Але політична мета залишається незмінною: знищення української держави, підпорядкування, блокування європейського вибору українського народу.
Перший шлях був прямим військовим - створення Новоросії у 12-ти областях. Він провалився з багатьох причин. Опір українського народу, української армії, і що найболючіше, для Путіна, виступ переважної більшості російського населення України на боці української держави і європейського вибору.
Росіяни відкинули спокусу «русского мира», який нав'язує Путін. Тоді він перейшов на другу стадію, коли Новоросія зіщулилась до бандитської Лугандонії. Путіну вдавалося використовувати частково Меркель і Олланда - вони іноді підштовхували Київ на поступки в цьому напрямку.
Але це вже завершилося. Всі побачили, що головний порушник Мінських угод - сама Москва, яка не виконує елементарного, першої фундаментальної умови припинення вогню. Він зрозумів, що заштовхнути не вдасться, і зараз він йде шляхом підвищення суб'єктності для Лугандонії: паспорт, російський рубль, економічне перепідпорядкування.
У вашому запитанні прозвучала нотка тривоги, мовляв, після того, як Москва здасть Асада, чи не піде Трамп на поступки щодо Україні? А чому б це! Ніколи ще американська позиція щодо України не звучала так жорстко, як вона була публічно сформульована Трампом під час переговорів і на прес-конференції.
Виконання Москвою Мінських угод, виведення військ, передача кордонів - поки це не буде виконано, ніяких розмов про зняття санкцій не може бути. Ви ж пам'ятаєте, що так звана Нормандська група зазвичай дорікала Москві та навіть робила іноді якісь закиди на адресу України. Але тепер жодних потурань тут не буде.
А чому таким сміливим став товариш Сафранков, коли грубіянив у Раді безпеки ООН?
Це відображає ті колосальні істерику, божевілля, розчарування, які зараз панують у Москві. Вони ж були впевнені, що «Трамп наш». Ось всі звертають увагу на хамство цього Сафранкова, а значно цікавіший сенс того, що він кричав: мовляв, ви спати не можете, ви боїтеся, що підла Британія хоче нас посварити з прекрасним Трампом.
Він видав у цьому істеричному крику потаємну надію всієї російської політичної шпани - домовитися про щось з Америкою. Розумієте в чому річ, це комплекс не тільки путінський, це було і в часи єльцинської політики. Їм дуже хочеться бути на рівних з Америкою: вирішувати проблеми світу, домовлятися. Але щоб бути на рівних, ти повинен бути чимось цікавим.
Ось я розумію, чому Трамп домовляється з Пекіном - у них великий прогрес у відносинах, адже Китай - це велика економіка, без Китаю неможливо сьогодні уявити поділ праці у світі. А що може запропонувати путінська Росія?! Нічого абсолютно.
Тому вся зовнішня політика Росії - це напаскудити де-небудь, і цим зацікавити США, а потім дуже довго торгуватися з приводу того, чи буде вона підчищати лайно чи ні. Ось і весь секрет російської зовнішньої політики. І з Обамою це проходило. А зараз вони напаскудили, організували хімічну атаку й отримали 56 ракет, які показали повну політичну і військову неміч Росії. Ви ж, напевно, знаєте, які були ідіотські пояснення.
Російські військові, щиро вважали, що Земля плоска, і тому їм не вдалося захистити свого друга Асада.
У нас же пройшла цілковита клерикизація армії, напевно, в кожному цьому розрахунку з С-300 є свій піп і вони так вдало переорієнтували офіцерів, що вони забули все, чого їх навчали в артилерійських училищах і перемикнули програму на пласку Землю, а вона виявилася крива (сміється – ред.). Так що, які тут угоди, про що? Носом у лайно.
Але ми розуміємо, що сьогодні Сафронков грубіянив у Раді безпеки ООН, а завтра якийсь інший Сафронков може зробити ту чи іншу хімічну гидоту або терористичний акт в Україні?
Може, звісно. Путін цим погрожував. Він сказав: «За нашою інформацією, терористи готують...». І цілий день мусували заяву з одного джерела сирійської армії, що американці бомбили ІДІЛ і там вибухнули величезні хімічні потужності, убивши сотні людей.
Але ця інформаційна бомба вщухла сама, тому що не отримала в результаті жодного підтвердження. Звісно, в Кремлі точиться жорстока боротьба на самій верхівці. Одні хочуть вийти зі світу тварин, інші в бункері, хочуть іти до кінця. Тобто несподіванки будуть дуже великі.
Але якщо вже порівнювати з Карибською кризою, то ми пам'ятаємо, що приниження, які пережив Хрущов, були для нього фатальними і в зовнішній, і у внутрішній політиці. Правда, тоді це забрало більше часу. Зараз всі процеси йдуть швидше. Але пахан промахнувся. Пахан не виконав своїх функцій, і бригада йому зробить пред'яву.
Ось приблизно такі процеси зараз відбуваються в Москві. Ми знаємо навіть тривалість вікна можливостей: остаточно займатися Росією будуть на наступній великій сімці, здається, в травні. Що ж, нехай тепер думають до середини травня.