Отже, програма «доступні ліки» стартувала.
Дуже важливо розуміти, що проект «доступні ліки» - це невід’ємна складова загальної реформи системи охорони здоров’я, яку ми намагаємося впроваджувати. Міністерство охорони зробило усе, щоб проект пішов: сформувало політику, сформувало правила гри, визначило як цей процес відбувається.
І відповідно, тепер лікар, працюючи на амбулаторному рівні, я маю на увазі в поліклініці чи в амбулаторії, має можливість для хворого – а це три групи захворювань: серцево - судинні захворювання, бронхіальна астма і цукровий діабет другого типу, - виписати лікарський засіб з діючою речовиною, яка дасть можливість хворому прийти в аптеку і отримати ці ліки безкоштовно, або з невеликою доплатою, якщо він має намір вибрати інші імпортні препарати цієї діючої групи.
Ну от є аспірин український, і є аспірин байерівський. Пацієнт хоче купити ліпший – аспірин байерівський?
Тоді він доплачує різницю між нашим і імпортним. Але тут є один такий нюанс, який стосується так званої референтної ціни. Тобто, в програмі «доступні ліки» беруть участь ті лікарські засоби, які готові по таких цінах торгувати в 5 європейських країнах: це Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина і відповідно Латвія.
Це є так звана референтна ціна. Тобто ми в такий спосіб встановлюючи цю граничну ціну, запрошуємо виробників входити в проект і в цьому проекті працювати. Таким чином в проект ввійшло 35 виробників і 157 найменувань лікарських засобів. Серед них є такі препарати на які ціна є знижена і також серед них є імпортні. Але є окремі позиції, на які штучно підняли ціну порівняно з тою, яка була до грудня 2016 року.
Тобто вони це свідомо зробили?
Звичайно. І через це я особисто звернувся до Антимонопольного комітету, щоб Антимонопольний комітет отримав від них пояснення: у чому справа, чому, друзі, ви підняли ціну на 30 відсотків на цей препарат, якщо підстав для цього нема?!
Ну ми розуміємо, що всі українські пацієнти є заручниками фармакологічних фірм. Крім ціни, можуть робитись доволі неприємні речі - йдеться про масовий фальсифікат медичних препаратів. Говорити про це в нас не люблять, але ми розуміємо, що люди платять гроші, а на виході отримують порожні капсули.
Якщо говорити про вітчизняний ринок, то вітчизняний фармринок формується доволі підступним способом. Він неконтрольований, з точки зору присутності на ньому великої кількості так званих біологічно активних речовин, які не є лікарськими засобами.
У цьому контексті у нас йде тісна співпраця з Міністерством внутрішніх справ, коли пенсіонерів шахраї намагаються постійно обдурювати, пропонуючи їм під видом лікарських засобів біологічно активні добавки, які не мають в своєму складі навіть активно діючої речовини. Ми змінили перелік лікарських засобів, які можна буде закуповувати за бюджетні кошти. Якщо він раніше нараховував більше як 1000 найменувань, то на сьогоднішній день він нараховує 347 .
Уявіть собі, на який супротив на сьогоднішній день наривається Міністерство, впроваджуючи таку модель. Ви зрозумійте, дотепер можна було бюджетним коштом закуповувати ліки, які навіть не мають в своєму складі діючої речовини: витяжки з плавників риб, витяжки екстракту сої, якісь похідні крові тварин і різноманітна екзотика, яка не має в своєму складі діючої речовини.
На сьогоднішній день ми прийняли відповідну постанову на рівні Уряду. І маємо намір, щоб в контексті реформи з наступного року вийти на 100 відсоткове забезпечення життєво необхідними лікарськими засобами всіх пацієнтів, як на амбулаторному рівні, так і на рівні стаціонару.
Друге важливе на мій погляд і складне питання, стосується перевірок аптечних закладів. Оскільки, вже третій рік аптечні заклади не перевіряються, накладені мораторії на перевірки. І відповідно, державна лікарська служба, яка мала б здійснювати ту функцію не має інструменту для того, щоб власне розібратися в тому числі із тими фальсифікатами, про які ви кажете.
Друзі, якщо ми не знімемо цей мораторій, якщо ми далі будемо керуватися такими принципами, то і далі будемо отримувати ситуацію, коли в якомусь із аптечних закладів ціна на лікарський засіб є меншою, ніж ціна виробника.
Ми маємо корупцію звичайну, про яку всі говорять, а є ще корупція прихована. Отже, заходить та чи інші фармакологічна компанія до лікаря і каже: «Друже, от ми тобі даємо путівку на семінар в Туреччину чи на Галапагоські острови».
Ви знаєте, я з цього приводу спілкувався з Єжи Міллером. Він зараз у групі стратегічних радників Міністерства охорони здоров’я, має там впроваджувати реформу, аби йти тим шляхом, яким йшла Польща.
Так він розповідав, що у Польщі був створений з цього приводу спеціальний підрозділ, що якраз і займався тими лікарями, які йшли на відповідні тури про які ви розповідаєте. І дуже швидко навели там лад.
Ми розуміємо, що, на превеликий жаль, наша «безкоштовна» вітчизняна медицина є мало того що дорогою, то ще й не надто якісною.
Тепер ми підходимо до того, що на сьогоднішній день в нас є. Ми зареєстрували три законопроекти, які на мою думку вкрай важливі і вони змінюють систему фінансування загалом. Ми платимо податки, і відтак формується бюджет, який, зокрема стосується і охорони здоров’я, чи частини витрат на охорону здоров’я.
Один раз ми заплатили вже фактично. Кожен із нас приблизно біля 1700 гривень закладає в бюджет з точки зору системи охорони здоров’я. Ми пропонуємо наступне: якщо середньостатистична українська родина за якою йде чотири з половиною тисячі гривень, буде в якийсь спосіб акумулювати ці кошти в якійсь структурі, - то відповідно ця структура може кожному із нас, в плані солідарної підтримки в разі потреби надати допомогу у сумі 100 тисяч гривень.
Отже, якщо ви готові в місяць платити 4 400 тисячі гривень, то відповідно на ці кошти ви можете розраховувати у разі хвороби. Тим паче, що всі одночасно не хворіють.
Але це означає зміни до Конституції, ліві партії піднімуть голос і скажуть: «Стоп, панове! Ви нас позбавляєте конституційного права на безкоштовну медицину».
По 49 статті Конституції нам гарантують все, але в результаті ми не отримуємо нічого. Я хочу, щоб пацієнт конкретно знав, що держава йому фактично гарантує: у формі невідкладної медичної допомоги, чи вона гарантує інший вид допомоги, чи я маю доплатити по справедливій ціні, по справедливій формулі, не у формі хабара, а у формі оплати на потрібне мені лікування.
Отже, якщо ми говоримо про первинну ланку, - хворий, коли приходить туди, то лікування відбувається безкоштовно. Екстрена медична допомога є швидка і безкоштовна, але якщо я потрапляю до стаціонару то тут вже іде градація. Є оперативні втручання, за які й так українці сьогодні платять.
Ми маємо теж доволі парадоксальний момент. Всі платні операції в державних шпиталях роблять лікарі, які працюють коштом наших податків.
То я вас запитаю, чому ж не працює 49 стаття Конституції? Ви бачите наглядно, що вона не працює. Тому, якщо ці кошти збираються, якщо кожна українська сім’я боїться сьогодні захворіти, бо розуміє, що це шалені видатки з сімейного їхнього заощадження, то має бути справедлива формула, згідно до якої я плачу.
Якщо оперативне втручання, яке коштує 10 тисяч гривень, то держава мені має покривати на 6-7 тисяч, то я до оплати повинен заплатити 3 чи 4 тисячі офіційно в касу, за формулою, яка визначена для усіх однаково. Тобто це базується на перерозподілі тих коштів, які нині вже є.
Просто вони йдуть не на заклади, а йдуть за кожним із нас. Спочатку на первинну ланку, і відповідно, якщо ми потрапляємо до лікарні – лікарня відповідно на цього хворого отримує по справедливій формулі.
Ну, операція на серці коштує 50-70 тисяч гривень. Наскільки я розумію, це не дуже справедливо, з урахуванням розміру пенсії.
Погоджуюсь, тому має бути діапазон того, що пропонує держава. В законопроекті, який ми зараз запропонували на учасників АТО і інвалідів АТО держава покриває ліками на 100 відсотків безкоштовно. Це стосується лікування на будь-якому етапі. Так само виокремлюються інші категорії людей, які будуть користуватися такою самою пільгою.
А як бути з онкозахворюваннями наприклад? Ми розуміємо, що свого часу держава «забезпечувала» все, не забезпечуючи насправді і половини.
Ми розуміємо, що має бути чіткий контроль над використанням тих ліків, бо ті чи інші лікарі займались чим? Торгівлею. Вони отримували від держави ліки, а потім продавали їх пацієнтам. І ми розуміємо, що контролювати це в межах держави неможливо.
Я думаю, що ці речі і зараз мають місце. Отримуючи ліки, ще брати і продавати їх, створюючи штучний дефіцит, наче їх немає. А тут, з під поли вони начебто з’являються. Тому ми пропонуємо, що в форматі онкозахворювань держава повинна закривати стовідсоткову потребу.
У 2019 року в Україні буде створена окрема інституція, окрема агенція, яка буде закуповувати лікарські засоби загалом по потребі. Як це буде відбуватися? Так як це відбувається в переважній більшості країн. Тобто Міністерство охорони здоров’я формує замовлення, каже, який обсяг ліків нам потрібен, відповідно агенція закуповує необхідну кількість препаратів і забезпечує ті установи, які лікують онкохворих.
На сьогоднішній день всі закупівлі теж виведені за рамки Міністерства охорони здоров’я. Ми вже другий рік нічого не закуповуємо. Закуповують три інституції міжнародних організацій відповідно до закону України, це ПРООН, Крауф і ЮІНСЕФ.