Час вийшов. 1 липня настало. Не знайшлося барона Мюнхгаузена, який би подарував власникам ПриватБанку ще один день в червні. І прийшов час платити по боргах. Загалом-то, ніхто не сумнівався ще в кінці грудня, що колишні власники ПриватБанку хоч на міліметр просунуться в реалізації своїх обіцянок щодо реструктуризації боргу.
Зрештою, якби вони готові були це зробити, то націоналізації вдалося б уникнути. Але вони не хотіли. Нехай і клятвенно обіцяли це в опублікованому нині листі, в якому самі просять націоналізувати банк, проти чого зараз активно виступають.
Ми ж знаємо, що «борги платять тільки боягузи». І доля футбольного клубу "Дніпро" тому підтвердження. І тепер має настати другий етап.
Другий етап включає юридичне переслідування колишніх власників. Як з метою забрати активи на $500 млн особистих гарантій, які нині залишилися в банку, так і для компенсації всіх втрат українських платників податків. Ті самі горезвісні 3500 гривень на людину.
Процес цей буде складний і тоскний. Він уже включає переговори про реструктуризацію (ведуть ті самі Ротшильди) і розслідування фінансових шляхів грошей, які виходили з Приватбанку і йшли в незвідані далі.
Враховуючи, як сильно залучений МВФ до цього процесу, а значить і державний департамент США, а також той факт, що виводили долари, можна припустити, що всі все знають. Де і що лежить. І скільки лежить.
Все-таки від фінансової розвідки США не вислизає жодна транзакція в доларі. Так само, як і будь-яка незаконна транзакція в доларі може вважатися злочином у США. З усіма наслідками. Зараз до гри мають долучитися спеціально навчені юристи, які зробили собі ім'я в світі якраз на пошуку і повернення активів. В даному випадку - активів майстрів епістолярного жанру - Коломойського і Боголюбова.
Що буде в підсумку? Відразу буде багато незрозумілих юридичних термінів і шуму. Що що, а шуміти панове колишні акціонери ПриватБанку вміють. Так само, як і вміють отримувати потрібні рішення районного суду Мухосранська. Таких рішень буде багато. Для шуму. Можуть прийти під НБУ і вболівальники Динамо. Пошуміти. І полякати відповідальних менеджерів.
А далі буде черговий тест для держави. Яка поки що так і не завершила судову реформу, а значить, ризикує отримати безліч рішень судів, довіра до яких буде мінімальною. І для держави Україна вкрай важливо довести, що вона може відстоювати державні інтереси хоча б у вітчизняних судах. І хотілося б, щоб і в Лондонському Суді також.
Тим більше один із колишніх акціонерів ПриватБанку недавно програв там декілька судів там на мільярд доларів. Гарний приклад. Він має стати заразливим. У світлі тих самих горезвісних 3500 гривень на людину.
Що буде врешті? У кращому випадку Україна зможе компенсувати частину втрат від націоналізації. Історія з БТА банком з Казахстану, на націоналізацію якого держава витратила 10 млрд доларів, а потім стягнула з власника 2 млрд доларів, кращий приклад. Таким чином, українській державі вдасться отримати частину активів колишніх власників.
В Україні це можуть бути феросплавні заводи, Укрнафта, мережі заправок і телеканал 1+1. У світі - гірськолижні курорти в Австрії ("Буковель" вже може вважатися державним) та нерухомість в Британії. І важливо розуміти, що Україні не потрібні активи. Україні потрібні живі гроші. Немає нічого хорошого в націоналізації. І немає нічого гіршого, ніж збільшення державної власності в країні, яка гостро потребує приватизації.
І в той момент, коли той чи інший актив олігархів перейде у власність держави (якщо перейде), платники податків не отримають компенсації. Це чиновники отримають у своє управління актив, на якому зможуть приватизувати прибуток і націоналізувати збитки. По-справжньому процес завершиться тоді, коли активи будуть приватизовані і продані на відкритому прозорому конкурентному аукціоні.
Але це все питання не завтрашнього дня. Тому що це довга гра. І процес буде довгим.
Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.