Створюється враження, що остання зустріч Суркова і Курта Волкера була продуктивною. На жаль, російська сторона в особі Суркова швидше відмовчується, але Курт Волкер дав кілька резонансних інтерв'ю, присвячених ситуації на сході України.
Всі формулювання Волкера дійсно прозвучали досить несподівано: він чітко говорить, що це не громадянський конфлікт, це війна, це агресія Росії. А у відповідь на зауваження Суркова, яке той зробив в одному інтерв'ю, що, мовляв, Москва там захищає бідних етнічних росіян, Волкер сказав, що єдиний регіон України, де росіяни відчувають труднощі і проблеми, це ті, які окуповані російськими військами.
Важливо назвати речі своїми іменами і це зробив Волкер, і, тим більше, це доречно зробити українській державі. Це не в докір Україні, я розумію, в якому важкому становищі українське керівництво перебувало два роки тому, коли приїжджали різні Штайнмайери і викручували руки, щоб Україна змінила свою Конституцію, прийнявши бандитські території до свого складу, а всіх цих захарченко оголосила великими українськими політичними діячами , і так далі.
Тоді Україна була в тяжкому становищі, і треба віддати належне керівництву, що в цю важку ситуацію воно все-таки цього тиску не поступилися. А зараз з такою підтримкою Сполучених Штатів руки України в дипломатичному плані розв'язані повністю, і можна в ставленні російської агресії називати речі своїми іменами.
Курт Волкер говорив дуже чіткою і зрозумілою мовою. Він сказав, що агресія є, є війна, є російські солдати, не просто присутні, а ще й убиті, він сказав про десять тисяч убитих громадян України.
Тобто, наскільки я розумію, Америка вже чітко сформулювала свою позицію. Також Волкер сказав дуже важливу річ, що Крим не можна розглядати в якомусь спеціально іншому пакеті щодо інших окупованих територій України.
Абсолютно правильно. Те, що формулює Волкер, - це формулювання капітуляції Москви. І, власне, цього і вимагає резолюція Конгресу, я маю на увазі не лише економічні санкції, а насамперед розділ про персональні санкції. Це ультиматум російській верхівці.
Або протягом 180 днів ви вирішуєте питання з Путіним, або всі ваші активи будуть заморожені, заарештовані й конфісковані. Це дуже жорстка й абсолютно нова мова.
Просто прозвучала також фраза про те, що нам вдалося досягти взаєморозуміння з Сурковим, або з російською стороною, щодо конфлікту в Україні. Наскільки я розумію, Кремль буде змушений погодитися на ультимативну мову Волкера і Сполучених Штатів.
Це дуже серйозне питання. Воно одночасно співпало з процесом передачі влади в Росії: продовження або непродовження путінської одноосібної влади. Як воно буде вирішуватися, ми побачимо в найближчому місяці. Але я не виключаю того - і навіть вважаю це досить імовірним - що так званий путінський бункер абсолютно не готовий до цієї капітуляції, тому що він розуміє, що це означає і втрату влади Путіна.
У всіх кримінальних співтовариствах опущений пахан - вже не пахан, він може піти на якусь спробу військової ескалації, зокрема - для них це досить традиційно - як форма тиску на Захід для подальших переговорів, щоб пом'якшити позицію Заходу.
Ось ми можемо ось так, ми можемо хіба що ядерну зброю, а ось якщо хочете, то домовляйтеся на таких умовах. Тим більше, що так звані маневри «Захід» в Білорусії дають таку інфраструктуру і можливості для цього. Але, наскільки я розумію ситуацію в Вашингтоні, ті люди, які зараз визначають політику Сполучених Штатів, - це не Трамп, який абсолютно дискредитував себе, і Тіллерсон, який практично втратив управління Держдепом - вони готові до такого розвитку подій.
І не випадково так багато йшлося в останні дні під час візиту Меттіса про надання Україні летальної оборонної зброї. Практично це питання вже вирішене у всіх технічних деталях. При найменшому русі Кремля ось в такому напрямку, загостренні ситуації, ескалації, ця зброя буде негайно надана.
Тобто, є у вас відчуття, що Америка все-таки погодиться на поставки високоточного озброєння для України?
Поки проти цього в Вашингтоні тільки одна людина, його прізвище Трамп. Але його вплив, авторитет і позиції слабшають з кожним днем.
А якщо розглядати потенційну можливість путінської авантюри під час навчань «Захід-2017». Всі військові навчання завжди використовувалися країнами-агресорами для прикриття підготовки до можливого наступу. Я думаю, що білоруська ситуація не є винятком.
Лукашенко давно викликає велике невдоволення в Кремлі, і, можливо, операція буде навіть не стільки антиукраїнською, скільки антибілоруською щодо зміщення Лукашенко. Щось в цьому напрямі буде зроблено безсумнівно. Тому що перш ніж піти на капітуляцію - я ж писав в одній зі своїх статей недавно, - що гібридній капітуляції передуватиме гібридна ескалація. Ну, як би ще помахати чимось і полякати Захід. Швидше за все, це відбудеться. Але ще раз повторюю, Сполучені Штати до цього готові, і реакція буде найрізкішою.
А як же тоді можна оцінювати розбрід і хитання близько Кремля? Мова, наприклад, про скандальну ситуацію з Джабраїловим, який відкрив стрілянину в Москві, приїхала поліція, але товариша Джабраїлова дуже швидко відпустили, і справу ніби зам'яли.
Це відображає вже дуже серйозну боротьбу всередині кремлівської верхівки, яка вже точиться. Що стосується Джабраїлова, це стара історія, вона триває вже як мінімум два роки після вбивства Нємцова.
Більшість силових структур вимагає зняти Кадирова і зачистити його. Путін його прикриває, і це один із напрямів зрослого невдоволення Путіним всередині правлячого угруповання.
Наскільки я розумію, визнання статус-кво не виправляє ситуацію. У будь-якому разі це стосується окупованого Криму. Ми розуміємо, що Керченський міст добудовується, окупаційні війська розбудовують там свою інфраструктуру, бетонують ситуацію з кримськими татарами, тобто, окупація там готується всерйоз і надовго. І в Кремлі віддавати Крим не збираються.
Загалом, те, на що готова зараз антипутінська - назвемо її так умовно - фракція в керівництві, це піти з Донбасу в обмін на скасування санкцій і заморожування кримського питання. Тобто, заморожування в якому сенсі - все розуміють, що ніхто політично і юридично позицію на Заході не змінить, але як би можливо буде відновлення якихось ділових відносин, приблизно так, як Сполучені Штати тридцять років не визнавали анексію Прибалтики.
Це тривала, стратегічна боротьба. Але головне зараз - і це показало прекрасно присутність іноземних гостей, я маю на увазі не тільки на трибуні, а й те, як марширують на параді, на святі незалежності, - що в цій довгій стратегічній партії ініціатива повністю перехоплена Україною.