Святкування Національного дня Каталонії (Діади) у понеділок відбувалося на фоні пожвавлених дискусій про можливість проведення референдуму за незалежність. Місцева влада іспанської автономії намагається повторити те, що вже вдалося зробити Шотландії.
Щоправда, каталонські політики вірять, що їх підтримає більшість, бо шотландським сепаратистам не пощастило і регіон залишився у складі Великої Британії.
Святкування Національного дня Каталонії у місті Вілафранка-дель-Пенедес. Фото: Reuters
Тему каталонського сепаратизму, як раніше шотландського, дуже любить висвітлювати російська пропаганда. Її мета цілком очевидна: кремлівські рупори намагаються сконструювати картинку об'єднаної Європи, яка тріщить по швах, особливо після Брекзиту.
На додачу, як вважають діячі типу Кисельова, різноманітні європейські референдуми за незалежність дозволять виправдати анексію Криму та "віджим" частини територій Донецької та Луганської областей.
Та проблема в тому, що Каталонію аж ніяк не можна порівнювати навіть історично ані з Кримом, ані з псевдонародними республіками Донбасу.
Звідки ростуть ноги в каталонського сепаратизму
Діада, яку святкують 11 вересня каталонці - свято суперечливе. У Каталонії в цей день згадують про свою національну ідентичність та відмінність від іспанців. До речі, у каталонців і мова своя, яка відрізняється від іспанської. Але історично саме цього дня Каталонія втратила незалежність: у 1714 році Барселона впала після 14 місяців облоги.
Це була остання битва за іспанську корону між двома альянсами європейських монархів. Той, кого підтримали каталонці, війну програв і як покарання король Іспанії Філіпп V скасував усі права та привілеї Королівства Арагона та Каталонії.
Незважаючи на поразку, каталонці зробили цей день святом своєї національної гордості. У Барселоні вони проводять демонстрацію з прапорами Каталонії, багато хто носить стрічки в кольорах цього ж прапору. Біля меморіалу Фосар де лес Моререс каталонці віддають пошану загиблим під час облоги міста та покладають квіти до пам'ятників генерала Джозефа Морагуеса і оборонця міста Рафаеля Казанови.
У часи диктатури Франко свято було заборонене, а Каталонія позбавлена будь-яких прав автономії. Їх відновили у 1980 році - регіон знову отримав власний уряд, парламент, конституцію, прапор та інші атрибути.
Сучасний сепаратизм
Розмови про незалежність Каталонії доволі довго носили маргінальний характер. Проте після глобальної фінансової кризи 2008-2009 років, від якої сильно постраждала Іспанія, вони стали більш системними.
До війни на сході України пояснюючи, чим Каталонія відрізняється від Іспанії, першу часто порівнювали з Донбасом. Промислово розвинутий регіон завжди мав більші доходи, аніж багато інших бідніших іспанських провінцій. Розмови на кшталт "досить годувати Мадрид" відродили серед деяких місцевих мешканців бажання взяти курс на незалежність.
З 2012 року, відзначає The Guardian, Діада перетворилось на відверто політичну подію для прихильників відділення Каталонії від Іспанії. Святкування почало поєднувати в собі одночасно елементи карнавалу, демонстрації та протесту.
Святкування Національного дня Каталонії у місті Вілафранка-дель-Пенедес. Фото: Reuters
"Діада - це історичний день самоствердження та самовираження. Це символічна згадка про свободи, які були втрачені 300 років тому", - цитує видання президента Каталонської національної асамблеї Джорді Санчеса. Його організація є однією з провідних, які виступають за незалежність краю.
Повторити Шотландію
Потужний імпульс для каталонських націоналістів дав референдум за незалежність Шотландії, проведений у 2014 році. Проте на відміну від Великої Британії, центральний уряд Іспанії не має наміру дозволяти подібне дійство.
У Мадриді вказують на конституцію (якої у Великої Британії немає), де сказано, що долю того чи іншого регіону має вирішувати загальнонаціональний, а не місцевий референдум. І послуговуючись цією нормою, іспанський уряд блокує усі спроби каталонського керівництва провести референдум.
Тим не менш, його таки збираються влаштувати і вже призначена дата - 1 жовтня. Уряд автономії на чолі з Карлосом Піджемонтом підписав декрет, а місцевий парламент його в той же день схвалив. Більшість там мають партії, які виступають за відділення Каталонії від Іспанії.
Наступного дня конституційний суд Іспанії призупинив дію ухваленого каталонцями закону про референдум. Він заявив, що вивчить його на відповідність конституції. Та його рішення легко передбачити, бо всі попередні подібні закони він уже блокував.
Друга спроба
У 2014 році каталонський уряд вже пробував влаштувати референдум. Після протистоянь з Мадридом він відмовився від свого наміру й натомість провів символічний "референдум" без юридичних наслідків, назвавши його опитуванням громадської думки.
Нинішні очільники уряду налаштовані рішучіше, принаймні на словах. Президент Женералітету Каталонії Карлос Піджемонт заявив, що готовий сісти в тюрму, але від проведення референдуму не відмовиться.
Карлос Піджемонт. Фото: Reuters
Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой налаштований не менш рішучіше. "Жодного референдуму із самовизначення у Каталонії не буде. Що є незаконним, не є демократичним", - заявив він 7 вересня.
Окрім того, іспанська прокуратура готує позови до Піджемонта, членів уряду та парламенту з приводу непокори та зловживання владою. Поліція ж провела обшуки в редакціях двох місцевих газет та друкарні - вочевидь, шукали зразки бюлетенів для голосування на референдумі.
Влада автономії оголосила, що в Національний день Каталонії мобілізує всі можливі ресурси. "У понеділок ми вразимо їх, мирно та демократично, як завжди", - заявив Карлос Піджемонт.
Щодо настроїв самих каталонців з приводу незалежності, то вони суперечливі. І навіть соціологічні опитування не додають ясності. Наприклад, у липні були такі дані: 49% проти незалежності та 41% за. Минулого тижня інше опитування показало, що за незалежність готові голосувати 72% каталонців.
Загорнуті у прапор Естелада (символ незалежної Каталонії) дівчата йдуть повз постери, які також закликають підтримати незалежність. Фото: Reuters
А нещодавнє опитування, проведене на замовлення газети El Pais, яка виступає проти референдуму, показало, що 56% каталонців вважають його незаконним, а результати, якщо він буде проведений - недійсними.
Та як би не вирували політичні пристрасті у Каталонії, війни за незалежність регіону не буде. Можливо, російським пропагандистам і хотілося б крові, як на Донбасі, але це зовсім інша історія.
Там не буде "ополченців", яких створить сусідня країна, скажімо, Франція та буде постачати їм зброю і "відпускників". І ніхто не виганятиме іспанців, відбираючи їхні квартири та автомобілі.