Сенатора Джона Маккейна добре знають в Україні. Він послідовно відстоює думку про те, що допомога США в боротьбі з російською агресією має бути більшою. Зокрема, він підтримує надання летального озброєння та є прибічником жорстких санкцій проти Кремля.
Але зараз життя 81-річного політика опинилось під загрозою через важку недугу. Доля Маккейна взагалі ніколи не була солодкою. Він двічі розбивався у військовому літаку, провів п'ять років у полоні в'єтнамців, де його катували та піддавали тортурам, двічі невдало балотувався у президенти. Та всі ці події не зламали його.
Рак мозку
У липні лікарі знайшли в Маккейна над лівим оком кров'яний тромб та з'ясували, що його спричинила злоякісна пухлина - гліобластома. Це найбільш розповсюджена і агресивна форма пухлини мозку.
Сенатор дізнався про діагноз, коли їхав автомобілем на своє ранчо. Йому довелося розвертатися та їхати в клініку, де його негайно прооперували. Про всю цю епопею політик розповів сам в телепередачі "60 хвилин" на CBS.
За п'ять днів після операції підтвердилось, що в нього - гліобластома. Маккейн розповів ведучій, що прогнози лікарів невтішні:
"Вони сказали, що це дуже серйозно, що прогнози дуже і дуже серйозні. Хтось говорить 3%, хтось говорить 14%. Ви знаєте, це дуже погані прогнози".
Зараз він проходить курси радіо- та хіміотерапії. Одночасно з цим він продовжує свою роботу у Вашингтоні - Маккейн очолює Комітет Сенату США зі збройних сил.
Через 11 днів після операції Маккейн з'явився у Конгресі, щоб проголосувати проти одного з найбільших проектів Трампа - пакету законопроектів, які мають замінити проведену Обамою реформу системи медичного страхування (відома в народі як Obamacare).
Біла ворона республіканців
Маккейн входить до Республіканської партії, але ніколи не коливався, коли вважав за необхідне йти проти "генеральної лінії". За це він отримав репутацію "білої ворони" серед журналістів, політологів та однопартійців. Цю якість він яскраво демонструє зараз, коли Дональд Трамп намагається втілити у життя одну зі своїх ключових обіцянок - скасувати реформу медичного страхування, запроваджену Бараком Обамою.
Гарна вона чи погана - питання дискусійне. З одного боку, вона відкрила доступ до медичного страхування мільйонам американців, раніше його позбавлених. З іншого боку, через реформу підвищились ціни на медичне страхування та погіршилась його якість.
У липні республіканці, які контролюють обидві палати Конгресу, намагалися скасувати Obamacare, але проти проголосували не лише демократи, а й кілька їхніх однопартійців. Один із вирішальних голосів проти дав Джон Маккейн.
У відповідь Трамп розрядився гнівним твітом. "Маккейн ніколи навіть не мав наміру голосувати за цей законопроект... Він розчарував Аризону", - написав президент США.
Стосунки Трампа і Маккейна м'яко кажучи напружені вже не перший рік. Тягнеться все це з часів передвиборчої кампанії, під час якої Трамп насміхався над сенатором і заявляв, що той ніякий не герой, адже на війні потрапив у полон.
Відзначимо, що сам чинний президент у роки В'єтнамської війни "відмазався" від служби в армії по стану здоров'я.
П'ять з половиною років полону
Дід та батько Маккейна - чотиризіркові адмірали. Тож не дивно, що їхній син також опинився на флоті як пілот літака на авіаносці. На війну він потрапив у 1967 році, коли йому було 30 років. Служба проходила невдало. У липні того ж таки року він ледь не загинув під час грандіозної пожежі на авіаносці "Форрестол", та йому пощастило - він отримав лише кілька легких поранень.
У полон Маккейн потрапив у жовтні 1967 року, коли виконував бомбардування. Його літак збив ракетою радянський військовий поблизу Ханоя. Майбутній політик отримав важкі поранення та ледь не потонув у озері, в яке він приземлився з парашутом.
Спочатку у полоні його навіть не збирались лікувати, але коли дізнались, що він син адмірала, то доправили у госпіталь. З цієї ж причини Маккейну пропонували раннє звільнення. Це було вигідно місцевій пропаганді, бо демонструвало б великодушність, а також те, що американські військові, які мають впливових родичів, користуються особливими привілеями. Маккейн відмовився і згодом тортури продовжилися.
Він якраз захворів на дизентерію, але незважаючи на це, його двічі на день зв'язували та били. Врешті решт він зробив заяву проти влади США. Пізніше він про це сказав так: "Я вивчив те, що ми всі там вивчили: кожна людина має свою точку зламу. Я своєї досяг".
Згодом його знову почали катувати, бо він відмовлявся підписати додаткові пропагандистські заяви. Звільнили його лише в березні 1972 року - таким чином, він провів в полоні 5,5 років. Через отримані поранення і травми він до кінця життя більше не міг піднімати свої руки над головою.
Герой в США та герой в Росії
Але прикметно ось що. В США Маккейна все одно зустрічали як героя. В нього брали інтерв'ю, він отримав можливість пройти курс фізіотерапії та відновити службу на флоті.
Коли ж стало зрозуміло, що перспективи стати адміралом туманні, він пішов у політику. У 1986 році він вперше став сенатором від Арізони й з легкістю переобирався на посаду п'ять разів поспіль (останній - у 2016-му). Також він двічі балотувався у президенти, але невдало. У 2000 році він програв праймеріз Джорджу Бушу, а в 2008 програв перегони Бараку Обамі.
Зовсім інакше склалася доля радянського ракетчика Юрія Трушечкіна, який збив Маккейна.
За "виконання інтернаціонального обов'язку" він отримав орден Червоної Зірки. У 2009 році він помер від меланоми у своєму старенькому зубожілому будиночку, де жив на пенсію в 10 000 рублів, що тоді дорівнювало приблизно $330.
Як писав у своєму блозі журналіст Денис Казанський, російська преса згадала про полковника запасу лише раз - у 2008 році, коли Маккейн балотувався в президенти. Тоді вийшло багато сюжетів, які розповідали про те, як радянський військовий геройськи збив американського льотчика, який бомбардував мирних в'єтнамців. Але допомогти бідному ветерану Трушечкіну влада тоді так і не спромоглася.
Маккейн також хворів на меланому, але йому успішно вилікували її в 2000 році. І жив він на власному ранчо, і на здоров'я з того часу особливо не скаржився. Принамні в 2008 році, коли він суперничав з Обамою, жодних слідів раку в нього не знайшли, а серце, як свідчили медичні довідки, працювало бездоганно.
Здатність пробачати
Прикметно, що саме Маккейн доклав багато зусиль для відновлення нормальних відносин між США та В'єтнамом. Здатність пробачати - одна з визначальних рис характеру Маккейна, писав у газеті Boston Globe журналіст Річард Норс Паттерсон.
Він знайомий з сенатором особисто й описав, як той тепло спілкувався з міністром закордонних справ В'єтнаму. "Це було б неправильно, відчував Маккейн, дозволити своїм особистим образам підтримувати й надалі рани війни", - згадував Паттерсон.
Також він згадав про ативоєнного активіста Девіда Іфшина, чия промова із засудженням війни транслювалася прямо в камеру Маккейна, коли він сидів у полоні. Роки потому вони зустрілися, Іфшин вибачився і вони працювали разом у галузі боротьби за права людини. "Його дружба була честю для мене", - сказав Маккейн у промові, коли Іфшин передчасно помер.
В інтерв'ю на CBS сенатора спитали, чи зміг би він пробачити образу Трампа, на що він відповів ствердно. Він пояснив ведучій, що життя занадто коротке, аби глибоко сприймати кожну особисту образу.
Останнє питання було про те, що Маккейн відчуває з того часу, як знає про свій діагноз. "Інколи я маю відчуття страху від того, що відбувається, - відповів той. - Але як тільки я це розумію, я кажу: Зачекай хвилинку. Ти прожив довге життя, старий. Ти мав прекрасне життя. Ти мав прекрасний досвід".
Я хочу, коли я піду, щоб була церемонія в Морській Академії. І щоб там було кілька людей, які б піднялися й сказали: "Цей чоловік служив своїй країні".