Заг: Шнобелі замість Нобелів. Що не так з українською наукою
Метеорит, що розмовляє та історія "великих укрів". Що не так з українською наукою
А ви знали, що «метеорит, пролітаючи повз землю, отримує інформацію про те, що його хтось кличе? І їх там зібралося багато…на цій планеті з таких само елементарних об’єктів, з яких складається і він…».
Ні, ні, це не абзац із псевдо наукової фантастики, це цитата із лекції вельмишановного декану факультету інформаційних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка, лауреата держпремії в галузі науки і технологій Юрія Теслі.
І в цій цитаті – біль та одна з найбільших проблем сучасної української науки – засилля її псевдонауковцями та лженауковими теоріями, що не лише поповнюють купи мукулатури, а й виставляють Україну на посміховисько.
Є, звісно, і безліч інших недоліків – від недостатнього фінансування галузі до системного плагіату наукових робіт. Щоправда, якщо гроші української науки йдуть на такі от дослідження, то розраховувати мусимо максимум на Шнобелів – але аж ніяк не на Нобелівські премії.
Що там з фінансуванням
Трішки позитиву: на науку з держбюджету у 2018 виділяють 8,3 млрд грн. – а це на 29,8 % більше, ніж у 2017 (тоді на науку виділили близько 6,4 млрд). Окрім суттєвого збільшення власне грошової суми, змінилася і сама система фінансування науки – щоб підвищити ефективність використання бюджетних коштів.
За “старою схемою" наукові установи фінансуються двома шляхами - базовим та конкурсним. Причому базове держфінансування рівномірним шаром розподілялося на усі наукові установи країни (принаймні, за папірцями) – і неважливо, де народжуються ідеї, гідні Нобелівської премії, а де найбільшими науковими результатами є купи мукулатури.
В рамках експериментального проекту конкурсного фінансування гроші будуть виділятися не просто на утримання наукових установ, як це відбувалося до 2018, а на фінансування державного замовлення «пріоритетних для суспільства наукових досліджень».
Тобто, фактично, гроші йтимуть за конкретним дослідницьким проектом – якщо він, звісно, гідний уваги.
Така схема не лише дозволить фінансувати кращі ідеї, але й викорінювати так звану «лженауку», яка наразі в Україні квітне й процвітає.
Лженаука — це діяльність, що навмисне або помилково імітує науку, але по суті такою не є. Головна відмінність псевдонауки від науки — це використання неперевірених наукових методів і просто помилкових даних і відомостей, а також заперечення можливості спростування, тоді як наука заснована на фактах (перевірених відомостях) і постійно розвивається, розлучаючись зі спростованими теоріями та пропонуючи нові.
І все ж, цього замало. В коментарі для Громадського радіо Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки, зазначив, що наукомісткість українського ВВП (показника, який використовується для моніторингу надходжень до наукової сфери) складає менше 0,2%.
Для порівняння -сукупні витрати Ізраїлю на науку становлять 4,25% від ВВП, за даними Financial Times.
«Фінансування української науки ганебно низьке давно. Загальна наукомісткість українського ВВП зараз менше 0,2%. Це показник слаборозвинених країн Африки. Вартість всієї університетської науки у перерахунку на валютний курс торік була близько 15 мільйонів євро. Це при тому, що науковий бюджет одного пристойного університету на Заході це десятки і сотні мільйонів євро» , — зазначив Стріха.
Український "антиоскар"
Наприкінці грудня в Українському кризовому медіацентрі відбулася церемонія нагородження "Академічна негідність року 2017".
Ця «відзнака» - щось на кшталт українського наукового «антиоскару» чи «антинобелівки», якою нагороджують за найбільш ганебні випадки плагіаторства, наукової фальсифікації чи просування псевдонаукових теорій.
У номінації "Псевдонауковець - 2017" переможцем назвали того ж таки декана з КНУ Юрія Теслю. Автор "Теорії несилової взаємодії" надто вже зачепив наукове співтовариство своєю працею, в якій стверджується, що метеорит летить до Землі не через гравітаційну взаємодію, а через те, що Земля його переконує це зробити, і метеорит приймає рішення до неї летіти. Теорія ця до того безглузда, що Українське фізичне товариство навіть виступило із заявою протесту.
Іншими номінантами на відзнаку були не менш цікаві «дослідження»: так, виявляється в нас існує вигадана альтернативна історія про "великих укрів", «квантова нумерологія» та праця про « синергетику економічних і соціальних систем».
Експерти про науку в Україні:
На сайті Національної академії Наук України наприкінці 2017 року було опубліковано статтю «Стан науки в Україні.
Тут викладено думки зарубіжних та вітчизняних науковців про авторитет української науки в світі, загальний стан науки в Україні, чинники, що стримують розвиток вітчизняної наукової сфери.
Пропонуємо вам найцікавіші цитати та інфографіку з цього матеріалу. Отже:
Авторитет української науки у світі з точки зору вітчизняних експертів:
"Загалом на середньому рівні, точніше, на нижній границі середнього рівня — 5,1 бала за 10-бальною шкалою".
Авторитет української науки з точки зору закордонних експертів:
"... авторитет української науки у світі перебуває на рівні нижче середнього і становить за 10-бальною шкалою 3,7 бала".
Загальний стан науки в Україні з точки зору вітчизняних експертів:
"Найнижчі оцінки вітчизняні експерти дали стану галузевої і вузівської науки (1,8 і 2,4 бала за 5-бальною шкалою...). Найвищі — академічній науці і тим галузям, у яких працюють експерти (3,1 і 3,3 бала). Науку в цілому оцінили на рівні 2,5 бала за 5-бальною шкалою".
Серед чинників, що стримують розвиток вітчизняної наукової сфери, експерти назвали:
"...на думку експертів, розвиток вітчизняної науки стримується передусім соціально-економічними чинниками, головне місце серед яких посідають фінансові питання. Друге місце посіли соціально-політичні та інституційні чинники, третє — соціокультурні причини."
"Наслідком недостатнього фінансування експерти вважають відсутність мотивації до заняття наукою, особливо у найбільш здібних до наукової діяльності молодих людей, і низьку престижність наукової діяльності в країні загалом".
Ну, і до цього ж: «відсутність економіки, яка потребує наукових розробок», «слабкий запит з боку виробництва до науки», «незацікавленість бізнесу в розвитку науки, зокрема в спонсорській діяльності», «низький рівень інтеграції наукових установ з високотехнологічним бізнесом»; «орієнтація на вузько прагматичні інтереси замовників у прикладних дослідженнях»; «нераціональне використання кредитів»; відсутність сприятливого інноваційного клімату в державі.
Один з експертів висловився так: "загальна причина — периферійний капіталізм, не зацікавлений у наукових досягненнях. Запозичуються технології з-за кордону, які вже є технологіями вчорашнього дня. Для периферійного капіталізму вони достатні. Проводити власні дослідження вважають недоцільним. У суспільних науках правлячий клас корумпує вчених, роблячи їх ідеологічними прислужниками або обслугою в маніпулятивних практиках влади".
А інший тим часом запропонував запровадити на законодавчому рівні відповідальність науковців за якість наукового продукту й у разі прийняття до захисту або захисту дисертаційної роботи неналежної якості (плагіат, низький науковий рівень) позбавляти відповідного звання не лише дисертанта, а й усіх причетних до цього процесу науковців: голів і учених секретарів учених рад, наукових керівників, рецензентів, опонентів тощо."
Ну, і багато висновків "що робити": провести аудит наукової системи за західними критеріями, запровадити принципи організації наукових досліджень за зразком розвинених країн, підтримувати фундаментальну науку та створити умови для інноваційного бізнесу для підтримки прикладних досліджень, зменшити бюрократію, розвивати міжнародне співробітництво, оцінити вік керівників, боротися з псевдонаукою і т.д.