Стрітення Господнє – одне з найшанованіших християнських свят, входить у дванадцятку найважливіших у церковному календарі. Його відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа як незабутню згадку про зустріч Старого і Нового Завітів, як вияв небувалої радості християн від явлення Сина Божого світові, а ще – як зустріч зими з літом.
Легендарний Зимобор
Ще з найдавніших часів існує легенда, яка переповідається найчастіше і часто при цьому набуває нових сюжетних перипетій - про зустріч Зими і Літа. За народними віруваннями, така зустріч відбувається двічі на рік - на Стрітення (Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор) - 15 лютого - та в день святої Анни - 22 грудня.
На лютневе Стрітення зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима. У дохристиянських звичаях цей день сприймався як зустріч Зими з Літом, така легенда підтримується і донині. Зиму зображують при цьому старенькою бабцею, до того ж лютою і темною, зігнутою і скоцюбленою, з кошиком льоду в руках, а Літо – юною дівчиною, з барвистим вінком на голові, зі снопом пшениці і квітами в оберемку. Вони сперечаються (за іншими легендами, - борються), і хто переможе – іде далі царювати на землі, а переможений повертається, звідки прийшов.
- Боже, поможи тобі, Зимо! - каже Літо.
- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає Зима.
- Бач, Зимо, - дорікає Літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
А ще говорили, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
Християнська радість
"Зустріч" або ж "радість" - так зі старослов’янської перекладається слово "стрітення". Симбіоз цих слів відображає одну з найбільших подій у християнському світі, яка відбулася цього дня, - зустріч Сина Божого в Єрусалимському храмі з праведником Симеоном і пророчицею Анною. Вони впізнали в Немовляті, якого Діва Марія принесла на посвяту, Спасителя усіх людей. І тільки після цього Симеон зміг відійти у вічність – так було йому написано на роду. Богослови пояснюють цю зустріч Ісуса Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, який явив світові Господній Син.
Історія святкування Божественної з’яви
У творах християнських святих Стрітення згадується ще в ІІІ-ІV століттях. З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, а пізніше, за Юстиніяна (527-565) Господнє Стрітення офіційно стає великим празником. Далі свято поширюється і на Захід, за якийсь період набувши назви Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. На Сході Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
Магічна стрітенська вода
Цього дня у церкві святять воду і свічки, які відтак набувають магічних значень і властивостей.
Стрітенська вода, як і йорданська, – воістину особлива:
Свічка – головний атрибут Стрітення
Громниці, Громиця – така ще одна назва Стрітення – від свічок, які освячуються цього дня і називаються "громичними". Вони також слугують домашніми оберегами і надзвичайно цінуються. Свічку запалювали відразу, коли приходили з церкви, - "щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив". А упродовж року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи.
Громична свічка, за повір’ям, має особливу силу, бо оберігають дім від природних стихій, страшних негод, а родину - від «злого ока» та хвороб (допомагає жінкам при пологах, сприятлива людям, які страждають на епілепсію тощо).
Коли гроза, у хатах запалювали громничну свічку як надійний оберіг від лиха. Як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Побутує ще одне тлумачення назви «Громниці»: вважається, що тільки цього дня взимку можливий грім.
Стрітенські повір’я і налаштування на весну
Як на всі великі свята, ворожіння були важливими і в канві святкування Стрітення. А спрямовувалися вони також, в основному, на врожай.
Так, на ніч виставляли тарілку із зерном на двір, а якщо вранці виявляли на зерні росу, тішилися щасливій прикметі: врожаю – бути!
Свято має бути святом! Що не можна робити цього дня
На Стрітення не можна було виконувати різні роботи, починаючи від господарювання в хаті – прибирати, шити, мити, плести тощо, - і закінчуючи великими роботами у дворі (рубати дрова, білити, різати, носити воду) і на городі (копати, корчувати тощо). Але якщо це робота на благо, робота як допомога, як порятунок – така робота допускалася.
Не треба топити баню, щоб не рубати дров, носити води, бо це також робота, отож це логічно.
Не треба вирушати в якусь далеку подорож, вважається, що вона не матиме успіху. Одне з пояснень – мінлива погода в цей день, яка може посприяти якісь хворобі.
І не кладіть гроші цього дня на кухонний стіл: так, як з нього зникають смачні наїдки, так непомітно зникатимуть гроші, не затримуватимуться в господарстві.
Чим заспокоїть і чим занепокоїть Стрітення. Прикмети цього дня
Стрітення чекали з нетерпінням, щоб дізнатися погоду на весну та літо, передбачити урожай, приплід, розвиток господарства.
Отож що, за народними прикметами, цього дня добре, якщо:
Холоди і морози ще триватимуть:
А ще вважалося, що якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень - зернові будуть середні, а увечері - недорід.
Отож, як бачимо, прикмети можуть інколи навіть суперечити одна одній, а це значить, що за ними потрібно слідкувати упродовж усього дня: кожна година Стрітення для прикмет має значення. Такий він, примхливий стрітенський день, і це не дивно: як-не-як, борються зима з літом, і в процесі цієї боротьби позиції можуть мінятися навіть частіше, ніж щогодини.
"…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!" - каже Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу". Тому найкраща прикмета цього дня – що календарна весна уже менш ніж за два тижні і що на цій землі існує найвищий закон Божественної любові , який у цей день давним-давно Господній Син явив християнам і цим довів, що справжня любов непереможна.