Президент регулярно анонсував свій законопроект про податок на виведений капітал (ПВК). Говорилося, що зміна наявної моделі оподаткування прибутку мала призвести до покращення інвестиційного клімату в державі, впровадження економічно справедливих умов для платників та скорочення адміністративного навантаження на держструктури. Останнього разу Петро Порошенко заявив про зміни під час так званої зустрічі з блогерами 9 березня (скрін з ФБ учасника зустрічі, де про це йдеться).
Однак вже 12 березня президент передумав. На зустрічі з представниками українського та іноземного бізнесу Порошенко заявив, що вважає за потрібне додаткове обговорення та доопрацювання пунктів законопроекту “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал“.
“Я не буду його зараз підписувати, вносити в парламент. Щодо цього питання необхідна чесна дискусія з нашими іноземними партнерами й з асоціаціями бізнесу”, — заявив президент.
Податок на виведений капітал працює у такий спосіб. Наприклад, підприємство отримало 2 мільйони гривень доходу за рік. Враховуємо витрати на оренду приміщень, оплату комунальних послуг, зарплати працівникам та закупку необхідних матеріалів — це 1 мільйон 700 тисяч гривень. 300 тисяч, які залишилися, становлять чистий прибуток. Припустимо, керівник хоче забрати 100 тисяч гривень собі, а решту інвестувати на переобладнання. Станом на сьогодні йому потрібно спочатку заплатити 18% податку на прибуток — це 54 тисячі з 300 тисяч чистого прибутку. Потім 100 тисяч вивести для себе, з них потрібно заплатити 5 тисяч гривень (5%) податку на дивіденди. У кінцевому підсумку на підприємстві залишиться 146 тисяч гривень на розвиток підприємства.
За умови впровадження ПВК керівник заплатить 15% при виведенні дивідендів, що становитиме 15 тисяч гривень. Однак решта коштів (200 тисяч гривень) залишиться на розвиток.
Для того, щоб оцінити всі “за” та “проти” дії нової моделі оподаткування у реальному бізнес-середовищі президент запропонував компроміс. За словами Порошенка, на перших етапах це (податок на виведений капітал) може стосуватися малого і середнього бізнесу. У такий спосіб зміна корпоративного оподаткування показала би реакцію платників ПВК на нові правила гри, а відтак чи дійсно інвестиційний клімат в країні зазнає позитивних змін.
Причинами дискусій щодо ухвалення нової моделі стало занепокоєння щодо суттєвого зменшення надходження до бюджету протягом першого-другого років дії. Згідно з матеріалами Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, ймовірні мінімальні втрати становитимуть 36,9 млрд грн або 1,2% ВВП (тобто доходи знижуються з 2,4% ВВП до 1,2% ВВП).
В Естонії податок на прибуток відсутній з 2000-го року. 20% податком оподатковується тільки розподіл прибутку (виплата дивідендів) без подальшого оподаткування такого прибутку на рівні одержувачів дивідендів. До розподілу прибутку прирівнюється отримання доходу від приросту капіталу, як-от отримання суми понад номіналу частки при ліквідації естонської компанії.
До моменту розподілу прибутку податок не застосовується. Це дозволяє реінвестувати накопичений прибуток без податкових наслідків.
Комплексне впровадження економічних реформ загалом та введення податку на виведений капітал зокрема вже протягом перших 5 років дії дозволили залучити іноземні інвестиції та посприяли зростанню ВВП Естонії майже утричі (з 5 млрд доларів у 2000-му до 14 млрд у 2005 році).
Негативний сценарій розвитку подій не сподобався і головному кредитору України. За словами заступника глави адміністрації президента Дмитра Шимківа, МВФ висловив серйозну стурбованість з приводу втрат доходів державного бюджету. Ба більше, ухвалення відповідного рішення взагалі може призвести до розірвання співпраці.
"За відсутності будь-яких надійних компенсаційних заходів, втрати бюджету ще більше підірвуть одну з найважливіших цілей програми підтримки МВФ в Україні: забезпечення фіскальної стабільності", — йдеться в офіційному листі.
ПВК — це податок на розподілений прибуток у вигляді дивідендів та прирівняних до них платежів, однак наразі, за словами президента, "розрахунок на те, що у нас будуть залучені до держбюджету тільки дивіденди, некоректний". Для ухвалення нового законопроекту Міністерству фінансів необхідно було провести точні розрахунки та надати ймовірні сценарії впливу. Як виявилося, протягом всього часу просування проекту закону цього не було виконано.
Однак тут постає питання: як президент міг лобіювати власний законопроект протягом такого тривалого часу та навіть отримати схвалення уряду з водночас неправильно врахованими можливостями державного бюджету? Ймовірно, заява МВФ стала для українського керівництва “холодним душем”, однак невже зазначені фондом ризики впровадження нової моделі корпоративного оподаткування стали для українського керівництва відкриттям?
Питання “на що розраховувала Україна?” залишається відкритим, адже досвід інших країн показав, що впровадження ПВК не буває швидким та безболісним для економіки держави, а численні економічні дослідження демонстрували майбутні сценарії розвитку подій.
Реформа корпоративного оподаткування є питанням часу. Однак допоки український уряд не знайде відповідні шляхи для компенсації багатомільйонної “пустки” у бюджеті та стимулюватиме наявність відповідного клімату для творення змін, доти реформа ПВК буде знаходитися у точці відліку.
Олена Огородник