2017-ий став першим роком повноцінного функціонування системи державного фінансування політичних партій в Україні. Програма «ШУСТРОВА LIVE» продовжує цикл сюжетів про те, як політики використовують бюджетні гроші.
Майже півмільярда гривень було розподілено між шістьма партіями, що представлені у парламенті.
"Народний фронт" - це 113 мільйонів гривень. На другому місці Блок Петра Порошенка – 112 мільйонів гривень. А потім уже іде партія "Самопоміч". Це 100 мільйонів гривень. Далі "Радикальна партія Олега Ляшка" - це 38 млн, Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" - 29 мільйонів і "Опозиційний блок" - 48 мільйонів гривень", - каже Наталія Корчак, екс-голова НАЗК.
Система державного фінансування має на меті виховати нову політичну еліту, створивши рівні можливості для розвитку партій. А тому користь від неї, безперечно, значна, - стверджують в громадському русі "Чесно".
"Очевидно, хто платить партії, той замовляє музику, того рішення вони теоретично і будуть лобіювати в парламенті. Головна ідея державного фінансування полягає в тому, щоби зменшити вплив олігархів", - пояснює аналітик громадського руху "Чесно" Ігор Фещенко.
Однак, експерти переконані: політичні партії уміло обходять законодавство. "Вони продовжують отримувати гроші від олігархів та виконувати їхні забаганки", - каже політолог Михайло Басараб. - "Олігархи як впливали на партії, так і впливають на партії. І це буде продовжуватись".
Радник глави МВС Зорян Шкіряк пояснює порушення законодавства молодістю системи держфінансування: ""Ви знаєте, не можна за дуже-дуже короткий термін часу тих, хто звик жити іншими канонами і фінансуватися за чорний кеш, навчити жити виключно у відповідності до закону".
Між тим, еск-голова НАЗК захищає ідею державного фінансування політичних партій. "Демократія – це коли кожен громадянин контролює витрачання своїх коштів. Якщо громадянин віддає голос за політичну силу, то відповідно цей громадянин захоче, щоб ця політична сила сповідувала саме ту ідею, за яку громадянин і проголосував", - каже Корчак.
У країнах, де система державного фінансування успішно діє, існують обмеження статей витрат політичних об’єднань. Там кошти йдуть на створення аналітичних центрів при партіях, навчання партійців та комунікацію з виборцями.
"Але комунікацію не через рекламу, не односторонню комунікацію, коли виборець не може відповісти щось партії. А на спілкування власне партій з виборцем. Щоб партії розуміли потребу виборця, якихось соціальних груп, якихось об’єднань, асоціацій", - уточнює Ігор Фещенко, аналітик громадського руху "Чесно".
Більшість вітчизняних політичних партій вклали бюджетні гроші у власний піар. На рекламу витратили більше, ніж на заробітну платню та оренду приміщень разом узятих. Про створення аналітичних центрів мова навіть не йде, - кажуть у Комітеті виборців України.
"Лише за жовтень, листопад, грудень 2017 року партії витратили загалом на рекламу в ЗМІ 56 мільйонів гривень. З них 40 мільйонів – це пряма реклама на телебаченні. Тобто це рекордна сума", - пояснює Денис Рибачок, аналітик ВГО "Комітет виборців України".
Політолог Олександр Палій вважає, що витрати на рекламу – гарна можливість для політиків відмити десятки мільйонів гривень: "Очевидно, що партії витрачаються на ті речі, на яких можна відмити кошти. Тобто розпихати кошти по кишенях. Якась реальна аналітика їм не потрібна, їм здається, що вони і так розумні і їм потрібен лобізм, лобізм і гроші. Всі витрати на рекламу – це повна профанація, тому що це насправді збагачення і так багатих".
Найбільшого успіху у виведенні коштів через рекламні кампанії досяг "Опозиційний блок". Партія витратила понад 48 мільйонів бюджетних гривень. Серед іншого, за гроші платників податків закрили 10-мільйонний борг перед телеканалом "Інтер", пов’язаним з газовими корупціонерами Дмитром Фірташем та Сергієм Льовочкіним.
"Опозиційний блок" отримує державні кошти, іде до телеканалу "Інтер" і гасить свої борги перед телеканалом "Інтер". Таким чином ефективність державного фінансування, я вважаю, що є просто символічною. Тобто держава тоді підтримує один із провідних і достатньо не бідних телеканалів", - стверджує Олексій Кошель, голова ВГО "Комітет виборців України".
Читати також: Як "Опозиційний блок" витратив бюджетні мільйони
Єдиною партією, яка у 2017-му році витратила найбільше не на рекламу, а на розвиток своєї структури, виявився Блок Петра Порошенка. На регіональні осередки БПП пішло 67 млн 644 тис грн. Раніше партія витрачала на рекламу чи не найбільше. Однак, після шквалу крити з боку громадських активістів, її політика різко змінилася.
"Напевно, з точки зору уникнення крадіжок і розпихування цих коштів по кишенях – це правильний крок, тому що такий крок фінансування місцевих організацій – він не дозволить ці гроші тупо утилізувати вищому керівництву партії", - розповідає політолог Олександр Палій.
А ось хто з партійними осередками не заморочується, то це "Радикальна партія Олега Ляшка". Своїх підрозділів, як офіційно зареєстрованих юридичних осіб, партія не має взагалі. Немає осередків – немає і необхідності звітуватись.
Зате "радикали" лідери витрат на медіа – 41% отриманих від держави коштів витратили на рекламу! При цьому самі вони партію фінансують не охоче.
"Коли ні керівництво партії, ні рядовий склад депутатів місцевих рад не зацікавлені фінансувати партію, чи повинні бути пересічні громадяни зацікавлені в цьому?", - говорить Ігор Фещенко, аналітик громадського руху "Чесно".
Згідно з офіційними фінансовими звітами НАЗК, нардепи-радикали не вкладають власні гроші у розвиток партії. Однак, у Верховній Раді, ми почули протилежну думку.
"Кожного місяця колеги половину заробітної плати передають на партію. Я правда останнім часом ні, тому що лікуюся", - пояснює народний депутат України з фракції "Радикальної партії" Ігор Мосійчук.
Витрати "Радикальної партії" неабияк вирізняються оригінальністю. Так, сотні тисяч бюджетних гривень партія витратила на спортивний інвентар.
"Понад 150 тисяч гривень лише на футбольні м’ячі. Питання – для кого вони. Тобто тут є два варіанти: перше, або партійці "Радикальної партії" дружно грають в волейбол і футбол після важких партійних буднів. І в них немає м’ячів. Або другий варіант: партія купує ці м’ячі і роздає їх для виборців. Партійці прийдуть і скажуть: ми - "Радикальна партія", віддаємо для вас м’ячі, ми хороші, це від нашого імені. А відповідно за це заплатила держава", - каже Денис Рибачок, аналітик ВГО "Комітет виборців України".
Справжньою пристрастю і офіційною емблемою радикалів є вила. Вони з ними фотографуються та навіть приходять до Верховної Ради. У 2017-му році за кошти платників податків партія закупила понад тисячу "радикальних" сільськогосподарських знарядь праці.
"Для чого партії вила? Для суботників чи для зйомки масової реклами, щоб з вилами був не тільки Ляшко, а і всі його партійці? Тобто немає сенсу закупляти таку партію вил, це марнотрацтво. Ще й за рахунок платників податків", - говорить Ігор Фещенко, аналітик громадського руху "Чесно".
Офіс радикали продовжують орендувати у свого лідера Олега Ляшка. Але якщо раніше він надавав партії приміщення на знак доброї волі, то тепер ситуація змінилась. "Просто раніше вони витрачали свої нібито приватні кошти на оренду цього офісу. Зараз, наскільки я розумію, він оплачується за рахунок державних коштів", - додає Фещенко.
Про усі ці фінансові дивацтва ми запитали у Ігоря Мосійчука – правої руки головного радикала країни Олега Ляшка.
- Для чого Радикальна партія закупила в 17-му році тисячу вил і декілька тисяч м’ячів?
- Ну м’ячі для того, щоб діти в футбол грали. А вила для того, щоб як знадобляться виносити таких, як Супрун.
- А за які гроші це закупляється?
- За партійні.
- З державного фінансування чи як?
- За партійні кошти. Нема різниці: державне фінансування чи внески.
Рекордсменом за сумою, витраченою на центральний офіс партії став переможець минулих парламентських виборів "Народний фронт". У 2017 році на зарплату та оренду офісу партія витратила понад 60 млн гривень! Це більше, ніж усі річні бюджети радикалів, "Батьківщини" та "Опозиційного блоку".
Найдорожча газета української політики у "Самопомічі"! Її випуск та розповсюдження протягом року коштує партії понад 30 мільйонів гривень! Це в рази більше, ніж газетні витрати усіх 5 інших парламентських партій разом узятих!
Однак, народні депутати від "Самопомічі" називають багатомільйонні витрати на свій часопис – економією. "Я думаю, що це дешево. І це те, що людині можна залишити. Зазвичай, ми це використовуємо, коли спілкуємося з людьми на пряму, на зустрічах, на дискусіях. І потім є можливість це людині віддати. Плюс ми пропонуємо всім нашим активістам безкоштовно можливість одержувати цю газету додому", - вважає Єгор Соболєв, народний депутат України, фракція "Самопоміч".
Так зване "безкоштовне" розповсюдження газети "Об’єднання Самопоміч" обходиться платникам податків у понад 10 мільйонів гривень. Згідно з фінансовим звітом за минулий рік, понад 1 млн 788 тис. грн партія витратила на транспортування газет по Україні, 7 млн 108 тисяч — ціна їхнього безпосереднього розповсюдження. 1 млн 442 тисячі витрачено на передплату газети.
"Ми не бачили ніде ніякої газети "Самопомочі". Я принаймні жодного разу не бачив. А 30 мільйонів гривень – це достатньо пристойна сума. Це можна випустити ну наприклад 30 мільйонів примірників газети. Завішати ними всю країну. Очевидно, що цього не відбулося. Це означає, що ці гроші просто тупо були списані на газету. А насправді розпихані по кишенях", - говорить політолог Олександр Палій.
Єдиною парламентською партією, у фінансових звітах якої НАЗК виявило порушення та проти якої відкрили кримінальне провадження – стала "Батьківщина" Юлії Тимошенко: "Громадяни, які нібито вносили кошти на користь підтримки політичної партії про це не знали. Просто їх ідентифікаційні данні паспортні данні були використані для того, щоб перерахувати кошти на рахунок даної політичної сили. І ми направили відповідні матеріали до національної поліції. На жаль, кримінальне провадження було порушено, але результатів ми не знаємо і контролювати цей процес ми також не можемо", - каже Наталія Корчак, екс-голова НАЗК
Загалом, на потреби "Батьківщини" прості громадяни нібито переказали 7 з половиною мільйонів гривень, при цьому самі вони не знали про це.
"Серед тих, хто перераховував, а насправді не перераховував, було безліч пенсіонерів, вчителі, державні службовці, загалом категорії населення, які швидше отримують від населення, ніж можуть фінансувати партії. А йдеться про суми один платіж 2 тисячі гривень. Людина за рік могла перерахувати по 20, 30 тисяч гривень", - розповідає Ігор Фещенко, аналітик громадського руху "Чесно".
За дивним збігом обставин, одразу після порушення кримінального провадження, "пожертвування" громадян на рахунок "Батьківщини" одномоментно припинилися по всій країні. Вдруге "Батьківщина" стала об’єктом уваги активістів, які моніторять фінансові звіти партій, наприкінці минулого року.
"Наступає новорічний період, партії прагнуть привітати українців зі святами, розповісти про свої здобутки, показати про те, які вони хороші. Беруть державні гроші, пересилають їх для телеканалів і в результаті отримують красиву картинку, - пояснює Денис Рибачок, аналітик ВГО "Комітет виборців України".
Тоді "Батьківщина" встановила рекорд, витративши на рекламу 63% отриманих з бюджету коштів. Однак, існує й інше пояснення значного зростання партійних витрат напередодні новорічних свят. За законом, якщо не витратити всі одержані від держави гроші до кінця року, їх слід повернути до бюджету.
"Під кінець року потрібно утилізувати кошти, щоб вони не повернулися назад в бюджет. Тобто фактично йде марнотратство. Марнотратство державних коштів, зароблених дуже тяжко", - розповідає політолог Олександр Палій.
Голова Центру "Ейдос" Віктор Таран переконаний, що в НАЗК просто не хочуть карати політичні партії за махінації. Хоча, можуть це робити: "Відсутність політичної волі. Тому що ці подібні зловживання дають можливість і далі політичним партіям. Чому НАЗК за цим не слідкує і не хоче їх за це карати?"
Обираючи політичні партії до парламенту, українці фактично відкривають їм шлях до багатомільйонного державного фінансування. А ті – чомусь не поспішають спитати у власних виборців: на що витрачати бюджетні гроші? Можливо, громадяни знайшли б кращу альтернативу, аніж викидання сотень мільйонів на безглузду рекламу чи наочно-агітаційну символіку?