Сирійський науково-дослідний центр (SSRC, але також використовується французька абревіатура CERS - D'Etudes і де Recherches Scientifiques) був створений в 1971, згідно з указом президента Сирії Нуреддіна аль-Атассі від 1969 в тісній співпраці і за зразком французького Національного центру наукових досліджень CNRS (Centre national de la recherche scientifique).
SSRC є урядовим агентством, діяльність якого спрямована на розвиток і координацію наукової діяльності в країні, зокрема, на дослідження в області економічного і соціального розвитку Сирії, а також в області автоматизованого управління і комп'ютеризації державних установ. Багато експертів відзначають, що з моменту свого створення і до сих пір SSRC має кращі технічні можливості й устаткування, ніж сирійські університети.
Першим генеральним директором SSRC був призначений фізик-ядерник Абдулла Ватік Шахід, який став міністром вищої освіти ще в 1967. Працюючи над цивільними проектами, він з заздрістю дивився на радянських колег, що мали доступ до програм розробки озброєнь, і тому також намагався отримати доступ до військових бюджетів.
Читайте також: Сирійський гамбіт. Чи призведуть американські авіаудари до ескалації на Близькому Сході
Після приходу до влади в результаті військового перевороту, колишній міністр оборони, а потім президент Сирії Хафез Асад почав мілітаризацію країни, і з задоволенням залучив вчених до програм розробки зброї. Вже в 1973 SSRC офіційно почав працювати на сирійську армію, а з 1975 – став основним підрядником робіт, пов'язаних з розробкою, вдосконаленням та впровадженням нових видів зброї.
У 1983 військовий представник Генерального штабу був визначеним відповідальним за призначення членів керівної ради, наймання і звільнення технічного персоналу Центру. Військові також отримали право санкціонувати всі призначення в новій філії центру з прикладних питань - Вищому інституті прикладних наук і технологій (HIAST). Крім того, генеральний директор центру отримав ранг міністра.
Ці зміни відбулися на тлі тісної співпраці з представниками радянської військової науки, яке в тому числі, призвели до істотної зміни тематики досліджень Центру.
Виробництво хімічної зброї стало одним з головних проектів SSRC. На початку-середині 1980-х в новинах повідомляли про спорудження і пуск ряду виробничих потужностей для хімічного виробництва. За безпосередньої допомоги радянських фахівців, часто під виглядом цивільних об'єктів, були побудовані заводи з виробництва отруйних речовин зарину, нервово-паралітичного газу VX та гірчичного газу поблизу Дамаску, Пальміри, Аль-Сафіри, Хами, Хомса, Алеппо і Латакії. Про це згадував відомий радянський хімік, розробник хімічної зброї, в тому числі і сумно знаменитої речовини "Новачок", колишній керівник лабораторії в Шеханах Анатолій Кунцевич.
Цікаво зазначити, що аж до початку 1990-х SSRC був ареною конкуренції за вплив між французькими та радянськими командами. І хто вніс більший внесок в розвиток програми зброї масового знищення в гонитві за регіональний вплив - питання поки відкрите.
На початку 1990-х через наукові програми SSRC і програми співпраці з партнерами було закуплено велику кількість компонент для виробництва отруйних речовин, у тому числі, і біологічної зброї. Це дозволило створити один з найбільших в світі арсеналів хімічної зброї та інфраструктуру для його обслуговування.
Після колапсу СРСР програми розробки зброї не були істотно скорочені, але довелося шукати нові шляхи поставок технологій та компонент. Вже в 1996 американська розвідка в своїй доповіді повідомила, що SSRC налагодив постачання ракетних технологій і компонент ракет з Китаю (оператором виступила компанія China Precision Machinery Import-Export Corporation - CPMIEC), і почав розробку нових засобів доставки.
У доповіді щодо скорочення зброї масового ураження відзначається, що аж до 2012 SSRC відповідав за дослідження і розробку ядерних, біологічних, хімічних і ракетних технологій і зброї, включаючи балістичні ракети, а також передові звичайні озброєння.
У цей період світове співтовариство відреагувало на діяльність Центру: в 2005 президент США Джордж У. Буш видав указ №13382 "Про блокування власності виробників зброї масового знищення та їх пособників", який забороняв громадянам і жителям США вести справи з SSRC; в 2007 Державне казначейство США заборонило торгівлю з трьома дочірніми компаніями SSRC - Вищим інститутом прикладних наук і технологій (HIAST), інститутом електроніки та Національною лабораторією стандартів і калібрування (NSCL), а в 2010 директор контртерористичного бюро Ізраїлю Ніцан Нуріель заявив, що SSRC передав зброю ХАМАСу і «Хезболлі» і що міжнародне співтовариство має попередити сирійський уряд про те, що центр буде зруйнований, якщо він продовжить озброювати терористичні організації.
Після початку громадянського конфлікту в Сирії, а особливо після того, як він перейшов в гарячу фазу, інформації про SSRC в міжнародних джерелах стало недостатньо. Однак застосування хімічної зброї Асадом набуло масового характеру. І саме SSRC відігравав в цьому провідну роль.
Зокрема, згідно з повідомленнями розвідки США, в серпні 2013 саме SSRC підготував хімічні боєприпаси, які були використані для хімічних атак, в результаті яких загинули сотні мирних жителів Сирії в 2014-2015. Також, за даними французької розвідки, SSRC відповідає за виробництво токсичних речовин, використаних у війні. Згідно з цими даними, в SSRC існує спеціальний "відділ 450", який відповідає за заповнення боєприпасів хімічними речовинами, а також за безпеку місць, де зберігаються хімічні речовини.
У відповідь на такі порушення міжнародного права, світова спільнота застосовувала різні заходи як по відношенню до режиму, так і безпосередньо до SSRC.
Так, 24 квітня 2017, за тиждень після хімічної атаки на Хан-Шайхун, Державне казначейство США ввело санкції стосовно 271 співробітника SSRC за їхю роль у виробництві хімічної зброї. У вересні 2017 ізраїльські сили оборони розбомбили військовий дослідний центр SSRC поблизу Масіаф, на якому було розгорнуто виробництво ракетних комплексів.
Крім того, у грудні 2017 ізраїльськими ВПС був атакований об'єкт SSRC в Джамрайя.
Підрозділ SSRC в Барза, знищений атакою західної коаліції 14 квітня 2018, офіційно був задіяний у розв’язанні проблем штучного інтелекту, проблем хімічного і бактеріологічного забруднення річок, розробкою технологій очищення стічних вод і будівництва очисних споруд, виробництва пластмас, і розробки нових, високоефективних мастильних матеріалів. Крім того, там знаходилися деякі керуючі потужності SSRC, в тому числі, інформаційні системи і сервери.
З огляду на наявні дані, ступінь пошкоджень підрозділу SSRC в Барза є таким, що не передбачає його відновлення та подальшого використання. Отже, історія цього осередку розробки та виробництва зброї масового знищення є закінченою.
Закінчена історія окремого закладу, яка віддзеркалює складну, криваву і заплутану постколоніальну, постімперську і авторитарну історію цього складного регіону, що став ареною цинічної геополітичної боротьби ще часів Холодної війни.
Але війна триває…