Тиждень тому в одному зі спальних районів Києва трапилася, на перший погляд, нічим не примітна пожежа.
Майже вщент згоріла будівля одного з перших у столиці стаціонарних кінотеатрів — 117-річного “Екрану”. Чи не впритул до будівлі розташоване заморожене будівництво, що мимоволі наштовхує на думку: “Екран” тут трохи заважав.
"Споруда стара й занедбана, хоча й має багату історію, яку повинні були зберегти", - переконує директор "Інституту міста" Олександр Сергієнко. За його словами це — класична пам'ятка історії, кінотеатр на цьому місці був побудований в 1911 році, тому будівлю варто було б зберегти, щоб люди знали, що понад 100 років тому на цьому місці теж був вогник культури.
Не “Екраном” єдиним
Вогонь зараз — чи не найпоширеніший спосіб отримати ласий шмат землі для зведення економічно вигідніших об'єктів. Охоронювані законом пам'ятки зазвичай розташовані в центрі міста, тому спритні ділки охоче користуються можливістю будь-що – знищити будівлю та непогано заробити. Народний депутат Ігор Луценко зазначає, що: “Пожежа — це класична витівка забудовника, котрий хоче позбутися незручної пам'ятки і просто збудувати на цьому місці багатоповерхову структуру.”
Найтривожніше те, що такі ситуації в столиці непоодинокі і кількість знищених унікальних архітектурних споруд зростає у геометричній прогресії. Олександр Сергієнко наголошує, що за останні років 10 таких випадків безліч: “Починаючи з 2006 року, коли до влади прийшла команда Черновецького, вони почали активно роздавати в оренду у користуванні і у власність передавати старі будинки історичні, пам'ятки в центрі міста.”
Пожежа на Хрещатику
Проте і після зміни влади Черновецького схема продовжила процвітати. Найгірше те, що Україна поступово втрачає унікальні споруди, пов'язані з основоположними історичними подіями на шляху до незалежності. Приміром, 8-го лютого цього року спалахнув унікальний будинок - "Свідок незалежності" на Володимирській, 21, з балкону якого 100 років тому Грушевський проголошував IV Універсал. У лютому торік будівлю обнесли зеленим парканом. Ще тоді активісти припускали, що це може бути початком знищення пам’ятки.
За інформацією громадської активістки Олени Терещенко, власником цього будинку є колишній зять Черновецького, В'ячеслав Супруненко, який одночасно володіє й іншою пам'яткою на розі Хрещатику та Богдана Хмельницького - колишнім готелем "Кане" та резиденцією гетьмана Павла Скоропадського, яка теж палала влітку минулого року. Архітектор Віктор Глеба про подальшу долю будівлі озвався зовсім невтішно: “Будівельна мафія перейшла від просто порушення закону у вигляді документів до фізичного знищення життєвого простору киян. Вигоріла повністю будівля і вигоріла надія киян на те, що цей будинок буде відновлено, врешті-решт, відновлювати там вже нічого.”
Експерти зазначають — це типова схема захоплення будівлі та землі під нею: пам'ятка доводиться до руйнування, а потім приймається рішення, що відновленню вона вже не підлягає. Архітектор Анатолій Фролов вважає, що тут мав місце саме навмисний підпал. За його словами якщо будівля згоріла, а стіни рухнули, то її можна знімати з охоронного номеру і вважати, що будинку нема.
Столітня будівля з ромашками
Горів і так званий "Будинок з ромашками" на Златоустівський, 35. Двоповерхова будівля 1910-го року спалахнула взимку 2015-го, тоді ж по сусідству розпочала роботи будівельна компанія “Укрбуд”. Олена Терещенко переконує, що стан будинку після пожежі був некритичний: “Він був у нормальному стані: фасад повністю зберігся, там трішки постраждав дах, але це не привід взагалі робити висновок, що він втратив свою автентичність, але в нас є експерти, які роблять відверто корупційні висновки”.
Восени наступного року "Будинок з ромашками" було виключено з реєстру об'єктів культурної спадщини і вже менш як за місяць зрівняно з землею. Зараз на цьому місці триває зведення багатоповерхівки. Олександр Сергієнко пояснює проблему неузгодженістю з реєстрами, оскільки їх є два: у Міністерстві культури та в Мінрегіону і вони між собою не корелюються.
Садиба Мурашка та Гостинний Двір
В ніч на 28-е червня 2013-го року горіла скандальна садиба Мурашка середини ХІХ століття, яку вдалося через суд повернути у власність міста. 2 роки тому було виділено 1,5 млн гривень на протиаварійні роботи. Тож поки цей об'єкт завдяки розголосу вдалося зберегти. Чимало галасу зчинилося і в бою за Гостинний Двір на Контактовій площі. Боротьба за унікальну пам'ятку розпочалася майже десятиліття тому. У 2011 році Кабінет Міністрів зняв з Гостинного Двору статус пам’ятки національного значення, потім активісти програли суди 2 інстанцій, і аж у 2014-2015 роках судді почали виносити рішення на користь громади. Знищити цю історичну пам'ятку також намагалися шляхом пожежі, згадує Ігор Луценко: “Він, на щастя, не весь згорів, але частина його була пошкоджена саме, власне, я вважаю, з потурання власника і забудовника.”
8-го травня цього року крапку у цій справі поставив суд. Рішення судді прийняли на користь Гостинного двору та громади, а договір оренди зобов’язали розірвати. Але натомість виникла нова проблема. Зараз цей об'єкт є загальнодержавною власністю, проте передавати його на баланс міста розпорядник, а саме Кабінет Міністрів, чомусь не поспішає. Тож є шанси втрачати Гостинний Двір через фізичні фактори, а держава, за словами Ігоря Луценка, до цих пір не подала позов в суд на компенсацію збитків, що дійсно ця будівля була поруйнована попередній власником.
І те, що винні особи будуть притягнуті до відповідальності — теж сумнівно, додає народний депутат Наталія Новак: “На жаль, у нас так виписані закони, сплив термін давності позивної, все, кажуть вже не можна притягати до відповідальності. У нас купа чиновників, які видавали ці дозволи, лишаються непокараними.”
Ігор Луценко пояснює: проблема й у відсутності практики застосування законів. Приміром, навіть за свідоме руйнування пам'ятки, коли хтось шляхом підпалу його знищує, тут немає прецедентів.
Охоронний договір
Саме тому певні складнощі пов'язані і з банальним нехтуванням закону, стверджує директор “Інституту міста” Олександр Сергієнко. Це, передусім, пов'язано з не укладанням охоронних договорів “Не можна передавати будівлю в оренду, але вона передається, але охоронний договір не укладається, а начальник управління каже: ну вони не хочуть підписувати, що я можу зробити? І от такі маленькі хитрощі, вони призводять до деградації історичного обличчя Києва.”
Як зарадити?
Експерти переконує: нині вкрай необхідні зміни у законі. Адже багато нормативних актів у нас мають подвійне трактування. Наприклад, пам'ятка історії, пам'ятка культури і пам'ятка містобудування — це різні за походженням і тлумаченням об'єкти. Пам'ятка історії відображає певну подію на зазначеному місці, тоді як пам'ятка містобудування вимагає збереження об'єкту в первісному вигляді.
Для об'єктів історії та культури останнє не є важливим. Наступним кроком є визначення режиму охоронних зон: “Якщо орендодавець доводить до руйнації пам'ятку, то він повинен за це відповідати. Якщо пам'ятка руйнується, то на її місці має бути відбудована така сама пам'ятка в тих самих розмірах,без ніяких перебудов, надбудов, мансард, за рахунок орендаря. І тоді кожен орендар буде знати: якщо він доведе до руйнації, йому доведеться за це заплатити.”, - додає Олександр Сергієнко.
Ігор Луценко натомість є співавтором законопроекту, який уже направлений до парламенту. Найперше, що пропонує народний депутат – це прозорий механізм примусового викупу пам'ятки, який працюватиме таким чином: спершу робиться така пропозиція власнику чи орендарю пам'ятки (надсилається поштою), якщо на неї не пристають, тоді є можливість звертатися до суду і через суд уже укладати правочин по поверненню цього майна. І додатково надається повноваження місцевим органам влади викупати ці пам'ятки у свою власність, та як раніше це право мала лише держава.
Механізми для того, аби рятувати пам'ятки існують і зараз. Однак, через складність їх часто ігнорують, прикриваючись недосконалим законодавством. То ж, активісти наполягають: посилювати слід і можливості для збереження, і відповідальність за знищення. Між тим, на сьогодні у Києві близько сотні унікальних історичних будівель уже визнано аварійними і вони знаходяться під загрозою знищення. Більшість цих споруд ще у 90-ті перейшли до приватних рук, подекуди недобросовісних власників, котрі навмисно доводять їх до руйнувань, аби заволодіти дорогою землею. За останні 20 років Київ безповоротно втратив сотню пам'яток архітектури.
Відео: https://espreso.tv/video/258271