Боротьба Сенцова

В день, коли Олегу Сенцову виповнилося 42 роки, в Кремлі нарешті спромоглися на натяк щодо його звільнення.

Саме так, мова про натяк, або намагання роздмухати надію. Адже саме так потрібно сприймати слова путінського прес-секретаря Дмитра Пескова, про те, що прохання матері Сенцова не залишиться без уваги. Хоча процедура звільнення ув‘язненого за зверненням його родичів в російському законодавстві не передбачена. Але ми пам‘ятаємо, що в Росії також немає процедури звільнення засудженого за зверненням родичів потерпілого. Однак це не завадило Володимиру Путіну звільнити Надію Савченко після того, як до нього нібито звернулися дружини загиблих російських журналістів. Російський закон що дишло. Було б бажання.

І тут виникає питання: а чи дійсно Кремль може звільнити Олега?

Вже п‘ятий День народження Олег Сенцов зустрічає в неволі. На цей раз його спротив включає в себе політичне голодування. За словами самого Олега він відмовляється від їжі аж допоки всі українці, ув’язнені Росією, не повернуться додому. Показово, що, висунувши Путіну вимогу звільнити всіх, Олег Сенцов не включив до списку заручників себе.

Забув? – Ні. Такою є його позиція. Це сигнал, що він готовий пожертвувати собою заради інших. Ось саме для того, щоб знецінити принципову позицію Сенцова, Кремль і може зараз звільнити його. Мовляв, голодував за звільнення всіх, а вийшов на волю тільки сам один.

Вимагаючи всім світом звільнення Сенцова, неможливо оминути увагою тих, заради кого він наважився на відчайдушний крок. Підтримка Олега - це ще й готовність доєднатися до його боротьби. Всього в списку, який український бранець Кремля додав до проголошення голодування, 68 імен. Мова про тих, чиє ув’язнення носить ознаки не тільки політичні, але й зухвало-ідіотські.

До прикладу, іншого відомого голодувальника Володимира Балуха формально засудили за зберігання вибухівки та набоїв на своєму горищі. Але окупанти чомусь не говорять про те, що на тому самому горищі до того проходило аж два цілком офіційних обшуки. Як так сталося, що після того, як весь будинок Балуха був обшуканий зверху донизу, там "не помітили" пакет з вибуховими речовинами та кулями від автомату Калашнікова? Ані слідство, ані суд не побажали знайти відповіді на ці питання. Так само, як російських окупантів чомусь не зацікавило, чому набої, які нібито знайшли у Балуха, мають російське походження. Про те, що вони були помічені у Барнаулі у 1982 році, писав російський журналіст Антон Наумлюк. Може, між кримським горищем та далеким російським регіоном встановився таємний просторово-часовий портал? Когось же мали б зацікавити ці "кривоохоронні" аномалії.

Або інша справа з російського очевидного-неймовірного. Кримського правозахисника Еміра-Усеїна Куку засудили не тільки за те, що він нібито член мусульманської організації, яка в Україні не є забороненою і діє цілком легально, але й за зазіхання на владу в Російській Федерації. Про це повідомляє Айше Умерова - дочка іншого невинно засудженого в Криму кримськотатарського діяча Ільмі Умерова.

Саме так! Кримського татарина, який мешкав в окупованому Криму, підозрюють в підготовці державного перевороту в Росії. Тільки уявіть собі! Хіба це не знущання над здоровим глуздом? Росія ніби навмисне ігнорує нереалістичність висунутих українцям звинувачень.

Тим не менш, фантасмагоричність карних справ не заважає адептам Путіна вірити у те, що Емір-Усеїн Куку – "екстреміст", який задумав посісти місце самого Путіна, Сенцов – "терорист", а Володимир Балух – мольфар, який у вільний від бандеризації час матеріалізує з повітря вибухові речовини.

Давайте згадаємо, як український народний депутат поставив під сумнів твердження про безумовну невинність Олега Сенцова. Абсурд – це не тільки фальшиві вироки, що їх виносять російські суди. Абсурд – це люди, які після подібних звинувачень продовжують стверджувати, що вироки окупантів необхідно розглядати у якості "іншої версії подій".  Такі дії не просто сіють постправду та дезорієнтують українське суспільство. Вони є вкрай образливими для родичів та близьких ув’язнених.

Двоюрідна сестра Олега Сенцова Наталія Каплан навіть закликала бойкотувати канал "112 Україна", а також три інші українські ЗМІ за їх участь "в інформаційні війні на боці ворога". Вона розказала, що телеканал "112 Україна" вивів її в ефір разом з позафракційним депутатом Євгеном Мураєвим, який порадив їй "поводити себе тихо", і тоді Олег вийде швидше. "Це, по-перше, маячня, а, по-друге, - частина інформаційної війни", - сказала Каплан.

Родичів та близьких кремлівських заручників ми можемо і маємо захистити від знущань та приниження в прямому ефірі. Чи не так? Можливо, варто розглянути введення санкцій за катування українців "русскім миром" у прямому ефірі? Це питання вже не до Путіна і не до міжнародної спільноти. Встановити моральні кордони у власних телеефірах маємо ми з вами - співвітчизники ув‘язнених, замордованих, вдов та сиріт, життя яких понівечив російський режим. Пані Каплан згадує в своєму коментарі і трансляцію телеканалом "Інтер" футбольного чемпіонату. Того самого, проти проведення якого виступає голодуючий Олег Сенцов.

Найголовніше, що нам всім потрібно усвідомити, дивлячись на відчайдушну боротьбу Сенцова, – це те, що нас, його співгромадян, взагалі не мають цікавити причини, з яких окупанти ув‘язнюють наших співвітчизників. Росія не має права на українців. Ніякого. Ніколи.

Давайте згадаємо, як спочатку окупанти стверджували, що суди над кримчанами є цілком законними, тому що ті є "російськими громадянами". Після того, як світ назвав насильницьку паспортизацію воєнним злочином, Росія вдалася до наступного кроку. Вона почала стверджувати, що судити українців в Криму -  то є її святий окупантський обов’язок.

І тут, як не дивно, росіян опосередковано підтримують українські правозахисники та міжнародні правозахисні організації. Вони стверджують, що згідно Женевській конвенції країна-окупант зобов'язана здійснювати "підтримку правопорядку" на окупованих нею територіях. Тобто самі російські суди в Криму нібито є цілком законними, справа тільки в доведенні складу злочину.

Але це не так. Женевська конвенція чітко каже, що судоустрій на окупованих територіях має відбуватися за українськими, а не російськими законами. Впровадження законодавства країни-окупанта, якщо тільки воно не розширює права окупованого населення, теж є воєнним злочином. Про це мовчать всі. Саме тому ми чуємо про 70 бранців Кремля і не чуємо про десятки тисяч незаконно ув‘язнених українських громадян.

Таким чином, наступним кроком солідаризації українців з Олегом Сенцовим має стати боротьба за міжнародне визнання російського судочинства на території окупованого Криму воєнним злочином. Ми всі разом маємо наполягати, що без присутності української сторони жоден судовий вирок на окупованій території не може вважатися прописаним в міжнародному праві обов‘язком окупанта на підтримання правопорядку на окупованих територіях. Україна має почати формувати нову доказову базу про черговий воєнний злочин окупантів – незаконне ув‘язнення та вивезення до Російської Федерації десятків і сотен тисяч українців.

Треба бути радикальними в своєму прагненні захистити своїх та своє від зазіхання загарбника. Сенцов голодує не тому, що вірить в невинуватість українців, яких утримують окупанти. Він знає, що окупанти не мають права судити українців. Вони не мають права на Крим. Не мають права на Україну. Якщо ми додамо до акцій підтримки ув‘язнених українців системну боротьбу за українські сенси і українське бачення ситуації - ми зможемо перехопити ініціативу.

Треба боротися не тільки за Сенцова, треба боротися разом з Сенцовим.