Спостерігачі в Україні і на Заході знову обговорюють перспективи досягнутого на Донбасі перемир'я. Як довго воно протримається? Чому порушується буквально з перших хвилин після свого оголошення? Кого визнають відповідальним за те, що з перемир'ям знову не вийшло?
Все це, звичайно, є важливим - особливо якщо задуматися про долі українських військовослужбовців і людей, які живуть на лінії розмежування. Але все ж найголовніше, що потрібно знати про перемир'я - це те, що воно не мир, а можливість продовжувати бойові дії і готуватися до нової війни.
Фахівці з історії Близького Сходу добре знають, що арабські країни послідовно укладають з Ізраїлем не мирні договори, а угоди про перемир'я. Тобто для самої єврейської держави це може бути і мир, а для її арабських сусідів - саме перемир'я. Підбираються спеціальні слова у арабських версіях документів, ретельно прописуються терміни. Все для того, щоб дати самим собі можливість в зручний момент зійти з дороги миру у глухий кут війни і не відчувати ніякої відповідальності за порушення домовленостей. Тому що це було тільки перемир'я, яке не зняло нашої головної претензії до вас. А наша головна претензія до вас полягає в тому, що ви взагалі існуєте.
Україна зіткнулася з аналогічним ставленням до війни і миру з боку Росії. Головна претензія Росії до нас полягає саме в тому, що ми взагалі існуємо. І поки Російська держава і - ширше - російський народ - не погодяться не для показухи, не для міжнародної спільноти а всередині себе з правом Української держави і народу на самостійне існування, з нами будуть укладати тільки угоди про перемир'я.