Досі топ-темою залишається отруєння в Солсбері, питання глобальне – невже в Кремлі, невже в ГРУ сидять такі ідіоти, які могли би так погано, настільки викриваючи себе, реалізувати таку операцію?
Д.С. Ходять різні чутки, що Скрипаль продовжував співпрацювати з англійською розвідкою, незважаючи на домовленість, що він цього не робитиме. Але в будь-якому разі піти на вбивство на території іноземної держави так халатно, так жорстоко, так ризиковано, використовуючи хімічну зброю… Звісно, якби вони були в здоровому глузді, вони б такого не зробили. Чого вони фактично досягли цим?! Можливо, це інерція агресивної позиції щодо Заходу. Можливо, це інерція власної психології. Інерція внутрішнього психозу, який володіє суспільством у Росії, де увесь час говорять про зовнішнього ворога, про зовнішню загрозу. Важко сказати. Або, можливо, це просто спроба показати власним людям у різних спецслужбах, що вони не терпітимуть жодних відступів, "ні кроку - ні вліво, ні вправо! Якщо ви щось зробите, ми знайдемо вас! Вб’ємо, не важливо, де ви". Ну, це спекуляція з нашої сторони, адже це не піддається раціональному поясненню. Вони настільки хочуть налякати власних розвідників і шпигунів небезпекою відступу, що, можливо, навіть вважали це вигідним для себе і потрібним. Можливо, вони насправді хотіли сигналізувати, що зараз вони готові на знищення.
А.Б. Чому Захід не реагує настільки жорстко, як мав би?
Д.С. Вже є санкції, досить серйозні, їх вже застосували, хоча ми багато говоримо про Трампа як про людину, який прихильний до Путіна. Але саме Америка організувала такі колективні санкції, щоб багато держав були в них задіяні. Особисто я сумніваюсь в ефективності видворення дипломатів, але це серйозний крок. Коли висилають дипломатів, це, звичайно, на деякий час ускладнює ситуацію у відновленні зв’язків з агентурою і розвідкою. Путін сам повинен бути об’єктом санкцій, адже все йде від нього. Але навіть за відсутності такого кроку все, що було зроблено в Америці, є доволі серйозним вираженням невдоволення поведінкою Кремля.
А.Б. А чи є шанси, наприклад, що Кремль доведе ситуацію до нафтового ембарго? Свого часу Радянський Союз його отримав, і ми знаємо, чим це закінчилось для радянської економіки.
Д.С. Це повністю задушить російську економіку. І піти на це Захід поки що не готовий. Такий бойкот матиме доволі серйозні наслідки для світової економіки, в тому числі і західної. Водночас я був радий бачити реакцію на отруєння Скрипалів, адже це справді серйозне попередження. Коли був вбитий Олександр Литвиненко, майже нічого не було зроблено, в тому числі Великою Британією, не кажучи вже про інші держави, які могли підтримати це. Нічого по суті. Зараз у порівнянні з цим випадком західні країни відреагували доволі сильно. Замороження грошових рахунків – це, звичайно, теж проблема спеціалістів, тому що багато американських векселів лежать у російських руках. Чого ми хочемо від Росії?! Щоб вона відстала від своїх сусідів і щоб вона перестала маніпулювати і брехати власному населенню. Щоб вона, звісно, відповіла за злочин знищення малайзійського "Боїнга". Країна, яка має лідера з такою ментальністю, це загроза насамперед власному населенню, сусідам, але також усьому світові, бо куди це може еволюціонувати всередині Росії? Це може призвести до внутрішньої нестабільності - в країні, яка має атомну зброю і величезні запаси інших летальних видів зброї. Ми не знаємо, що буде далі. Ніхто не міг сказати, що у 1986 році почнеться процес, який покінчить з Радянським Союзом. Тому в очікуванні таких серйозних подій ми повинні робити все, щоб розказати російським людям правду і готувати їх до демократії, наскільки це можливо.
А.Б. Ви згадали справу про збитий малайзійський "Боїнг" як одну з найважливіших. Ми розуміємо, що насправді вона достатньо задокументована. Ми знаємо, що в принципі західні структури, як-от уряд Австралії, уряд Нідерландів, почали розв’язувати цей кривавий заплутаний вузол, фактично вказали винних. Але є відчуття, що справа якось забуксувала.
Д.С. Накопичуються доволі серйозні докази. Питання, що залишається і яке, я вважаю, дуже важливе для світової спільноти, наскільки це могло бути випадково і ненавмисно. Мені здається, що насправді шансів на це мало, адже важко сплутати український винищувач з "Боїнгом". Ну що ми сплутаємо "Жигулі" з "КамАЗом"? І що найцікавіше, цей "Бук" не був особливо потрібний там. "Бук" для знищення об’єктів, який летять дуже високо. Для того щоб збити винищувач, який прикриває піхоту, краще служив би не "Бук". Тож це вказує на те, що вони хотіли збити пасажирський літак. Це було не випадково. Але для чого їм це робити, якщо так? Є різні варіанти, який пасажирський літак це мав бути. І ми знаємо, що у повітрі в цей час мав бути російський літак. І якби він був знищений, звичайно, зразу ж був би привід для масштабного вторгнення в Україну. Водночас є й чимало свідчень, які створюють враження, що вони хотіли збити саме той літак, який і збили, можливо, для загального залякування. Ми знаємо, на що вони здатні. Вони це демонстрували. Якщо взяти історичні приклади, то хтось дав наказ відкрити вогонь з вогнеметів у 2004 році по школі, переповненій заручниками-дітьми і батьками!
А.Б. Мова про Беслан.
Д.С. Звісно про Беслан. Людина, яка здатна віддати такий наказ, звісно здатна дати наказ знищити і пасажирський літак, заради якоїсь військової мети. Хто міг дати наказ підривати будинки у 1999-му?! Вибухи, після яких Путін став президентом.
А.Б. КГБ бодай трошки боялося Політбюро, а зараз відчуття, що російські спецслужби, не маючи свого політбюро, нікого й не бояться. Можливо, це й породжує цей хаос.
Д.С. Я думаю, також треба зважати на те, що ФСБ порівняно з КГБ менш інтелектуальне, більш корумповане, і більш заражене бажанням збагатитися. В часи КГБ було трішки інше державне мислення, тому що Радянський Союз був надією "прогресивного людства".
А.Б. Прогресивного В’єтнама.
Д.С. Так, це подавалось як "захисник пригноблених людей усього світу". Щоб зберегти цей образ і цей вигаданий світ, вони були змушені діяти трішки побічно. Сьогоднішня Росія не має ідеології, окрім збагачення маленьких груп людей і збереження їхньої влади.
А.Б. Просто зараз таке відчуття, що ми переживаємо дуже небезпечний період. З одного боку, Трамп має внутрішні проблеми в Америці. З другого боку, ми бачимо, як начальник генерального штабу Росії, генерал Герасімов їздить у Францію, у Німеччину і спілкується з Меркель. Ніхто не знає, про що вони говорять. Маю відчуття, що Путін через своїх військових намагається якось застрашити Європу, використовуючи момент ослаблення Трампа, який дуже часто до кінця не розуміє, що відбувається з тою самою, далекою для нього Україною.
Д.С. Я не думаю, що Трамп настільки ослаблений. Тому що він ослаблений звісно всередині країни, але його повноваження у закордонних справах в результаті цього не страждають. І добре, якби російське керівництво це зрозуміло. До речі, Трамп не такий слабкий, як здається. Розслідування Трамп-Росія щодо російського втручання у вибори рухається, але нічого особливого не виявляється. І якщо врешті буде заявлено, що нічого не було виявлено, це його фактично виправдає чи навіть підійме в очах багатьох американців, як людину, яка була несправедливо звинувачена. Але в будь-якому разі, цей спектакль наших внутрішніх протиріч може скласти враження, що Америка взагалі ні на що не здатна, але слід розуміти, що це стара демократія, що протиріччя не нові. І президент має повноваження щодо інших держав. Я думаю, якщо російське керівництво розраховує на це, то вони роблять досить серйозну помилку.