Кожен другий зареєстрований в парламенті законопроект отримує негативні висновки експертів Верховної Ради, кожен третій - не має схвалення Міністерства фінансів.
Депутати Верховної Ради VIII скликання є абсолютними лідерами серед європейських парламентарів за кількістю зареєстрованих законопроектів. Якісний законопроект повинен містити в собі суспільно корисну ідею та механізм її реалізації, останнім елементом часто нехтують народні обранці, перетворюючи державотворчий документ в агітаційну листівку.
ВГО "Комітет виборців України" дослідила: депутати Верховної Ради щороку ініціюють майже втричі більше законопроектів, аніж парламентарії Італії. Уп’ятеро більше, ніж Франції. В 8 разів більше, ніж Бельгії та Фінляндії, 25 разів більше, ніж Великобританії, Ісландії та Данії, 39 разів більше, ніж Австрії, 140 - ніж Греції і у 300 – Норвегії та Швейцарії.
Попри рекордну кількість законопроектів, а їх в нинішньому парламенті зареєстрували вже понад 12 тисяч, ефективною роботу Верховної Ради не назвеш - лише 12% із законопроектів стають законами. Адже значна частина депутатських ініціатив – це низькоякісний законодавчий спам, - вважає аналітик "Комітету виборців України" Денис Рибачок.
"Нині у нас просто законодавче цунамі, коли кожен народний депутат працює за принципом "чим більше, тим краще". Кожен третій законопроект отримує негативні висновки Міністерства фінансів, кожен другий законопроект отримує негативні висновки експертів Верховної Ради України. Навіть якби Верховна Рада України зараз працювала в режимі нон-стоп 24 години на добу без сну, вона б ці законопроекти всі не розглянула. Тобто на це мають піти роки", - розповідає експерт.
Цунамі із законопроектів гальмує роботу парламенту, адже кожен із них має пройти величезний бюрократичний шлях тривалістю, щонайменше, в декілька місяців перед тим, як потрапити на голосування.
Спершу проект закону має розглянути головний профільний комітет. За ним – антикорупційний, євроінтеграційний та бюджетний комітети. Одночасно над документом працює Головне науково-експертне управління парламенту, яке надає свій висновок щодо якості депутатської ініціативи. Зрештою, проект знову повертається до профільного комітету і лише після цього його можуть винести на розгляд Верховної Ради.
Таким чином, багато важливих для життя країни проектів не дочекаються своєї черги, - розповідають в "громадянській мережі "Опора", котра моніторить діяльність парламенту.
"В комітетах опрацьовується близько двох тисяч законопроектів. Не факт, що ці законопроекти колись будуть розглянуті парламентом", - підкреслює аналітик "Опори" Анатолій Бондарчук.
Останнім часом зростає кількість так званих "передвиборчих" законопроектів, які народні обранці реєструють з усвідомленням того, що на їхню реалізацію в бюджеті бракує коштів, - зазначає генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель.
"Один законопроект передбачає збільшити вдвічі рівень пенсії, інший законопроект передбачає всі конфісковані кошти на митниці спрямовувати на збільшення пенсій. І подібних депутатських фантазій насправді є достатньо багато", - говорить він.
Збільшення кількості нереальних до виконання законопроектів змусило голову Верховної Ради Андрія Парубія зробити гучну заяву.
"Я буду ініціювати теж ускладнення реєстрації законопроектів, щоб уникнути законодавчого спаму, який, на жаль, лише збільшується і продовжується", - заявив спікер під час брифінгу з нагоди відкриття чергової сесії парламенту.
На думку Парубія, перш ніж пройти реєстрацію, проект закону має одержати підтримку групи депутатів. Парубій запропонував встановити мінімальне схвалення на рівні чисельності найменшої фракції в парламенті. На даний момент це 19 осіб. Та народні обранці поставились до такої ініціативи неоднозначно, побачивши в ній наступ на права парламентарів.
Проблему законодавчого спаму перебільшують – вважає соціаліст Сергій Каплін.
"Мене так само часто звинувачують у певному законодавчому спамі. Але я хочу, щоб показали мені хоча б один мій законодавчий акт, який має ознаки спаму", - розповідає нардеп.
Нереалістичним до виконання експерти Верховної Ради визнали проект закону №7352 авторства Сергія Капліна, який передбачає підняття мінімальної зарплати до 10 000 грн. При цьому в частині фінансово-економічного обґрунтування документу вказано, що "законопроект не потребує додаткового фінансування з Державного бюджету". Де ж взяти гроші на багаторазове підняття мінімалки? Ми запитали у автора ідеї.
"Дорогий друже, пояснюю тобі популярно: от якщо цей мікрофон буде виготовлений в Польщі, то 25 % з його вартості - це буде твоя зарплата, якщо ти особисто будеш приймати участь у його виробництві. В Україні це буде лише 6%, 6. Тобто у тебе крадуть приблизно в три рази, в три рази, підкреслюю", - пояснює Каплін.
У Головному науково-експертному управлінні апарату Верховної Ради України ідею Капліна не зрозуміли. Серед іншого, у своєму висновку експерти звернули увагу на те, що законопроект "сформульовано не як нормативний акт, а як партійний документ, про що свідчить, зокрема, його преамбула", в якій йдеться про те, що "соціалісти запропонували". Юридичний шок викликало й використання в законопроекті сленгу, на кшталт терміну "олігархічно-мафська гідра".
Зрештою, дослідивши текст документу науковці виявили, що збільшення мінімального розміру зарплати до 10 000, а пенсії до 5 000 грн не ґрунтується на відповідних розрахунках.
"Каплін ініціював законопроект про те, щоб підвищити зарплати до 10 000 гривень. Наразі це зробити неможливо. Але народний депутат такий законопроект реєструє, потім очевидно їде до виборців і звітує, що дивіться: "я зареєстрував законопроект, я зробив все, що від мене залежить, а далі злочинна влада його просто не приймає, а я б хотів якнайкраще", - припускає аналітик КВУ Денис Рибачок.
Буває й так, що основою до написання законопроекту для депутата стає не нормативно-правова база, а, здається, пости з фейсбуку чи твіттера. Навесні минулого року цілий колектив депутатів, переважно з "Радикальної партії Ляшка", зареєстрував красномовний проект постанови щодо зміни економічної політики держави з метою "покращити соціальне становище українців". Пояснювальна записка до нього починається з суцільної зради, про "безпрецедентний економічний спад" і "затягування пасків". Зрештою, депутати запропонували Антикризовий план розвитку економіки, що швидше нагадує програму кандидата в депутати з абстрактними гаслами. Зокрема, "удосконалення системи державного управління", "деофшоризація економіки", "зниження комунальних тарифів".
Депутати-радикали заперечують, що використовують право законодавчої ініціативи задля самопіару, однак згодні з тим, що цим грішать представники інших фракцій.
"Так, справді, законопроектів занадто багато. Їх ніхто не розглядає. Є такі, які просто подаються як механізм блокування тієї чи іншої ініціативи, реформи і так далі", - розповідає Альона Кошелєва.
В свою чергу, однопартієць Кошелєвої Ігор Мосійчук звинувачує в законодавчому спамі президента.
"Дуже багато спаму. Що з ним робити - подавати приклад і не спамити. Перший мав би президент це зробити", - говорить він.
Буває й так, що проекти законів взагалі не пропонують нічого нового. Законопроект №7314-1, автори - депутати від Опоблоку Наталія Королевська та Юрій Солод, пропонує забезпечити безкоштовним харчуванням всіх учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів. В пояснювальній записці ініціатори вказують, що реалізація проекту не потребує видатків із Державного бюджету України. Співавтор законопроекту Наталія Королевська пояснила нам, що гроші на реалізацію її ідеї мали йти з місцевих бюджетів.
"До 2014 року діти безкоштовно харчувалися в школах і завжди за це йшло фінансування місних бюджетів", - повідомила вона.
Насправді Кабінет міністрів України скасував безкоштовне харчування для школярів 1-4 класів із не малозабезпечених сімей не у 2014-у, як думає депутат, а 18 січня 2016 року. Наталія Королевська розкритикувала тодішнє рішення Уряду на партійному сайті майже через два роки після його прийняття. Найцікавіше, що Постанова Кабміну залишила можливість фінансувати харчування для школярів з місцевих бюджетів, за що й боролася Королевська у грудні 2017 року.
Погоджується з думкою, що парламентарі використовують законопроекти для самопіару народний депутат з Житомирщини Борислав Розенблат.
"Дуже багато робим лозунгів, багато кричим перемога, багато кричим в чому наші досягнення, нарешті ми розуміємо, що нічого не відбувається, життя людей не поліпшується, а законотворчі ініціативи, які депутати вносять, вони всі мають такий знаєте не рекомендаційний характер, а взагалі популістичний характер", - розповідає народний депутат.
Борислав Розенблат разом із Павлом Кишкарем, Вадимом Івченком, Олексієм Ленським та Олегом Купрієнком є співавтором законопроекту "Про народний контроль в Україні". На чотирьох сторінках пояснювальної записки до документу йдеться лише про те, що народ України має контролювати владу. І це дуже важливо.
"Народний контроль - я думаю, що сьогодні носієм влади є народ і народ повинен просто оцінювати ті чи інші дії, які сьогодні є тих чи інших, знову таки, контролюючих чи виконавчих органів влади. Тому тут нічого нема дивного. Якщо це спам - дійсно хай буде спамом", - зізнається депутат.
Народ є носієм влади, - так вважає не лише Розенблат. Стаття 5 Конституції України говорить: "носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ". Тому додаткові законопроекти з такими повноваженнями народу – це справді спам.
Законотворча діяльність – важливий показник ефективності роботи народного депутата. Схоже, слуги народу вирішили з цього приводу влаштувати своєрідні змагання. Проте, вони, здається, забули, – мірилом успіху повинна бути не кількість поданих законопроектів, а їхня якість.
Наскільки якісними є законодавчі ініціативи народних депутатів, і хто найбільше використовує законодавчу діяльність для самопіару – читайте в продовженні розслідування наступного тижня.