Згідно з результатами опитування "Левада-центру"», таких шанувальників людиноненависницької держави у сусідній країні аж 66 відсотків. І це при тому, що все останнє десятиліття ностальгія за СРСР не збільшувалася, а зменшувалася. Що ж сталося?
Відповідь є простою. Росіяни стали гірше жити і менше думати. На тлі постійного погіршення рівня життя жителів Росії телевізор і політики постійно нагадують їм, яким багатим і щасливим був Радянський Союз. Реальність із відсутністю продуктів, товарів, щоденними приниженнями і війною в Афганістані залишається десь за обрієм свідомості не тільки старіючих радянських людей, а й молодих росіян, які у СРСР ніколи не жили, але дуже хочуть.
Такому населенню можна нав'язати будь-який політичний курс. І це не жарт. У 2000 році, коли відбувався процес передачі влади від сім'ї Бориса Єльцина Володимиру Путіну кількість шанувальників СРСР в Росії становила 75 відсотків - це абсолютний рекорд за весь час досліджень. Не дивно, що в такій суспільній ситуації можна було без проблем зробити безвісного і безбарвного клерка новим президентом Росії, домогтися схвалення килимових бомбардувань Грозного та інших злочинів кремлівського режиму на Кавказі. Розворот внутрішньої і зовнішньої політики в бік шовінізму і авторитаризму був у цій ситуації справою техніки.
Зараз головне завдання Путіна і його оточення - утримання влади, чого можна досягти тільки шляхом перетворення авторитарного режиму на тоталітарний, повного знищення інакомислення, контролю над інтернетом та ініціативою громадян. Судячи з того, скільки росіян ностальгує за СРСР, населення є готовим до рабства і буде йому збуджено аплодувати. А той, хто готовий до рабства, готовий і до війни, як до кращого інструменту збагачення мародерів. Не випадково окупацію Криму багато хто в Росії сприйняв не тільки як "повернення в рідну гавань", а й як можливість поживитися за рахунок чужого майна. Саме ця можливість - не створювати своє, а красти чуже - допомогла більшовикам перемогти у Громадянській війні, окупувати Україну та інші країни. І саме ця можливість становить справжній фундамент ностальгії за "совком".