5 книг, які варто прочитати навесні: привиди, химери, таємниці

У книжках цього "весняного" огляду стається так, що любов – до батьківщини, історії, рідного міста – іноді "накладається" на кохання героїв. І хоч би які пригоди чекали попереду, воно переможе всі темні сили – чи то у середньовічній Англії, чи на київській Лук’янівці

Хав’єр Маріас. Берта Ісла. – Х.: Фабула, 2019

Автор цього бестселера — видатний іспанський письменник, чиї романи перекладені сорока чотирма мовами і видані в п’ятдесяти семи країнах.

Нова книга, за його словами, — це умовний шпигунський роман, роман про очікування. Насправді на ідею твору письменника надихнула доля таємних агентів, які припинили свою діяльність. Таким чином, ця захоплююча історія - свого роду сучасна "Одіссея" в інтерпретації мадридської Пенелопи — жінки на ім’я Берта Ісла. Загалом у романі Хав’єра Маріаса співіснують елементи мелодрами, іронії і філософії, історичні екскурси, поезія і гострий критичний погляд на наш час.

Кадзуо Ішіґуро. Залишок дня. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019

Кожен твір цього автора - подія в світовій літературі. Його романи перекладені більш ніж на сорок мов. Тиражі книжок "Залишок дня" і "Не відпускай мене" склали понад мільйон примірників. За сюжетом першого з них, улітку 1956 року дворецький Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими. Цей роман, за який Кадзуо Ішіґуро здобув Букерівську премію, — витончена історія про невисловлені почуття і прихований відчай, про жаль, що затьмарює залишок дня, коли з гіркотою розумієш, що все могло скластися інакше...

Євгенія Кононенко. Празька химера. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

У цій збірці нам розповідають історії психологічної химерної реальності, якої не існує, але навіть назви оповідань разюче різняться між собою – наче різні полюси нашого з вами буття.  "Зустріч у Сан-Франциско" і "Готелька на Борщагівці" "Арчибальд і Патриція" та "Чоловік і жінка на дні міста", "Лілова сукня" і "Гадючник". З іншого боку, авторка зауважує, що "три-Же цієї книги: ЖИТТЯ, ЖИТЛО, ЖІНКА. Життя не в широкому, філософському, метафізичному сенсі: я живу, я існую, я жива, я не мертва. А у вужчому: я живу в трикімнатній квартирі. Або живу у власному домі. У світі є безліч безхатченків, і вони також живуть". І так виходить, що у вічному пошуку дому знаходяться майже всі герої цієї незвичної збірки. Іноді шукають його навіть не для себе, для інших, які не менш важливі для такої "спорідненої" філософії. Наприклад у програмовій новелі назвою "Празька химера", де героїня англійською питається в місті Кафки про ту чи іншу вулицю або сквер, про які мова в довіднику, а їй всюди відповідають російською. "А чи є в цьому місті чехи?" — подумала Марічка, походивши по Празі кілька годин. Коли їх возили по місту в автобусі, це не так було відчутно, а тепер вона вже не могла зрозуміти: чи Прага чеське місто, чи російське?"

Елена Мордовина. Призрак с Лукьяновки. – К.: Каяла, 2019

У випадку із цим «київським» романом про школярів класична модель паралельного світу вигідно відтіняє «місцеву» стилістику. Насправді мандри у потойбіччя головному герою потрібна авторці для іншого, більш важливого, ніж зашифровані сцени з «Нічного дозору». Київський контекст, занурення в його історію через подорож у засвіти, яка щоразу глибшає і все важче повернутися назад – ось що цікаво в романі, який недаремно вийшов у серії "міське фентезі". За сюжетом, шкільні приятелі виявили, що один з них проходить крізь стіни, а його родина – це примари, яка запросто запрошує їх у гості. За темою, це своєрідний квест на проходження "паралельним" Києвом, де можна розпізнати, скажімо, Золоті ворота, але увійти чи вийти з них вже не вдасться, тому що там, за потойбічною завісою – невідоме, темне і чуже місто. Впізнати його, вкотре привласнити і полюбити – через історію дружби героїв з привидом – ось завдання автора, чий герой нагадує Орфея, що спустився в пекло, а сама книжка – чудовим путівником "паралельною" історією нашого сьогодення.

Ольга Деркачова. За лондонським часом. – Брустурів: Дискурсус, 2018

"За лондонським часом" – це збірка малої прози, в якій реалістичне переплітається з романтичним, а реальне з дивовижним. Збірка розділена на дві частини, одна з яких має назву  "Янголи", а друга – "Люди". Хоч герої обох частин мають спільні вади, роблячи все "заради кохання". "Колись, коли у мене виростуть крила, я не чекатиму більше на твою появу в "Однокласниках", - обіцяє одна з героїнь збірки, - не вішатиму там фотки, аби тебе душила гидка і потворна жаба, яку дівчину ти втратив. Мені буде байдуже, що ти мене втратив, що я втратила тебе, бо ж у мене будуть крила". Загалом у центрі всіх оповідань – людина з її болями, переживаннями, радощами, пошуками себе та інших. Тематичний спектр: мир, війна, самотність, любов. Головні герої – здебільшого жінки, що прагнуть бути почутими, протестують проти насилля та жорстокості, шукають самореалізації і намагаються протистояти світу цинізму.