live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Віталій Портников: Відсутність єдності - це політичний діагноз


фото: REUTERS
Я знову хочу повторити свою просту тезу про необхідність об'єднання перед загрозою краху і держави, і все ще слабкої політичної нації

Коли учасники Майдану - і політики, і активісти - кажуть про повзучий реванш, про те, що можлива перемога Володимира Зеленського у другому турі виборів президента країни буде означати чергову перемогу "Малоросії" над Україною, я знову хочу нагадати їм свою просту тезу про необхідність об'єднання перед загрозою краху і держави, і все ще слабкої політичної нації.

Про цю важливість єдності я говорив ще 2004 року - але тоді учасники першого Майдану віддали перевагу війні амбіцій і були зайняті боротьбою за посади і фінансові потоки. Я говорив про це 2010 року - але тоді багатьох влаштовувало президентство Януковича, аби не продовження правління ненависного Ющенка або ненависної Тимошенко. Я був впевнений, що після нападу Росії на Україну питання єднання націонал-демократів вирішиться само собою, але ж ні! Знову боротьба амбіцій, знову інтерес до фінансових потоків, знову постійні заяви на ефірах, що національна єдність - шлях до диктатури. Знову ця дитяча безвідповідальність, від якої мене вже нудить.

Мені завжди було цікаво, чому сто років тому в українців не вийшло навіть такої державності, як у вірмен, азербайджанців або грузин. Про фіннів або народи Балтії я й не згадую. Але тепер мені ясно. Вірмени воювали з азербайджанцями, естонці - з німцями, а українці - між собою! І це при тому, що їм протистояли російські більшовики і білогвардійці, готові знищити Україну.

До речі, на цих виборах президента України кандидати - учасники обох Майданів набрали в сукупності близько 44 відсотків голосів. І я не сумніваюся, що частина майданного електорату є і серед тих, хто проголосував за Володимира Зеленського. Це означає, що немає ніякого розчарування в ідеалах Майдану, ніякого розчарування в Україні. Навіть зараз кандидат України міг би перемогти у першому турі виборів президента і звести на мінімум можливість постколоніального реваншу, можливість спільного тріумфу тих, кому Україна байдужа і тих, хто чекає включення її території до сусідньої Росії.

Українцям, як завжди, завадила відсутність єдності. І зрозуміло, що розбиту чашку не склеїти ніякими виборами. Такі чашки склеюються тільки кров'ю нових повстань або нових військових конфліктів.

Але я поспішаю заспокоїти тих, хто вважає, що обрання президентом Володимира Зеленського призведе до таких потрясінь. Ні, не призведе. Зеленський - не Янукович. Буде жити сам і дасть жити іншим. Ми наближаємося до епохи невтримного опортунізму, коли кожен, хто зрадить власні ідеали, зможе скочити до соціального ліфту в обмін на відмову від України - ну або від Росії, какая разніца.

Просто за час цього президентства, цього щоденного дитячого очікування дива, яке не відбудеться, будуть остаточно висміяні і демонтовані всі цінності, які могли б зшити цю вічно роз'єднану країну - своя мова, своя церква, своє розуміння історії, своя ідентичність. Україна ризикує перетворитися на територію, що так і не встигла стати справжньою державою. І цей її вічний проміжний стан, поза всяким сумнівом, сьогодні влаштує ну буквально всіх.

Крім вічно не здатних до об'єднання українців.

 

новини партнерів

‡агрузка...

19 вересня, 2019 четвер

19 вересня, 2019 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати