Віталій Портников: Це просто дорога до українського Путіна

До 1996 року або до 1999 року - але це вже буде залежати від особистості переможця виборів і його поведінки. 1996 року олігархи в Росії скористалися слабкістю Єльцина і жадібністю його сім'ї для того, щоб повністю підпорядкувати собі державу.  Той режим жодних баронів ще називали "семибанкірщиною ".  Єльцин без їхньої підтримки не міг виграти вибори, олігархи тріумфували.  Але вони смертельно налякали державу.  І вона завдала удару у відповідь - олігархічна демократія змінилася державним авторитаризмом Путіна.  Двигун олігархічного клубу - Березовський був вигнаний і загинув в еміграції, Гусинського теж вигнали, Ходорковського посадили, інші вбудувалися у нову систему.

Українські олігархи були близькі до російського тріумфу ще  2014 року, коли Майдан демонтував кримінальну державу Януковича і в Україні залишилися олігархи і народ, який прагне не стільки до свободи, скільки до справедливості.  Але, укладанням угоди з Петром Порошенком, олігархи припустилися серйозної помилку.  Порошенко, який довгі роки був кандидатом у члени їхнього закритого клубу, не захотів стати одним з них, а захотів стати державою як такою.  Саме за це вони йому сьогодні і мстяться.  І, зрозуміло, хочуть виправити свою помилку.

Анонімний президент, якого вони пам'ятають виключно за своїми вечірками - олігархи не дивляться телевізор, але запрошують артистів на свої гнітючі радянські свята - не найкращий варіант такого виправлення.  Але результат буде той самий, що і з хворим Єльциним 1996 року - олігархи смертельно налякають державу, а протистояти їй не зможуть.  Тому що красти - не управляти.  Керувати вони не вміють.  Та й потім вони моментально посваряться.  Це тільки в казці "Три товстуни" олігархи панують за спиною наївного принца.

Далі, втім, все теж буде як в цій казці.  Олігархи проваляться, так.  Але олігархічна українська демократія - як і українська демократія взагалі - доживає останні роки, а то й місяці.

Тому що природним наслідком олігархічного тріумфу стає державний авторитаризм, який спирається на скривджені народні настрої.  Путін в результаті став виразником реваншистських настроїв російської глибинки - і ця глибинка сьогодні диктує порядок денний і Москві, і Пітеру.

Український авторитаризм, враховуючи специфіку нашої країни, може бути або національним українським, або малоросійським.  Але в українського авторитаризму більше шансів - просто тому, що столиця в Києві і що малоросійського диктатора приїде скидати весь Львів, а за діями українського диктатора харків'яни і одесити будуть спостерігати по телевізору.

Так що виборець Зеленського - навіть якщо сам того не усвідомлює - сьогодні наближає остаточний крах України, в якій хотів би жити.  Тепер питання тільки в часі і в постаті, в тому, хто очолить похід держави проти олігархічного клубу.  Це може бути Порошенко в разі перемоги, це може бути навіть сам Зеленський - ну або його наступник, який з'явиться дуже швидко, якщо новий президент виявиться не здатний зрозуміти, що відбувається і стати своїм для держави, а не для олігархату.