Як вийшло, що грузинські реформатори, які займалися радикальними змінами всього на світі, після поразки на парламентських і президентських виборах стали фігурантами судових розглядів у своїй власній країні? Чому Михаїл Саакашвілі не може повернутися на батьківщину, а його соратники сидять у тюремних камерах? Може, переможці привели разом з собою нових суддів?
Та ні ж, в тому-то й річ. Судді залишилися ті ж самі. Верхівка судового корпусу змінилася, але сам принцип ухвалення судових рішень і кадровий склад судів залишився незмінним. Коли Саакашвілі був при владі, суддів стримував природний в пострадянських країнах страх перед можливостями президента. Але варто було йому ослабнути, як виявилося, що система взаємодії з судами в реформованій Грузії залишилася все тією ж, олігархічною.
В Україні ми зараз спостерігаємо схожий розвиток подій. Результати Порошенка в першому турі виборів показують, що президент значно ослаб. А новий голова держави, якщо їм стане Зеленський, стане сильним ще дуже не скоро - доведеться вчитися бути політиком, потім президентом, потім вигравати парламентські вибори і взагалі намагатися зрозуміти, де в України кнопка.
А судді точно знають, де кнопка. Судова система, позбавлена страху перед владою і суспільством, повертається до себе самої - тієї, якою вона була до 2014 року. І ми побачимо ще чимало рішень, які здивують українських громадян і нагадають їм про найчорніші і найганебніші сторінки вітчизняної історії.
Втім, я не схильний думати, що наші суди стануть знаряддям політичного реваншу. Ні, вони стануть знаряддям насамперед економічного реваншу, можливістю повернути несправедливо відібрані колишніми всесильними конкурентами гроші, змінити неправильну схему на правильну, отже - повернути русло корупційних фінансових потоків у бік добра і чесності.
А з політичної точки зору наші суди не будуть знаряддям реваншу, ні. Вони стануть зброєю хаосу. Їхні рішення будуть спрямовані на те, щоб множити хаос в країні, зіштовхувати лобами політичних опонентів, посилювати радикальні настрої, підігрівати ґрунт для конфлікту.
Тому що головне завдання сил, які стоять за українською виборчою кампанією - породити в державі хаос, від якого Україна вже не зможе оговтатися.