Складається дуже напружена ситуація, через те, що президент Путін фактично підписав указ, що дозволяє отримання паспортів мешканцям окупованих територій України. Як ви оцінюєте ситуацію і наскільки вона є загрозливою?
Я думаю, що це дуже небезпечна ситуація. Водночас я, як спостерігач за вашими теперішніми виборами у Харкові та Києві, був дуже задоволений тим, як минули вибори, як багато громадян України використали своє виборче право на демократію. Але водночас ситуація є небезпечною. Навіть без цього останнього кроку Москви і Путіна, ситуація буде дуже важкою для пана Зеленського, бо ж очікування, покладені на нього щодо змін, є дуже високими, а можливості виконати це є малими, бо ж він не має нікого в парламенті, а парламент несе більшу відповідальність за проблеми в країні, тож через це Зеленський може розчарувати багатьох виборців.
Я очікував, що Росія має щось вчинити, бо ж вона має багато рівнів і шляхів, аби вплинути на ситуацію і чинити тиск, тож я побоююсь, що це є тим серйозним кроком, бо ж він призводить до дуже небезпечної ситуації.
А чому Путін почав видавати, чи точніше готується до видачі російських паспортів? Можливо йдеться про так звану інституційну окупацію цих вже окупованих територій, йдеться про частину Луганської і Донецької областей. А в подальшому створення структур подібних до Абхазії і Осетії?!
Ми ще не можемо сказати про це впевнено. Зараз ще зарано робити судження такого типу. Я думаю, що основна ціль Кремля саме зараз, це - створення якомога більшої кількості політичних пасток, сіяння сумнівів і страху в Україні, наскільки це можливо, аби Зеленський показав свою можливу слабкість і розчарував виборців вже. У такій політичній нестабільності буде більше можливостей для Росії, аби маніпулювати ситуацією й утримувати Україну від внутрішньої консолідації та від руху у бік Атлантичної спільноти. Я думаю, це і є основна ціль президента Путіна. Я буду здивований, якщо він таким чином намагається зміцнити російську позицію в Донбасі, так як в Абхазії чи Північній Осетії. Думаю, що він не робив цього дотепер через занадто велику політичну та економічну ціну в розрізі збільшення санкцій. Певно, він насправді вірить, що може досягнути дестабілізації України очікуванням і демонстрацією можливої неспроможності Зеленського виконати передвиборні обіцянки. А це не вартуватиме Росії майже нічого.
Цілком з вами погоджуюсь, що ситуація є дуже загрозливою, фактично, ми маємо interregnum - міжвладдя і боїмось, що Путін може скористатись з цього хаосу. З іншого боку - ми багато чули про можливі зміни у так званому Мінському форматі або ж Нормандському форматі. Чи є якісь шанси, на вашу думку, з долученням, наприклад, США чи Великої Британії до нього?
Думаю, що є шанси включити в нього США чи Об’єднане королівство. Зараз я перебуваю у Вашингтоні і буду власне про це говорити зі своїми колегами. Проте я остерігаюсь, що теперішні члени цього формату, маю на увазі Францію та Німеччину, будуть опиратись цьому. Вони боятимуться таким чином спровокувати Росію, але я вважаю, що саме зараз маємо той вирішальний момент, аби піднятись і показати свою солідарність та силу Трансатлантичної співдружності у підтримці України й вчинити такий серйозний крок.
Власне, бачимо, що Путін пішов на провокації і боїмось, що він може піти ще далі. Росія вже обіцяє так зване "нафтове ембарго"для України, і, на жаль, виявилось, що велика частина української нафти досі походить з Росії чи Білорусії. Тож це означає, що Путін іде на загострення.
Я думаю, що він не припинить постачання нафти до України, бо це стане таким агресивним вчинком, що обов’язково пробудить Німеччину і Францію та й решту Європи, для подальших дій і накладання подальших санкцій. І це те, що точно відбудеться. Тож я думаю, що це погроза, але ця погроза не буде втілена в життя. Вона спрямована лише на те, аби налякати українських виборців, як ви і сказали, саме в ситуації міжвладдя, коли стара політична команда є деморалізованою, а нова ще не почала діяти. Тож я думаю, що це така погроза, аби утримувати Україну політично нестабільною, а це максималізує можливість Росії маніпулювати ситуацією.
А чи має нова українська влада підтримку зі сторони Вашингтону? Бо ж ми розуміємо, що президент Трамп привітав нового президента-електа України, але ж йдеться не лише про якісь формальні речі, а про реальну підтримку.
Так, я думаю, що реальна підтримка України та демократії є, незалежно від того, чи то пан Порошенко, чи то пан Зеленський переміг на виборах. Я спілкувався із своїми колегами з Білого дому впродовж тижня, і вони дуже сфокусовані на тому, що відбувається в Україні, поза тим Україна матиме конкретну і сильну підтримку в період переходу влади, аж до парламентських виборів у жовтні і особливо допоки не відбудеться інавгурація нового президента. Я не є найбільшим прихильником президента Трампа, проте мушу сказати, що його підтримка України, включно з військовою допомогою, є більшою, ніж за будь-якого попереднього президента США. Думаю, що так триватиме надалі, а зараз допомога ставатиме лише інтенсивнішою.
Як ви гадаєте, що можна, а чого не треба чи не можна зараз робити президентові-електу і його новій команді?
Я вважаю, що президенту-електу Зеленському потрібно в першу чергу показати, що, по-перше, він сформує чудову команду із конкретними ідеями, а також - як зробити для українських виборців саме те, чого вони хочуть. Дотепер він не казав про жодну конкретну політику, тож він повинен завоювати довіру українського народу і показати, що він може бути президентом. Це потрібно Вашингтону. По-друге, я думаю, що Києву важливо продемонструвати, що він не готовий до якихось окремих переговорів з Москвою, на яких би він міг показати свою гнучкість, це б стосувалось, скажімо постановки України в позицію слабшої. Якщо Зеленський збирається розмовляти із Путіним, він повинен робити це в Нормандському форматі і він повинен робити це із позиції сили! Це має відбуватись у такий спосіб, аби не дозволити Путіна подумати, що Зеленський нервує! І тоді він зможе розраховувати на підтримку Вашингтону. Якби я радив панові Зеленському, то сказав би йому: жорстко та чітко дати зрозуміти, що він би хотів, аби зібралась Нормандська група разом із США і лише за таких умов і такого оточення він готовий вести перемовини із російською стороною. В разі таких перемовин слід впевнитись у тому, що новий український президент має поруч друзів і майбутніх союзників, і це зробить ясно зрозумілим президенту Путіну, що він не зможе його експлуатувати.
Побудова всього цього на базі солідарності із Трансатлантичною співдружністю є запорукою майбутнього України, її незалежності. Тож час розпочати вже.
Які сценарії зараз слід розглядати? Йдеться про так звані небезпечні сценарії для нашої країни.
Я думаю, Кремль може щось зробити, чого не робив раніше, але те, що базується на вже зробленому. Що я маю на увазі. Ми можемо побачити, скажімо, збільшення тиску на Маріуполь, намагання зробити екстремально складним будь-яке пересування Керченською протокою, що просто знищить Маріуполь економічно. А загалом він продовжить створювати ситуації, демонструючи Україні буцім би її слабкість і буде просто очікувати, спостерігаючи за паном Зеленським, який опиниться в таких ситуаціях. А потім він буде продовжувати послаблювати пана Зеленського день за днем, допоки той буде не в стані виконувати свої передвиборні обіцянки. Наскільки ми знаємо, Кабінет міністрів України несе більшу вагу відповідальності, а не президент, скажімо за пониження тарифів, тож президент не в змозі цього зробити, навіть якщо пообіцяв. Оскільки за це відповідає Кабмін, то Зеленський не зможе цього зробити.
Схожі речі будуть послаблювати його авторитет тиждень за тижнем, допоки через 3, 4 чи 5 місяців ми не отримаємо нову політичну кризу в Україні. І в такому випадку Росія буде сильнішою, а спроби України щодо руху на Захід слабшатимуть. Я думаю, що це і є ціль Путіна - заблокувати рух України до Трансатлантичної спільноти. Це ж все не просто заради отримання контролю на Донбасі. Росія може це зробити вже, якби вона цього хотіла. Путін хоче отримати всю Україну, втримати її на місці і не дозволити рухатись до ЄС чи НАТО. Ключ до цього - слабкий президент, що не в стані консолідувати свій авторитет і що втратив підтримку виборців - це чудовий спосіб для Путіна досягти своїх цілей.Це - стратегічна ціль.
От що дає ця паспортизація. Але можливо я помиляюсь і він справді анексує Донбас, що обійдеться Росії у просто неймовірну ціну, й обов’язок ЄС, США і НАТО показати, якою буде ця ціна. І саме таких рішень я очікую від Білого Дому впродовж кількох наступних днів, рішень що будуть застерігати Росію від вчинення подібних кроків.