Виявляється, усі ці люди, яких ми подумки вже «поховали» у спільній політичній могилі Партії регіонів, раптом воскресли до політичного життя і мають всі шанси визначати зміст цього життя і напрямок його руху. Друга позиція в електоральних рейтингах, слідом за політичним анонімом під ніком "Слуга народу", є винятково зручною для політичного маневрування. Можна диктувати свої умови цій неоформленій масі політичних неофітів, яку приведе в парламент привид президента Голобородька. Можна продовжувати експлуатувати опозиційну риторику, отримавши від влади "відкупні" корупційні годівнички і при цьому спостерігати, як борсаються в коаліційних обіймах "революціонери" Порошенка-Яценюка з "революціонерами" Зеленського-Коломойського.
Тобто, вони таки дочекалися свого часу. Пройшли, що називається, лезом ножа, маневрували і маніпулювали союзниками, зіштовхували лобами конкурентів, грали на мотиваціях Майдану і Антимайдану, скомпрометували політичні бренди "помаранчевих" і "біло-блакитних", змушуючи і тих, і інших влазити у програшні політичні гасла та безнадійні позиціонування.
Попередній етап був багатий на події і щедрий на результати. Вони вигнали з країни Януковича і його «сім’ю» та підкосили ресурсну базу впливу донецьких на українську політику. Вони перетворили національно-демократичну ідею на пугало для обивателя, ототожнивши її зі смолоскипною ходою хлопців у балаклавах, пузатими чиновниками у вишиванках, парламентськими балакунами, Горішніми Плавнями та правописним «индиком».
І все це завдяки лише точному розрахунку, стратегічному баченню і тактичній вправності, помноженій на потужний медійний ресурс. Ну і звісно, завдяки широким тіньовим зв’язкам, на Заході і на Сході, в середовищах імперських реваншистів і українських націоналістів, у силових структурах і бізнес-імперіях. Можна лише поаплодувати. У них все вийшло. Майже.
Втім, не слід робити з цього сенсацію. Тому що насправді ця країна належала їм увесь цей час, поки ми займалися майданами, реформами, українізацією, європейським вибором і війною з Росією. Тіньова корпорація господарів України, що склалася в період пізнього Леоніда Кучми, зберегла свою суб’єктність, свої ресурси і безвідмовні важелі управління, які тільки посилювалися в періоди криз і нестабільності. Тому що саме в ці періоди "серйозним людям" були особливо потрібні "антикризові менеджери", які впродовж щонайменше двох десятиріч є одними і тими самими особами.
Сьогодні вони вирішили вийти на поверхню політичного життя і дозволити собі трохи публічності. Очевидно, це потрібно час від часу робити для підтримання свого статусу і його легітимації. Але значно більш природна для них позиція – керувати процесами за лаштунками. І немає сумніву в тому,що вони досить скоро повернуться в глибокі води кулуарної політики і тіньових бізнес-схем. Ну і справді, не брати ж їм відповідальність за досить таки сумні перспективи корабля української державності. Нема дурних.
На наступному Майдані вони знову не будуть "злочинною владою", а стоятимуть збоку і підноситимуть учасникам нового протистояння підручні матеріали – кому "коктейль Молотова", кому проект указу, кому валізку чорного налу.
Тому що життя продовжується. Ну, за життя!