Вибори у Раду. Такий футбол нам потрібен?

Для тих, хто думає, що в політичних перегонах ідеться про національні інтереси, суверенітет, пошук кращих управлінських рішень і відбір цінних для держави кадрів, треба провести спеціальний курс психологічної реабілітації. Тому що їхній когнітивний дисонанс може привести до трагічних наслідків.

Головна умова одужання це, звичайно, позбавлення інформаційної залежності. Ін’єкційні теленаркомани є особливо важкою категорією, але й любителі фейсбучної "доріжки" теж демонструють часом дуже запущену симптоматику.

Щоб витягнути людину зі стану одержимості українською політикою, їй треба показати звичні речі під новим кутом зору. Здивувати її, розірвати шаблони, зняти внутрішню напругу від постійного очікування національної катастрофи або чудодійного "покращення".  Часом такий новий погляд приносить людині полегшення і стає початком остаточного одужання.

Нинішній етап передвиборчої кампанії, пов’язаний із формуванням списків кандидатів у депутати, презентації партійних брендів і гасел, дає якраз таку чудову нагоду подивитися на вітчизняну політику без пафосу та істерики. Політики в цей момент розкриваються, виходять зі своїх старих "легенд", аби увійти в нові. І в цей час вони особливо незахищені від тверезого, здорового погляду на їхню сутність.

Я б порівняв нашу політику зі спортом. Це така специфічна гра, де люди за штучними правилами змагаються за штучні статуси, які надалі можуть бути конвертовані в реальні матеріальні блага, публічність, честолюбство, кому там що до вподоби. Сьогодні вже важко згадати, який був первісний задум цієї гри, і чому її правила є такими, а не іншими, але гра виявилася азартною, захоплюючою, тому приваблює не лише велике число гравців, але й масу вболівальників.

Перша аналогія, що напрошується, це – футбол. Тим більше, що парламентські вибори у нас відбуваються як командна гра.

Отже, тиждень партійних з’їздів закриває трансферне вікно, і команди-учасниці змагань в нових складах і з оновленими прінтами футболок і трусів виходять на публіку. Звісно, увага громадськості переважно зосереджена на випадках зміни тренера, переходах "зірок" і цінах трансферів. Однак, більш досвідчені вболівальники цікавляться також змінами до регламенту турніру, складом арбітрів, фінансовими можливостями команд, і ці приховані від масового глядача деталі часом мають суттєвий вплив на кінцевий результат.

Отже, що можна сказати на старті сезону, спираючись на перші відомості з тренерських штабів.

Переможець минулого турніру "Народний фронт" зійшов з дистанції. Команда розформована, покупця на бренд не знайшлося, ключові гравці були придбані суперниками без фінансових компенсацій. Центрфорвард Яценюк пропускає цей сезон через травму ображеного самолюбства. Більшість його колег з середньої лінії тепер віддають паси Гройсману, але вістря атаки поки що перебуває в глибокій задумі. Очевидно, такою є їхня "Українська стратегія".

Нібито непогані шанси мали б бути у іншого фаворита, де граючий тренер таранного типу Петро Порошенко зняв своє ім’я з назви клубу. Тепер команда називається "Європейська солідарність". Її склад суттєво оновлений за рахунок хлопчиків, що в минулому сезоні подавали м’ячі. Захист сформовано таким чином, щоб супернику було просто соромно бити по воротах. За відсутності серед учасників турніру "Народного фронту", "Європейська солідарність" перейняла від них камуфляж у якості домашньої форми.

Аутсайдери минулого сезону "Опозиційний блок" розділилися на дві команди, які отримали потужне фінансування, і, принаймні, одна з них претендує на те, щоб увійти в трійку лідерів. Кращі шанси має "Опозиційна платформа - За життя", що повернула у великий спорт кількох пенсіонерів та продовжує просувати давню ідею тренерського штабу братів Суркісів про спільний українсько-російський турнір.

І нарешті, головна сенсація. Фаворитом змагань вважається абсолютно нова команда "Слуга народу", яка раніше ніколи не грала в футбол, а грала у більярд. Відомий своєю вправністю у володінні "кійом" (характерний для цієї команди русизм, українська літературна форма - києм) лідер команди Зеленський-Голобородько вже їздить по електоральному полі на велосипеді і їсть шаурму. Оглядачі говорять, що дехто з гравців "Слуги народу" таки вміють грати у футбол, серед них є навіть професійні пенальтисти і просто хороші люди, але найбільше суперники бояться ізраїльського тренера Бен-Коломойського. За чутками, він додає у раціон харчування гравців стимулятори агресивності, веселощів і винахідливості (заборонений радянський препарат КВН). Поведінка гравців ці підозри частково підтверджує, тому що своїх суперників "слуги" категорично обіцяють "посадити". Можливо, коли вони почули, що у футбол грають на полі, то у них виникла асоціація з посадкою картоплі.

Відбірковий етап команди проведуть в групах, тобто у своїх електоральних нішах. Розподіл команд у них доволі нерівномірний. У Східному дивізіоні грає лише дві пристойні команди, а в об’єднаній групі Захід-Центр їх близько десятка. Тут практично під кожного більш-менш відомого гравця у футбол, регбі і фігурне катання створили окрему команду. І це при тому, що від кожної електоральної ніші у фінальну частину виходять лише по два учасника. Втім, Центр-Захід сподівається делегувати три…

У жодну електоральну нішу не потрапила цього разу одна з найстаріших з існуючих на сьогоднішній день команд української ліги "Батьківщина". Вона, так само, як і "Європейська солідарність", має у своєму складі граючого тренера Юлію Тимошенко. Для Тимошенко вже нічого цікавого в українському футболі немає, головний приз її не цікавить, тому є підозра, що "Батьківщина" бере участь в турнірі лише заради договірних матчів.

Команда "Слуга народу" планує грати одразу в двох відбіркових турнірах - з тим, щоб забезпечити собі дострокове чемпіонство. Адже у разі успіху, вона може вийти у фінал одразу з двох позицій і розігрувати головний трофей у грі сама з собою. Не виключено, що на цю гру обидва учасника вийдуть в зеленій формі і з киями. Ворота будуть взагалі не потрібні.

Ось, такий футбол.