З Тарасом ми разом працювали, були приятелями. Його вбив влучним пострілом американський танкіст у Багдаді, коли той знімав репортаж з готелю. За смерть Тараса навіть не вибачилися, хоча ім‘я того, хто стріляв відоме. Мовляв, на війні інші правила. І, на жаль це правда.
Марків не стріляв у Рокелі. Але його засудили. Причина - слабість держави і імітація правди. От був я вчора на одному ток-шоу. Хороші люди, політики сварили Порошенка. Це модно, легко , перспективно, ніби-то. І так на всіх каналах, я розумію. Я теж колись сварив Порошенка. Коли більшість його критиків мовчала. А дехто бігав і просив допомогти створити партії. Але я розумію головне. Утвердження України у світі, політика українізації, побудови незалежної церкви мали при Порошенкові небачений прогрес.
Втім, я про інше. Усі , хто зараз , перед виборами воюють з Європейською Солідарністю, не з Порошенком воюють. Вони боряться, щоб у Раду не пройшли Яна Зінкевич , Мустафа Джемілєв, Ахтем Чійгоз, Михайло Забродський, Сергій Висоцький , Андрій Левус, Володимир Соляр ( Стріла). І це героя війни, молоду дівчину Яну Зінкевич заглушав розмальований автомобіль з символікою іншої молодої партії на концерті, присвяченому Мові. А саме ці люди здатні захистити честь живих українців і пам‘ять про мертвих. Вони за сильну Україну.
У кожній партії є різні люди. Життя продовжиться на Землі і після виборів. В України є справжні вороги. І це не ті, яких , як Порошенка, Джемілєва чи Чийгоза найбільше ненавидить Росія. Це ті, кого вона підтримує грошима олігархів. Якщо патріотичні люди у різних партіях навчаться мислити стратегічно, ніхто не судитиме українців, які захищали свободу свого народу.