Віталій Портников: Український "путінізм" - це не надовго

Я не був прихильником діяльності Володимира Гусинського і не співпрацював з його медіа-холдингом.  Але я прекрасно розумів, що справа зовсім не в Гусинському і не в його конфлікті з "Газпромом" - кредитором і майбутнім власником телеканалу.  Справа в бажанні влади встановити повний і тотальний контроль над російськими медіа - щоб режиму не міг перешкодити жоден олігарх і жоден журналіст.

Путіну все це вдалося.  Встановити контроль над медіа, які дозволяли собі критику влади.  Спровокувати конфлікти в журналістському середовищі.  Перетворити журналістику на обслугу і декорацію.

Росіяни за це дорого поплатилися і ще поплатяться - десятиліття авторитаризму і безвиході обов'язково призведуть до кризи держави, суспільної деградації, краху.

Але поплатилися не тільки росіяни.  Поплатилися і українці.  Люди, які 2000 року нічого не знали про конфлікт навколо російського телеканалу, сьогодні виявилися в могилах, втратили здоров'я, житло і життєву перспективу саме тому, що чекістська російська влада позбавила російське суспільство залишків здорового глузду, об'єктивної інформації, можливості конкуренції.

І це - не кінець, а тільки початок українських страждань.  Тому що коли до тиску з боку сусіднього авторитарного режиму додаються спроби побудувати сумну карикатуру на путінізм, розраховувати нема на що.  Тому що коли втрачаєш розуміння про реальну ситуацію у власній країні, твоя дистанція до власного життєвого краху виявляється набагато коротшою, ніж може здатися прихильнику гумористичних шоу і телесеріалу про нелегку долю "слуги народу".

Ми прекрасно розуміємо, що справа не в Макеєнку і не в "Прямому" - як би хто не ставився до телеканала і його власника.  Коли наступного дня після парламентських слухань про свободу слова влада діє таким чином, так це ніякий не обшук, а сигнал.

Сигнал того, що ХХІ століття в Україні завершується і починається радянське середньовіччя.  Що люди, які прийшли до влади в нашій країні завдяки катастрофічним для України підсумкам президентських і парламентських виборів 2019 року, серйозно налаштовані на створення в країні репліки путінського режиму в версії "95 кварталу".  Іншої моделі вони просто не розуміють, інакше не вміють.  Критики не сприймають.  А значить, повинні зачистити медіа-простір до російського "блиску".

Єдине, що може ще врятувати Україну - так це те, що кинутися в обійми Путіна новий президент не може і нафти з газом у нього теж немає. А значить - час українського "путінізіму" буде не довгим.

Важливо тільки, щоб руїни влади не стали в чергового разу руїнами української економіки і української державності. Можливість цього зараз є дуже великою.