Про точну дату такої зустрічі не оголошено, однак Кремль скористався телефонною розмовою Путіна і Меркель, щоб знову підкреслити: необхідно закріпити особливий статус Донбасу в законодавстві України.
Хотілося б, звичайно, зрозуміти, що саме ці слова означають на практиці. Чи достатньо буде Путіну розведення військ і підписання українськими представниками "формули Штайнмаєра" для того, щоб російський президент погодився приїхати на саміт. Або ж Москва наполягатиме на негайному ухваленні українською стороною законодавчих змін - і вже після цього в Кремлі погодяться на зустріч?
З точки зору логіки дестабілізації ситуації в Україні, звичайно ж, найрозумніше - це змусити Володимира Зеленського поспішити з законодавчим прийняттям особливого статусу Донбасу. Український президент, який з нікому не відомих причин (швидше за все, причина є простою - обман і самообман) сприймає зустріч з Путіним як реальний шанс для встановлення миру на Донбасі, почне в терміновому порядку готувати потрібний Кремлю законопроект, потім змушувати голосувати нещасний український парламент, вже сама стадія підготовки закону і голосування за нього посилить протестні настрої і послабить позиції голови держави. А там і листопад закінчиться, і ніякого саміту не буде. А дестабілізація буде.
Але, можна, звичайно ж, піти й іншим шляхом. Можна зустрітися і змусити Зеленського погодитися з законодавчим оформленням статусу Донбасу на самому саміті, при чуйному посередництві Меркель і Макрона. Тоді дестабілізація почнеться не до, а після зустрічі лідерів. Зеленський повернеться у повній впевненості, що він про все домовився з Путіним, що до закінчення війни рукою подати, що потрібно тільки якнайшвидше ухвалити закон про особливий статус, провести вибори і про проблему можна буде забути. Він почне метушитися, поспіхом розробляти закон, змушувати голосувати парламент ... Далі ви знаєте - наростання протестного руху, дестабілізація.
Чи може бути інакше? Ні, не може. Не може бути просто тому, що Путін зацікавлений саме в дестабілізації ситуації в нашій країні. І він намагається вибрати кращий шлях до цієї дестабілізації. Якщо допоможе підготовка до «нормандського саміту» без його проведення - значить, буде підготовка. Якщо для дестабілізації і подальшого розширення зони окупації потрібно буде провести саміт - значить, Путін поїде до Парижу. Він нічим не ризикує, час у нього є, Зеленський і Макрон його цілей не розуміють, а Меркель - не хоче розуміти, бо ж залишилася без адекватних партнерів і в "нормандської четвірці", і на рівні стосунків у Білому домі і просто не здатна протистояти російському президенту наодинці. Але і Меркель нічим не ризикує, тому що в нагороду за свою вимушену стриманість отримає "Північний потік-2" і поліпшення відносин з великим бізнесом.
Ризикує тільки Україна.