Віталій Портников: Ризикує тільки Україна

Про точну дату такої зустрічі не оголошено, однак Кремль скористався телефонною розмовою Путіна і Меркель, щоб знову підкреслити: необхідно закріпити особливий статус Донбасу в законодавстві України.

Хотілося б, звичайно, зрозуміти, що саме ці слова означають на практиці.  Чи достатньо буде Путіну розведення військ і підписання українськими представниками "формули Штайнмаєра" для того, щоб російський президент погодився приїхати на саміт.  Або ж Москва наполягатиме на негайному ухваленні українською стороною законодавчих змін - і вже після цього в Кремлі погодяться на зустріч?

 З точки зору логіки дестабілізації ситуації в Україні, звичайно ж, найрозумніше - це змусити Володимира Зеленського поспішити з законодавчим прийняттям особливого статусу Донбасу.  Український президент, який з нікому не відомих причин (швидше за все, причина є простою - обман і самообман) сприймає зустріч з Путіним як реальний шанс для встановлення миру на Донбасі, почне в терміновому порядку готувати потрібний Кремлю законопроект, потім змушувати голосувати нещасний український парламент, вже  сама стадія підготовки закону і голосування за нього посилить протестні настрої і послабить позиції голови держави.  А там і листопад закінчиться, і ніякого саміту не буде.  А дестабілізація буде.

 Але, можна, звичайно ж, піти й іншим шляхом.  Можна зустрітися і змусити Зеленського погодитися з законодавчим оформленням статусу Донбасу на самому саміті, при чуйному посередництві Меркель і Макрона.  Тоді дестабілізація почнеться не до, а після зустрічі лідерів.  Зеленський повернеться у повній впевненості, що він про все домовився з Путіним, що до закінчення війни рукою подати, що потрібно тільки якнайшвидше ухвалити закон про особливий статус, провести вибори і про проблему можна буде забути.  Він почне метушитися, поспіхом розробляти закон, змушувати голосувати парламент ... Далі ви знаєте - наростання протестного руху, дестабілізація.

 Чи може бути інакше?  Ні, не може.  Не може бути просто тому, що Путін зацікавлений саме в дестабілізації ситуації в нашій країні.  І він намагається вибрати кращий шлях до цієї дестабілізації.  Якщо допоможе підготовка до «нормандського саміту» без його проведення - значить, буде підготовка.  Якщо для дестабілізації і подальшого розширення зони окупації потрібно буде провести саміт - значить, Путін поїде до Парижу.  Він нічим не ризикує, час у нього є, Зеленський і Макрон його цілей не розуміють, а Меркель - не хоче розуміти, бо ж залишилася без адекватних партнерів і в "нормандської четвірці", і на рівні стосунків у Білому домі і просто не здатна  протистояти російському президенту наодинці.  Але і Меркель нічим не ризикує, тому що в нагороду за свою вимушену стриманість отримає "Північний потік-2" і поліпшення відносин з великим бізнесом.

 Ризикує тільки Україна.