Повзучий конституційний переворот в Росії вже втілився у два більш менш зрозумілих рішення. Йдеться про рокіровку Суркова й Козака (або ж відставку Суркова від українського питання), а другий момент — спроби прозондувати російські настрої щодо проголошення Путіна верховним правителем Росії.
Вони як завгодно можуть його назвати, хоч генералісимусом. Це вже не має значення. Мені здається, що оцей ґвалт щодо останніх конституційних змінам перебільшується. А що змінилося? Путін!? Я його ще років 15 тому назвав "пожиттєвий путіндент". Так і він залишається пожиттєвим путіндентом. Як він буде себе називати — це вже неважливо. Звісно, в Україні зауважили заміну Суркова на Козака. Але, знаєте, ми з вами у минулому радянські люди, багато фільмів дивилися, тож згадайте, коли полоненого допитує Гестапо, або НКВД, у цих катів завжди був один прийом – замінити злого слідчого на доброго. Ось заміна злого на доброго — це завжди найважчий і небезпечний момент для ув'язненого. Злий слідчий якось підірвав волю жертви і тепер виходить "добрий слідчий", більш розумний, більш прагматичний і вже доводить операцію до кінця. В нашому з вами випадку – до приєднання України до ОРДЛО. Тобто ця заміна свідчить не про зміну політики, а, навпаки, про запровадження операції примусу України входження в ОРДЛО. Це не моє формулювання, ви знаєте, - це неодноразове формулювання Суркова, Чеснакова. Закінчувати цю операцію буде Козак, тим паче, він нещодавно блискуче завершив подібну операцію з повного підпорядкування Молдови Кремлю.
Ну, але проголошення Путіна аятолою Російської Федерації насправді буде дуже жорстким сигналом і точкою кристалізації для колективного Заходу стосовно і до його військових злочинів. Замість цього ми бачимо призначення на пост заступника голови ПАРЄ пана Толстого ще того, вибачте, не хочу вживати ненормативну лексику. І нічого, Захід це з’їв.
Тож скористаємось не з ненормативної лексики, а з політологічної. Це - російський фашист в повному сенсі цього слова, українофоб і антисеміт. Зараз в Кремлі триває кампанія любові до єврейського народу, розповідають, що Путін чи не особисто відкривав ворота Освенціму, а тут на пост віце-президента ПАРЄ призначається відвертий антисеміт Толстой. Загалом процес повного провалу європейської підтримки почався із відновлення членства Росії в ПАРЄ. І це було наслідком політики української влади. Захід ніколи не може бути більш проукраїнським, ніж українське керівництво. Підтримка Європи завжди була результатом тяжкої боротьби людей, котрі більш менш симпатизували Україні проти путінської агентури. Але ви ж самі підірвали, ви самі нанесли удар людям в Європі, які вас підтримували, коли нова влада заявила, що вона прекрасна "партія миру", а ті, хто чотири роки до цього керував, були "партією війни". На щастя, зовсім протилежна ситуація із США. Це виникло завдяки внутрішньополітичним обставинам: демократи перетворилися у запеклих захисників України. Це дуже добре. Процес імпічменту Трампа це ж гімн в захист України. Оратор за оратором піднімається на трибуну і каже, що Україна зараз захищає не себе, не тільки себе, а вона захищає Захід. Через Україну проходить фронт російської агресії проти Заходу. Якщо ми не зможемо захистити Україну, завтра нам доведеться захищати європейських членів НАТО і себе. І противники-республіканці, вони не оскаржують цю тезу, вони виправдовуються. Вони піднімаються і кажуть: так, звичайно Трамп не хотів образити Україну, ви бачите, він дав допомогу і взагалі допомога Україні набагато більша, ніж була при Обамі. І це факт. Така склалася кон'юнктурна ситуація. Я зараз хочу сказати дуже важливу річ: в України після всіх тих промов з’явився унікальний шанс негайно отримати статус так званого головного союзника США поза НАТО. В Америці діє такий статус, ним володіють такі союзники Америки, як Південна Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль. Це посилить міжнародну підтримку, міжнародний статус України і це вже довговічний інструмент, який не зміниться за жодних обставин, навіть у випадку перемоги Трампа на виборах, у що я не дуже вірю. Попереднє керівництво України ставило це питання і, завдяки цьому, законопроект про цей статус з травня минулого року перебуває на обговоренні у Палаті Представників. Ось зараз, без всякого зволікання, достатньо одного слова українського керівництва, щоб під аплодисменти, з тріумфом, у найкоротші терміни Україна отримала цей дуже важливий міжнародний статус головного союзника США поза НАТО. Це слід робити негайно, якщо залишилися в українському керівництві ще якісь патріотичні державні настрої, хоча це дуже важко припустити, розуміючи, якими людьми оточений президент Зеленський.
У питанні симпатії США до України, як держави, у мене сумнівів немає, я згоден з вами, що Україна заслуговує на цей статус і зобов’язана його отримати. Але тут є таке поняття, як український пацієнт. Ми в Україні до кінця не розуміємо, з чим була пов’язана поїздка в Оман, ми не розуміємо цих дивних призначень тих чи інших колишніх адвокатів Януковича в українські "ФБР-и"
Я поділяю ці перестороги. Більш того, ми не розуміємо, чим вони викликаються, але ми дуже добре з вами розуміємо вектор всіх цих змін і подій. Ну от і наступив момент істини. Я дещо не погоджуся з вами. Я ось вам описав атмосферу, яка зараз панує у Вашингтоні. І не питання, погодиться Америка чи ні, я ще раз наголошую, Америка дасть негайно цей статус, тому що демократи про це говорять чи не в кожному виступі, починаючи з того, що Україна - союзник Америки, і Трамп у такій обстановці не посміє заперечувати. Тому що він якраз зараз намагається відмазати себе від звинувачень. Зараз питання в одному слові української держави. Це виконавча влада повинна отримувати такий статус, але, якщо замовчить... Ви не усвідомлюєте, наскільки унікальною є ситуація зараз для отримання цього статусу. Зараз не потрібно ні у кого цього випрошувати. Зараз достатньо одного слова України, щоб отримати статус, різко підвищуючи позицію України і захищаючи її від російської агресії. Я знаю, яку відповідь дадуть противники цього, мовляв, давайте не будемо, бо це не сподобається Росії, не будемо загострювати стосунки. А куди далі загострювати!? Росія — агресор, захопила частину території і змушує, викручує зараз руки Зеленському, його викликали на "стрєлку"квітневу в Берліні, щоб він далі рухався у напрямку приєднання України до ОРДЛО. Ось зараз, або ніколи. Ось зараз вирішальний момент, який проявить, чи існує в Україні громадянське суспільство. Воно повинно об’єднатися навколо реальної потреби. Це не є Будапештський меморандум, який проїхали, який не виконали держави, що його підписали. Це реальна річ, яку можна отримати сьогодні.
З іншого боку ми бачимо певну тенденцію навколо українського президента. Він ще два місяці тому нас переконував, що примирення можливе, але ми бачимо, що Росія йде на постійний зрив, постійно провокують, обстрілюють, організовують ті чи інші провокації на лінії розмежування, не зважаючи на український відвід військ. Після цього ті люди з околиць Кремля, котрі нещодавно "облизували"Зеленського, говорячи про те, що, ось ми примиримося, як при старому Януковичу (згадаймо про заяву тої самої зрадниці Поклонської), починають звинувачувати його, що він махровий український націоналіст.
Загалом, ця лінія максимальної дискредитації Зеленського ніколи не відходила: ні з російських каналів, ні з зовнішньополітичного дискурсу. Вони не вважають його своїм союзником, вони його зневажають, як інструмент, який можна використовувати. Таке більш хамське ставлення до Зеленського, воно, на мій погляд, свідчить про впевненість Кремля, будемо сподіватися, що помилкову, що все, гра вже зроблена, воля українського суспільства до опору подавлена і ось тепер пан Козак з тими панами навколо Зеленського, швидко приведуть справу до формального приєднання України до ОРДЛО. Ось зараз, якщо громадянське суспільство якимось чином не підніметься у весь ріст, у весь голос, як завгодно, то будуть дуже несприятливі перспективи України. Ну, тим паче, можливо, Зеленський не до кінця безнадійний і можна за нього поборотися. Є якісь патріотичні сили, мабуть, збереглися, хтось же йому написав виступ у Варшаві, хтось йому сказав, що не можна підтанцьовувати Путіну в Ізраїлі.
Але в Україні відкриваються ті чи інші кримінальні справи, що стосуються тих чи інших представників громадянського суспільства. Ми бачимо, як токсичні персонажі заходять у структуру влади, а влада робить вигляд, що нічого не відбувається. Ось є велике побоювання, що буде тривати процес "повільного варіння жаби", внаслідок якого українське суспільство буде знесилене та дезорієнтоване, і, як ви правильно зазазначили, буде не в змозі об’єднатися навколо кардинально важливої для країни справи, тобто об’єднатися навколо отримання статусу союзника США.
Доля так склалася, що на тлі зради європейських еліт виникла унікальна сприятлива ситуація в США. Зараз всю гру Москви можна зламати цим зверненням. Вже було це звернення, законопроект перебуває в Палаті, напевно, попередня влада, Клімкін презентував її від України. Має пролунати гучна заява української влади: так, у цій ситуації, нам потрібен такий статус. Запевняю вас у найкоротші терміни, один поперед одного будуть республіканці і демократи бігти, щоб представити Україні цей статус. І це в корінь зламає кремлівську гру.