Земля. Чому українські олігархи, українські багатії, і не тільки українські, так ласо дивляться на українську землю? Це один з небагатьох наших українських активів, який можна дешево купити і дорого перепродати. Закласти в банки, отримати свої кошти, збагатитися на мільярди – раптом, з нічого.
У чому вади цього основного українського закону про землю, який зараз обговорюється в парламенті? Ну, по-перше, лише нотаріус контролює походження коштів, за які ви купуєте землю. Ви можете взяти кредит у російського банку, залучити гроші наркобаронів, залучити кошти від того, що хтось когось вбив, від проституції – від чого завгодно. Або взяти гроші у того, хто просто хоче за спекулятивні кошти зі спекулятивною метою скупити українську землю.
Власне, для спекулянтів ринок землі відкривається повністю. Бо закон не передбачає, що ви, якщо купите землю, повинні її обробляти. Я вже не кажу, що ви повинні садити лише ріпак чи лише соняшник. Можете просто нічого там не садити – взяти, тримати, фактично знищити родючість цієї землі, а потім комусь її перепродати.
У цьому очікуванні збагачення українські олігархи сваряться один з одним шалено. Різні групи впливу в "Слугах народу" – підконтрольні Пінчуку, чи підконтрольні Коломойському, чи підконтрольні Зеленському – підставляють один одного, обшуковують, шантажують.
"Ми не проголосуємо!" – кажуть одні іншим.
"Якщо не проголосуєте, ми вам не дамо ПриватБанк (наприклад) забрати", – або ще щось не дамо…
І уся ця гризня триває постійно.
Про що ніхто з них не думає? Про те, що недавно прочитав у фесбуці і що справді є слушною ідеєю. Якщо вже продаємо українську землю, то мали б з державних земель забезпечити якусь частину, яка могла б бути надана, наприклад, воїнам АТО, або членам родин загиблих. Тому що отримати безкоштовно свою землю українські герої точно мають право, точно не повинні купувати її у спекулянтів.
Але в українській державі ніхто про це не думає. "Слуги" гризуться – кому дістанеться більший шматок такої дешевої і такої дорогої української землі.