В мене часом з’являється відчуття, що я перебуваю в театрі абсурду, адже ті самі люди, - Трамп чи Джонсон – котрі нещодавно засуджували путінську агресію проти України, засуджували окупацію кримських територій, засуджували вбивство українських громадян, будуть спокійно зустрічатися у Москві 9 травня з "dear friend Володя", тиснути йому руки, розпитувати, як справи. І якщо вони справді будуть присутніми на параді тих військ, які вбивали наших військових — це не просто скандал — це величезна образа і, можна сказати, спроба поховати демократію, як таку.
Я погоджуюсь з вами. Це буде моральна катастрофа Заходу, але ми не знаємо всіх деталей. Я розумію, що сирійський елемент є дуже важливий і є відновлення відносин НАТО з Туреччиною, яка була...
Блудним сином...
Так, блудним сином, який хотів співпрацювати з Росією. З іншого боку, Туреччина думає про закриття Босфору для російських кораблів.
Що би означало закриття Босфору для геополітичної ситуації в регіоні?
Це би була катастрофа для Асада та катастрофа для російської підтримки сирійської диктатури. Вертаючись до параду, то я згідний, - це скандал. Пару тижнів тому була ескалація. Без інструкцій з Кремля вона була би неможлива. Це була демонстрація Зеленському та Україні, мовляв, "ми, Кремль, є керівником, ми зробимо те, що ми хочемо зробити і ви за це заплатите". З української точки зору, з української перспективи, та й з польської, все дуже і дуже погано. Бо польська перспектива дуже подібна до української. Позиція Варшави: ні – нелегальній анексії Криму, так - для членства України в Європейському Союзі та НАТО. Але зараз на столі лежить багато чого: є Сирія, є глобальна економічна ситуація, є Китай з короно вірусом, що є страшною проблемою для глобальної економіки.
В мене відчуття, що ми перебуваємо не у 2020 році, а в 1938-му. Маю відчуття, що назріває нова Мюнхенська змова і є відчуття, що значною мірою коштом України, Білорусі, можливо, Молдови, можливо, Грузії.
Китай, Туреччина, Сирія, Україна, Білорусь, Грузія, Молдова — це такий критичний момент у геополітиці нашого століття, який наближує нас до якогось, можливо, рішення, а, можливо, катастрофи, можливо початку нового конфлікту у глобальному вимірі, на жаль. Я згідний з вами, що це нагадує ситуацію з умиротворенням з боку Заходу. Таке вже було колись. Згадаймо, у Польщі був договір з Великобританією, з Францією, згідно з яким, якщо Гітлер атакує Польщу, вони прийдуть із допомогою. Згодом Сталін атакував Польщу з іншого боку і хто прийшов з допомогою? Ніхто.
Ну, остання Мюнхенська безпекова конференція засвідчила, що готується так званий "мирний план", "дванадцять кроків", але, як на мене, це спроба у дипломатичний спосіб здати Україну. І зараз ми бачимо, що тривають подальші перемовини, протоколи так званої корпорації Rand і так далі, де йдеться, що треба досягати нової угоди з Росією, щодо переділу впливів на колишньому пострадянському просторі. Тобто не говорять про незалежну суверенну державу Україна, яка зазнала агресії, а частина її територій була окупована, а кажуть, що Будапештський меморандум це, мовляв, був лише такий політичний намір. Тобто маємо 1938-ий.
Ми побачимо, яке буде подальше розгортання, але ситуація критична. Кажучи про парад у Москві слід зауважити, що Москва чудово працює над почуттям провини Німеччини за нацизм, тож маневр Берліна буде лімітованим. Я ще такої ситуації не бачив. Це є просто критичний момент, криза світового порядку. Це прикро. І прикро, що роль Європейського Союзу, Європейської Комісії, відсутня, її не існує на сьогоднішній день.
Так, ця криза заманіфестувала відсутність Європейського Союзу, як певної цілісної структури, зокрема у Мінському процесі, у переговорах з Росією, яка атакувала Україну. Тобто виступали окремі держави — Франція, Німеччина, але не Європейський Союз, який мав чітко сказати: "шановні кремлівці, зупиніться, інакше буде біда".
Є ще одне. До Москви може приїхати Борис Джонсон, і, нагадаю, без Великої Британії Європейський Союз не є таким сильним, як був.
Формально наближається дата нового Берлінського саміту і ми розуміємо, в який бік Путін намагається усіляко підштовхнути Україну. Деталі він хоче доручити своєму помічнику Козаку, який, свого часу, реалізовував "молдовський сценарій", але був відповідальний і за окупацію частини грузинських територій.
Думаю, що тиск на Зеленського був. Вимагають згоду Української держави на виборчий процес на Донбасі без українського контролю над кордоном, але Зеленський розуміє, що не може про це сказати відкрито. Перед ескалацією Зеленський і Путін говорили телефоном, у них була якісь консультації і, можу лише припускати, що Зеленський сказав: "так, але ми хочемо, щоб ви нам дали контроль над кордоном", на що йому Путін відповів: "як хочете контроль над кордоном, то буде ескалація". Ми побачили ескалацію. Офіційна позиція Києва на сьогоднішній день є така, що без контролю над кордоном виборів не буде. Київ погодиться на будь-яку форму контролю, навіть була озвучена концепція, щоб був спільний контроль ОБСЄ, України і представників бойовиків.
Представники бойовиків це ж - нонсенс!
Так, це - чистий нонсенс. Я не уявляю собі такої ситуації, але Київ хоче контролювати кордон під час виборів у будь-якій формі, тому, я думаю, що наступна Нормандська зустріч швидко не відбудеться.
Наостанок, пане амбасадоре, а чого, насправді, домагається Кремль? Тому що, з одного боку, він намагається просунути свій план так званої "отруйної пігулки", тобто, йдеться, про контрольований Кремлем анклав в Україні з певними політичними правами, з другого боку він усіляко намагається зірвати процес і висуває вимоги, які не можуть бути реалізовані.
Є ще один елемент — Крим. Проблема окупації Криму. День чи два тому Майкл Помпео сказав, що Крим — це Україна. Такою є офіційна позиція Вашингтона. Це заперечує думки про те, що Вашингтон і Європа хотіли б дати згоду на пропозицію Путіна. Це означає, що є тиск на Путіна, просто треба, щоб був якийсь крок зі сторони Москви, щоб можна було сідати і говорити. Натомість Путін не хоче зробити такого кроку, він зробив інший крок, він дав інструкцію, щоб розпочати ескалацію.
Якщо офіційний Київ в особі Зеленського не буде виконувати вимог Москви, то тоді слід чекати на ще вищий рівень ескалації?
Таке може бути. Це не було б для мене дивним. На Путіна тисне час, його рейтинг в Росії низький, так низько він ще не падав. Йому потрібен успіх, якийсь успіх. Водночас зараз йому треба зробити крок, два кроки назад і показати, що у нього є політична воля, щоб віддати, наприклад, контроль над кордоном Україні. Але, на мою думку, оскільки знаю російську політику і політику Путіна, — це є неможливо. Це не те, що він хоче зробити. Він може зробити так, що Лукашенко втратить владу і Білорусія буде частиною великої держави. Я думаю, що усі ці зміни в Конституції, які там Путін запропонував, вони ідуть у тому напрямку.