Ірина Литовченко: Медична система не готова до епідемії, що розгортається

Колишня очільниця генерального директорату зі стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ України у ефірі програми “Еспресо: капітал” розповіла про готовність медичної системи України до епідемії коронавірусу, про зарплати лікарів та про другий етап медичної реформи

Ведучий програми – Андрій Яніцький, директор Центру журналістики Київської школи економіки.

Чи готова українська медична система до епідемії, що розгортається?

На жаль, абсолютно не готова. Як з точки зору управлінських компетенцій цієї команди, яка зараз у Міністерстві, так і з точки зору готовності медичних закладів. Тому що зараз у країні повний хаос, немає єдиного центру координації. Ми за три місяці так і не змогли підготуватися до початку епідемії. 

Якщо говорити про матеріально-технічне забезпечення, то чого не вистачає в першу чергу? 

Починаючи з найпростішого: у медичних закладах немає захисних засобів, немає правильних масок, немає захисних костюмів. Ми отримуємо кожного дня повідомлення від лікарів про те, що “нам адміністрація сказала вирішувати це, як ми самі захочемо”. І в аптеках зараз не знайдеш ні звичайних масок, ні тих, які вищого рівню захисту для лікарів. 

Звісно, що не вистачає апаратів штучної вентиляції легень. Але важливо, щоб той бізнес, який зараз готовий допомагати системі, не скуповував все, що бачить, і не віз це в будь-які лікарні, а спрямовував ці апарати саме в ті лікарні, які визначені центром прийому хворих на коронавірус. 

Зазвичай ця інформація є в обласного департаменту охорони здоров’я. Можна до них зателефонувати, дізнатися, що то за лікарня, і далі комунікувати безпосередньо з адміністрацією цієї лікарні. 

Ось така благодійність бізнесу - це щось позитивне, що ми побачили. Щось ще є позитивне? 

Більше нічого позитивного ми не бачимо. Навпаки, в Міністерстві почали з’являтися старі кадри часів Богатирьової (Раїси, міністерки часів президента-втікача Віктора Януковича). Вони складають списки на закупівлю. Держава виділила окремий бюджет на боротьбу з коронавірусом. І вони вставляють в ці списки як препарати, які взагалі не потрібні і не ефективні для лікування, так і, наприклад, вчора вони намагалися переконати уряд купити гелікоптери санавіації. Ти не купиш їх за день, тиждень або місяць. І тим паче за останні роки МВС було закуплено достатню кількість гелікоптерів для служби надзвичайних ситуацій. Відповідно, вони їх можуть виділити для санавіації для перевезення тяжких хворих, якщо буде потрібно. 

Це дивно звучить. А щодо апаратів штучної вентиляції легень – ви казали, що їх не вистачає. А скільки їх сьогодні взагалі є в Україні? 

Дуже важко сказати, тому що розрахунки різні. У Міністерстві охорони здоров’я казали, що 650. Національна служба здоров’я сказала, що близько 2000 одиниць. Проблема в тому, що за відсутності такої єдиної бази обладнання, ресурсів системи охорони здоров’я дуже важко це сказати. Навіть, якщо апарат ШВЛ десь ще є, ми не знаємо, чи він в робочому стані, чи вміє персонал ним користуватися взагалі. Тому точної інформації немає ні в кого.

А яка потреба в цих апаратах? Скільки їх треба? В два рази більше, в три?

Якщо говорити, що ми за розміром приблизно як Німеччина, там, за кількістю населення менше, звичайно, але в Німеччині є 25000 апаратів ШВЛ. У нас їх до 1000, якщо брати середнє значення. Ну можна зрозуміти, скільки апаратів нам не вистачає. Ті ж самі проблеми зараз є в Італії, також через відсутність апаратів штучної вентиляції легень. Там в них десь близька 1000 апаратів є, а потрібно набагато більше, зважаючи на середній вік населення. 

Чи адекватною є зарплата медичних працівників в Україні? Їм зараз обіцяли якусь надбавку навіть. 

Побачимо, як Міністерство це виконає. Насправді, пообіцяли тим лікарям, які будуть контактувати безпосередньо з хворими, які будуть надавати допомогу цім пацієнтам, якусь доплату. Певний коефіцієнт, який буде збільшувати їх заробітну платню. 

Але зараз питання в тому, що Міністерство ніяким чином не написало протоколів для лікарів. І вони не знають, що їм робити. Ось умовно: я сімейний лікар, мені подзвонив мій пацієнт, який каже, що в нього симптоми, схожі на коронавірус, і питає, що він має робити. 

Або коли в лікарню швидка доставляє пацієнта, вони не завжди знають, в яку. Навіть якщо доставили в потрібну, через нехватку персоналу вони підтягують співробітників з інших відділень. Наприклад, в Охматдиті сказали, що відповідати за сортування пацієнтів з дітей з коронавірусом буде відділення гінекології. Тому що вони найменш завантажені. Але чи проходили ці працівники спеціальне навчання, чи розуміють вони, як себе треба поводити, чи є в них потрібні засоби захисту? Навряд.

З 1 квітня має стартувати другий етап медичної реформи. У чому він полягає та чи можливий запуск такої реформи за умов епідемії?

Він можливий зараз, більш того – він максимально потрібний. Тому що один з компонентів нової реформи це електронна система охорони здоров’я. Тобто це електронна статистика. Всі лікарні повинні будуть постійно онлайн звітуватися про тих пацієнтів, які до них надходять, з якими хворобами, з якими станами надходять. І ця інформація буде актуально збиратися одразу до Національної служби здоров’я. Тобто ми зможемо контролювати, де, в якій точці країни в нас є спалахи певних захворювань, де що відбувається. Тому що зараз Міністерство збирає паперову статистику, і ми тільки ось в березні-квітні 2020 року дізнаємося, на які хвороби хворіли українці у 2019 році. Тобто з цією інформацією не можна працювати. 

У чому буде полягати другий етап реформи? Буде також запроваджений принцип “гроші ходять за пацієнтом”. Тобто пацієнт сам буде обирати лікарню, де він хоче отримати допомогу. Звичайно, попередньо звернувшись до свого сімейного лікаря. З направленням до спеціаліста він йде в лікарню, отримує послугу, після цього Національна служба здоров’я в цю лікарню, куди він прийшов, проплачує за послугу. Тобто ми не утримуємо лікарні просто за те, що вони стоять, а ми платимо за конкретно надану послугу. 

У виграші будуть ті лікарні, які обслуговують багато пацієнтів. Їм буде вигідно якомога більше людей приймати. А ті лікарні, які мають менше пацієнтів, їм потрібно буде задуматися, як можна змінити свою бізнес-модель. 

Всі наші лікарні належать місцевим органам влади. Відповідно, якщо якесь місто невеличке або територіальна громада хоче мати лікарню у себе на місці, вони повинні закупити для неї обладнання, забезпечити певні умови, які є вимогами Національної служби здоров’я. І тоді Національна служба здоров’я з ними укладе контракт. 

І те, про що ви говорили у попередньому питанні, - зарплата. Реформа якраз приводить до збільшення доходів лікарів. Зараз лікарі первинки вже отримують від 15 до 20 тисяч гривень. Це те, що вони мають на руки. Медсестри також отримують від 6 до 12 тисяч гривень, в залежності від того, як який заклад спланував свою модель. І завдяки другому етапу реформи ми зможемо підняти і зарплати інших лікарів спеціалізованих, які працюють в інших медичних закладах. 

Тобто ці правила вже запрацюють з 1 квітня? З 1 квітня можна буде потрапити до лікаря спеціалізованого тільки після проходження першої ланки?

Є кілька винятків. Це - офтальмолог, стоматолог, гінеколог і психіатр. До них можна буде звертатися напряму.

І платити з власної кишені, наскільки я розумію, бо їх не гарантують.

Ні, це оплачується. Ургентна стоматологія оплачується.

Кілька порад для звичайного глядача, який бачить ці тривожні новини. Скільки грошей йому треба мати, акумулювати на чорний день, на випадок хвороби, яку викликає коронавірус. Чи варто скуповувати негайно маски, антисептичні засоби. Можливо, хтось апарат штучної вентиляції легень поставити собі в гаражі може дозволити?

Дивіться, лікування від коронавірусу не існує. Все, що можуть зробити, це працювати з тими симптомами, тими паралельними ускладненнями, які викликає коронавірус. Наприклад, пневмонія, ускладнення дихання. Ці речі можуть зробити тільки лікарі виключно в медичному закладі. Тому тримати щось вдома немає сенсу. 

Медичні маски також не допомагають захиститися, з якими б суперкласними фільтрами вони не були. Справа в тому, що маску треба правильно носити. Її треба правильно вдягати. А в людини, коли з’являється щось на обличчі зайве, чого раніше не було, є бажання щось почухати, поправити, перевірити, чи вона вдягнена. Через це ми починаємо частіше руками лізти до обличчя. Більше загрози виникає від цього контакту рук і обличчя. Тому маски не потрібні. Вони потрібні тільки хворим або лікарям. Залиште їх в аптеках тим, кому вони потрібні. 

Максимально потрібно ізолюватися, ізолювати людей старшого віку – бабусь, дідусів, батьків, бо вони є групою ризику. Для людей середнього віку та для дітей коронавірус практично не несе ніяких серйозних проблем, звісно, якщо це здорова людина.