Віталій Портников: Виборець повинен вижити

Це депутатів парламенту попередніх скликань можна було залякувати розповідями про те, що Зеленський піде, а Коломойський залишиться і не пробачить. Ці люди пов'язували своє майбутнє життя з великою політикою або з великим бізнесом. Для них важливо було не наживати собі впливових ворогів. Ось чому депутати Партії Регіонів голосували за «закони диктатури» і до останнього моменту прислухалися до рекомендацій олігархів. Для них ці олігархи були живими людьми, партнерами по бізнесу. Вони готові були виходити з розуміння того, що Майдан закінчиться, а Фірташ або Коломойський залишаться.

Депутати від партії “Слуга народу” у більшості своїй - випадкові люди. Від слова взагалі. Звичайно, і серед них є ті, хто всерйоз зацікавлений в політиці і примноженні бізнесу. Такі люди будуть зважати на інтереси Зеленського, Коломойського чи когось ще, хто допоможе їм отримати хорошу посаду і розбагатіти. Їх можна залякувати. Але таких людей - мізер.

Для більшості депутатів з партії “Слуга народу” Зеленський - це Голобородько, а Коломойський - абстрактна величина. Ніхто з них просто не повірить, що Коломойський буде ганятися за ними все життя - навіть якщо це виявиться правдою. Ніхто особливо не засмутиться, якщо втратить мандат через Зеленського, тому що практично нічого не зробив для отримання цього мандату, просто записався в якийсь незрозумілий список по приколу. Для Зеленського або Коломойського перетворення з президента або мільярдера на весільного фотографа - катастрофа. А весільний фотограф ще рік тому був просто весільним фотографом і не думав про політику. І фотографувати він за рік не розучився. Скажіть “сир”, Ігоре Валерійовичу! Скажіть “сир”!

Це означає досить просту річ: ми знаходимося на етапі переформатування політичної еліти як такої. Нічого нового в цьому немає. Путін, який був у 2000 році такою ж політичною випадковістю, як і Зеленський, досить швидко зрозумів, що не зможе керувати країною за допомогою фракції пройдисвітів з створеної Борисом Березовським (мало не написав Ігорем Коломойським) партії “Єдність”. Путін спочатку потягнувся до комуністів, але ці союзники були занадто архаїчними і погрожували самому існуванню режиму - приблизно так само, як недавні союзники Зеленського з ОПЗЖ загрожують самому існуванню України. Так що довелося піти на союз з опозицією і помірною опозицією - фракціями “Отечество - Вся Росія” і Союзом правих сил.

Представники цих політичних сил правлять Росією донині в союзі з найближчими соратниками Путіна. Голова Державної Думи В'ячеслав Володін - колишній лідер фракції “Отечество - Вся Росія”. Заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко - колишній лідер Союзу правих сил. А міністр оборони Сергій Шойгу був першим номером у списку “Єдності” на виборах 2000 року. На мій превеликий жаль, навіть авторитарний режим можуть побудувати тільки професіонали. А вже демократію - і поготів. На її кораблі дилетантам місця немає.

Що це означає в перекладі на українську? Та нічого особливого. Президенту потрібно дати можливість врятувати країну і себе самого професіоналам з “Європейської солідарності” і Народного фронту, скористатися наявними можливостями неангажованих олігархами управлінців з “Батьківщини” і ентузіастів з “Голосу”. А більшості з фракції “Слуга народу” дати можливість зіграти єдину можливу роль - роль конструктивної масовки. Ну і нехай ще не дають можливості ОПЗЖ блокувати трибуну.

Ніякого іншого рецепту оздоровлення країни просто немає. Гра в рейтинги закінчується. Виборець, який вірить в диво, повинен отримати найголовнішу можливість - опинитися на лікарняному ліжку в разі важкого захворювання і не виявитися в труні. Ну і вижити після карантину.