Не тому, що вважав Порошенка ідеальним чи безгрішним. Справа в іншому. Я голосував за політичні цінності Порошенка, його партії, своєї тодішньої партії ( а я був у Народному Фронті). Так - мова, віра і армія для мене були і залишаються не порожніми словами. Мені було дивно, що більшість національно- демократичних сил тоді промовчали, поділили електорат, або й працювали проти Порошенка. Так, він зробив і багато помилок, але ж мова йшла не про особистість, а про цінності та фаховість Порошенка і його опонента. А також про людей, які могли бути поруч: партії, лави запасних, команди. Було ж очевидно, що Зеленському мова, віра і армія - байдужі, якщо не ворожі, що досвіду він не має, що не самостійний, а залежний від олігархів. Тому корупція за нього зросте. Кажуть: ну, він же хотів хорошого!!! Так. Я теж можу захотіти найкраще в світі виконати Моцарта, обдурити усіх і перемогти на конкурсі головного диригента Віденської опери. Вигнати отого старого баригу, що там руками махає зараз, і стати за пульт. Не факт, що в мене вийде. І виправдання, що хотів я хорошого, не спрацює. Бо є питання відповідальності, про яке ми забули. Безвідповідальні громадяни безвідповідально проголосували за безвідповідального Зеленського. Бо не можна сподіватися на особу, яка немає цінностей, команди ( у політиці це партія) і відповідальності. Ці вибори мають стати уроком для всіх: опозиції, влади, виборців та й самого Володимира Зеленського.