Біда лиш у тому, що за цим парадом несмаку стоїть справжня проблема — вистоїть країна чи ні після закріплення проросійських сил в регіонах та серйозного фіаско правлячої партії, яка не виправдала надій на системні зміни.
Партія Зеленського “Слуга народу” у виборчу кампанію входить без особливих креативних потуг. Вірусну обіцянку “Зробимо їх разом” змінило абсолютно штучне “Україна — це ти!” на вицвілому тлі. Такий собі цікавий символізм — входили у владу молоді і зелені, а тепер виглядають як пріле сіно. Ба більше - не так давно очільник партії Олександр Корнієнко гучно заявив, що на виборах у них не буде політологів і вони самі усе зроблять — потуг у “Слуг народу” вистачило хіба на крадіжки. “Україна — це ти!” — це гасло президентської кампанії Юлії Тимошенко 2009 року. (2009)
Президентська партія все більше утверджує сама себе в амплуа партії “корабельних сосен” — сексизм і споживацьке ставлення до жінок аж пре. Цікаво, як “Слуга народу”, за яку голосували переважно жінки — хоче дотягти до 25 жовтня?
Аби не втрачати рейтинг так швидко, як останні два місяці — президент Зеленський вирішив повернутися до улюбленої фішки — піти до простого народу із фастфудом. Торік це сприймалося на “ура”, особливо, коли поруч на селфі були Олександр Данилюк, Руслан Рябошапка та Андрій Богдан — люди, які кували президенство ЗЕ, і яких згодом викинули із влади більш пристосовані до інтриг персонажі. Фотки Зеленського без масок та із Андрієм Єрмаком з-за спини замість позитивного піару обернулись черговою порцією заслуженої критики про порушення карантину. (Без масок) Тема того, як елітні “велюрівці” порушують усі приписані ними самими строгі норми протидії пандемії — уже стала притчею во язицах.
Бо не можна закривати Тернопіль і Луцьк на висадку пасажирів залізниці, щоб не було коронавірусу, а президент тим часом як ні в чому не бувало обіймається у супермаркеті із незнайомими людьми.
Постійними нападками на Петра Порошенка, кількома надуманими кримінальними провадженнями щодо п’ятого президента, постійними спробами утиснути то мову, то армію, то українське кіно — Володимир Зеленський фактично виступив головним піарником свого опонента. Він надає йому другого політичного дихання. Бо упосліджених політиків у нас люблять, а останні 6 років привчили народ до культури балансу у владі. Тепер, коли монобільшість “Слуг народу” все більше показує свою владну неспроможність — пересічний виборець повернувся до ідеї, що краще міжпартійна конкуренція, аніж загниваюче болото.
Деяке зростання рейтингу ОПЗЖ то прямий наслідок окупації інформаційного простору каналами Віктора Медведчука. Нині їх 4, у серпні включаться ще два регіональні — у Києві та Одесі, які зараз дбайливо стругає незмінний батько конвеєру інформаційних каналів Алєксєй Сємьонов.
Зростання рейтингів ОПЗЖ могло би не статися, якби місяць тому не була зацементована обов’язкова партизація місцевих виборів. Тепер низка регіональних активістів підконтрольного Донбасу чи Запоріжжя буде поставлена перед вибором — або вступаєш у несимпатичну партію, або пролітаєш над органами влади і реальним впливом як фанера над Парижем.
Так, два харківські активісти Дмитро Булах та Ігор Черняк оголосили, що ідуть від партіі Юлії Світличноі, аби не пролетіти над міською радою. За це їх похейтили свої ж, з проукраїнського боку, бо це, мовляв, зрада — іти в політичну силу особи, дружньої до Ігоря Райніна.
“Тепер у кожному великому селищі та містечку на Донеччині місцеві еліти мають під когось лягти. А лягти їм доведеться під ОПЗЖ. Вони б спокійно пішли самовисуванцями і не довелося продавати душу дияволу, але тепер зась, вже завозять символіку, відкривають партійні офіси. А потім ми будемо дивуватися, що Донеччина проросійська”, — пояснює авторці статті ноухау активіст із Торецька Андрій Грудкін.
Ситуація на підконтронтрольному Донбасі ще небезпечна і тим, що режим військово-цивільних адміністрацій після 2015 року уведений не всюди. І тепер подекуди у громадах досі працюють ради і голови 2010 року обрання. Ну і що таке врешті-решт так звані громади на лінії зіткнення? Це міста і селища в 15-кілометровій зоні і тут типу небезпечно проводити вибори. Хоча минулі президентські і парламентські тут провели абсолютно спокійно.
Поки влада не бажає пояснювати зміни щодо меж районів та закінчити децентралізацію за законодавчими намітками 2015-2016 років, Донбас може навіть не вскочити у такий-сякий потяг реформ з децентралізації.
“У людей тут була надія, що от в усій Україні крім окупованих територій об'єднаються громади і ми теж. І заживемо нарешті. Але запустити цей процес можна лише через вибори. Та чи будуть вибори, чи все ж будуть і надалі працювати місцеві ВЦА поряд з “простроченними” радами? Найбільша проблема в тому, що центральна влада не говорить з нами про свої плани, а ми сидимо як ідіоти”, — підсумовує труднощі виборів Грудкін, який з однодумцями тримає оборону від “русского мира” в Торецьку.
Трагедія Зеленського у тому, що він назбирав на себе як туалетний йоршик найгірше, що творили його попередники.
Від Ющенка сибаритство та бажання віддати країну на управління олігархам — аби ото не заважали.
Від Януковича — небезпечну російську розтяжку і бажання зализати як морозиво “совок” та пряму російську агентуру. Бо вона добре умаслює президентські вуха.
Від Петра Олексійовича — бажання випалити конкурентів аби за деякий час на чорному згарищі дивуватись — чого люди голосують хоч за скунса.
Не так давно Зеленський скористався послугами ще і Кравчука. Нині цей дружок Медведчука активізує розмови про вільну економічну зону для ОРДЛО — читай чорну діру для збагачення бандитів.
Особливо образливо нині за СБУ. Як санітар медіалісу я дивлюсь по діагоналі медведчуківські телеклоаки. І сьогодні фарбовані дівчата аж екстаз ловили від того, що Шевченківський райсуд заборонив СБУ вилучати майно телепомийки ньюзван.
А що зараз робить СБУ? СБУ кошмарить спільно із проросійськими телепомийками. Кошмарить регіони, де перемоги СН із їх корабельними верещучками не бачити ніколи. Учора якесь молоде дівчатко разом із СБУ хвастало як вони кошмарять вінницьку фірму з видачі комунальних платіжок. Бо у Вінниці є своя команда ефективного мера Моргунова і перемоги СН не бачити там як своїх вух. Але ж треба нагадити.
Ось читаю як кошмарять Корбана в Дніпрі. Чому видатний креакл Кирило Тимошенко, який свого часу робив кар’єру в партії “УКРОП”, не переконав шефа, що це - провальна затія. Бо аж віддає душком Петра Порошенка 2015 року, коли за “операцію” за затримання Корбана медалями обсипали такого собі Шайтанова. А нині контррозвідка СБУ каже, що це - шпигун ФСБ. У Корбана та Філатова кажуть, що це такий тиск СН, які бачать, що Дніпра ви не виграти. Але можна завжди покошмарити. Насправді у ці години і кілька днів перед цим — коли влада закривала на замок Тернопіль та Луцьк вони зрощують реальну зубасту опозицію собі.
Здається мені, що Фокін і Кравчук в неосяжному майбутньому хоча б до склепу попадуть престижного, а Зеленському я не заздрю. Вбивці надій не забудуть, не простять.