Так глава угорського зовнішньополітичного відомства відреагував на недавні обшуки в одній з угорських благодійних організацій - за повідомленнями джерел у Товаристві угорської культури Закарпаття та на квартирі у голови цієї організації і Партії угорців України Василя Брензовича. СБУ підозрює організацію у діяльності, спрямованій на підрив державного суверенітету України.
І це - вже не історія з мовою освіти в угорських школах країни, не втручання угорських політиків у виборчу кампанію на місцевих виборах в Україні. Це - найсерйозніша криза
в угорсько-українських відносинах останніх років. При цьому Дональда Трампа, який міг би утримати угорського прем'єра Віктора Орбана від рішучих дій, вже фактично немає. А Володимир Путін є.
Не буду зараз вдаватися в справжні причини того, що сталося - тільки слідство покаже, наскільки обгрунтованими були підозри СБУ. Цей текст про інше - про взаємини Києва і Будапешта.
Напередодні обрання Володимира Зеленського президентом країни у багатьох політиків в сусідніх країнах - і у багатьох наших співвітчизників, прихильників нової влади - виникли ілюзії, що всі проблеми через неправильну зовнішню політику Петра Порошенка. Це Порошенко не може домовитися з Путіним. Це Порошенко і «націоналісти» у владі дратують Орбана. Це Порошенко не розуміє тривог Дуди і Качинського! Варто тільки змінити владу, як проблеми зникнуть самі собою.
Хочеться запитати: і як, зникли? Хіба не очевидно, що збереження присутності російських військ на українській території - одне з головних політичних завдань Володимира Путіна, що дозволяє йому зберігати вплив на українську політичну ситуацію і чинити тиск на Київ? Хіба не очевидно, що педалювання проблем угорських етнічних меншин - один з головних напрямків політики уряду Віктор Орбана, що дозволяє зберігати владу і демонструвати наявність власних інтересів в Євросоюзі і НАТО? Про збіг інтересів Орбана і Путіна я вже й не згадую. Хіба не очевидно, що ставлення польських консерваторів до політики історичної пам'яті - важливий інструмент мобілізації їх електорату і в кінцевому рахунку збереження влади.
І виявляється, що справа не в Порошенку і не в Зеленському. А в тому, що у наших сусідів є свої власні інтереси, які не збігаються з нашими. Інша справа, що ставлення до України і ставлення Угорщини і Польщі не можна навіть і порівнювати. Російський режим - відвертий ворог України. Польща і Угорщина - наші партнери. Але навіть у відносинах з партнерами існує часом критична розбіжність інтересів: досить подивитися на відносини двох членів НАТО, Греції та Туреччини.
Нам просто потрібно навчитися жити з цим, бути готовими захищати інтереси своєї країни і не звинувачувати у відсутності взаєморозуміння власну владу. Тоді і нам буде легше протистояти популістським силам увласній країні.