Віталій Портников: проблема - не в Україні

Так глава угорського зовнішньополітичного відомства відреагував на недавні обшуки в одній з угорських благодійних організацій - за повідомленнями джерел у Товаристві угорської культури Закарпаття та на квартирі у голови цієї організації і Партії угорців України Василя Брензовича.  СБУ підозрює організацію у діяльності, спрямованій на підрив державного суверенітету України.

 І це - вже не історія з мовою освіти в угорських школах країни, не втручання угорських політиків у виборчу кампанію на місцевих виборах в Україні.  Це - найсерйозніша криза

 в угорсько-українських відносинах останніх років.  При цьому Дональда Трампа, який міг би утримати угорського прем'єра Віктора Орбана від рішучих дій, вже фактично немає.  А Володимир Путін є.

Не буду зараз вдаватися в справжні причини того, що сталося - тільки слідство покаже, наскільки обгрунтованими були підозри СБУ.  Цей текст про інше - про взаємини Києва і Будапешта.

Напередодні обрання Володимира Зеленського президентом країни у багатьох політиків в сусідніх країнах - і у багатьох наших співвітчизників, прихильників нової влади - виникли ілюзії, що всі проблеми через неправильну зовнішню політику Петра Порошенка.  Це Порошенко не може домовитися з Путіним.  Це Порошенко і «націоналісти» у владі дратують Орбана.  Це Порошенко не розуміє тривог Дуди і Качинського!  Варто тільки змінити владу, як проблеми зникнуть самі собою.

Хочеться запитати: і як, зникли?  Хіба не очевидно, що збереження присутності російських військ на українській території - одне з головних політичних завдань Володимира Путіна, що дозволяє йому зберігати вплив на українську політичну ситуацію і чинити тиск на Київ?  Хіба не очевидно, що педалювання проблем угорських етнічних меншин - один з головних напрямків політики уряду Віктор Орбана, що дозволяє зберігати владу і демонструвати наявність власних інтересів в Євросоюзі і НАТО?  Про збіг інтересів Орбана і Путіна я вже й не згадую.  Хіба не очевидно, що ставлення польських консерваторів до політики історичної пам'яті - важливий інструмент мобілізації їх електорату і в кінцевому рахунку збереження влади.

І виявляється, що справа не в Порошенку і не в Зеленському.  А в тому, що у наших сусідів є свої власні інтереси, які не збігаються з нашими.  Інша справа, що ставлення до України і ставлення Угорщини і Польщі не можна навіть і порівнювати.  Російський режим - відвертий ворог України.  Польща і Угорщина - наші партнери.  Але навіть у відносинах з партнерами існує часом критична розбіжність інтересів: досить подивитися на відносини двох членів НАТО, Греції та Туреччини.

Нам просто потрібно навчитися жити з цим, бути готовими захищати інтереси своєї країни і не звинувачувати у відсутності взаєморозуміння власну владу.  Тоді і нам буде легше протистояти популістським силам увласній країні.