Східний фронт без перемін. Як Зеленський стає патріотом мимоволі?

Стараннями Зеленського за останні 1,5 роки російсько-українська війна на Сході майже пішла зі стрічок новин. Тільки вже зовсім дикі випадки як смерть розвідника Ярослава Журавля в "сірій зоні" під особистим контролем Зе-президента могли пробитися крізь щоденну ринву обіцянок "всеосяжного перемир’я"

Але вже з місяць на Донбасі бойові дії стали настільки інтенсивними, що в Офісі президента просто намагаються раз не коментувати очевидне. Буквально за кілька днів лютого маємо вже кілька загиблих та вдвічі більше – поранених. Ось новий ранок і повідомлення про те, як снайпер російської армії вбив нашого героя у напрямку Горлівки.

Урешті начальник Генштабу Руслан Хомчак, який місяць тому доказував, що треба зрозуміти та пробачити російський народ, бо то не він воює на Донбасі й анексував Крим — і сам поїхав до військових на Схід.
Хоча 13 січня в інтерв’ю було таке: "У Росії живе багато людей, які прекрасно розуміють, що відбувається і хто розв'язав збройну агресію проти України. Багато росіян підтримує зв'язок з українськими родичами й далеко не всі ненавидять нашу країну. Хоча цю ненависть Кремль усіма силами намагається розпалити".
Правда, що ж змінилось менше ніж за місяць? Може, росіян охочих повоювати на Донбасі, щоб віддати кредити стало менше? Чи, може, стало менше охочих із материкової Росії незаконно переїхати і розмножитись в українському Криму?

Ще цікавіше, що раптом змінив свою риторику на 180 градусів Леонід Кравчук. Той самий перший президент, якого влітку 2020 взяли до Мінської групи для того, щоб проштовхувати відверто колаборантські пропозиції, які не міг публічно озвучувати Офіс президента України. І тут колишній завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ видає страшно патріотичну заяву.

"Україна має бути готовою до будь-яких непередбачуваних дій з боку агресора. Перемир'я вже просто немає. Ми не можемо далі вдавати, що воно є. Треба говорити правду, біле називати білим, а чорне – чорним. Росіяни починають діяти зухвало, відкрито, не ховаючи своїх намірів. Тому ми маємо бути готовими до будь-яких непередбачуваних дій із боку агресора. В ОРДЛО перебувають російські найманці, командири й російська зброя. Ми не знаємо, коли її можуть залучити, але маємо бути до всього готовими та ставитися уважно до всього, що відбувається. Передусім думати про Україну", – сказав Кравчук.

А ось, що той же Леонід Макарович сказав про свого однопартійця по проєктам СДПУ (о) і "Не ТАК" Віктора Медведчука і його ОПЗЖ: "Так звана українська опозиція, яка фактично нею не є, а є ворогом українського народу. Днями Медведчук давав інтерв'ю Russia Today. Не за відновлення телеканалів він бореться, а проти України, вдаючи водночас, що він – український політик. Усіх, хто прийшов здавати країну, багатіти, набивати кишені в Україні та водночас продавати Україну, потрібно або викинути з країни, або змусити жити за законами України. Іншого шляху в нас просто немає. Час умовлянь і посилань на демократію минув. Демократія – це верховенство закону, диктатура закону для всіх без винятку".

Що означає зміна риторики обличчя "всеосяжного перемир’я"?
Нова адміністрація Джо Байдена дуже чітко дала зрозуміти українській владі, або вона випилює російську агентуру. Або влада сама отримає великих стусанів. З цим пов’язана активізація контррозвідки СБУ з випилювання агентури ГРУ РФ із телеграм-сіткою. І рішення РНБО про термінові санкції щодо соратника і гаманця Віктора Медведчука Тараса Козака. Як сказав секретар РНБО Олексій Данилов — паралельно із гарячою війною на Сході проти України "ведеться шпигунська війна, агентурна мережа просто шалена". Тому сподіватися, що Росія хоч з Путіним, хоч з гламурним Навальним лишить ідеї з колонізації України — нема підстав. Бо, коли не виходять підібгати нас танками — у хід іде березовий квас, тобто м’яка сила. Бо ж недарма днями Дмітрій Пєсков прямо сказав, що будемо просувати "руський мир" контактами людей, мистецтвом, літературою і культурою. Власне — тому зараз пішла така активізація численних російських лібералів, вихідців "лент ру" із заявами як добре буде без війни, якщо ви нас зрозумієте і пробачите. Ну і Севастополь віддасте, бо РФ він більш потрібен.

Але ось, що на умі у путінця, російського ліберала і бойовика за російські кошти насправді. Ось, що каже наша військова розвідка: "За даними української розвідки, в з'єднаннях і частинах 1 і 2 АК проводиться комплекс заходів у рамках тижня бойової і мобілізаційної готовності, в тому числі звірка так званого "приписного" особового складу у військових комісаріатах окупаційних адміністрацій. Крім того, противник приділяє особливу увагу підготовці артилерійських і мінометних підрозділів і здійснює уточнення цілей на передових позиціях підрозділів Об'єднаних сил зі складанням бойових графічних документів".

Те, що це схоже на підготовку до інтенсивних бойових дій, може визначити навіть людина без військової освіти. Росіяни збираються натиснути на Володимира Зеленського війною. Американці вимагають від ЗЕ-гаранта рішучості. Й виявилося раптом, що опертися українська влада, навіть у такому її недолугому вигляді як зараз, може тільки на армію. От з цим пов’язані спроби опатріотитися Зеленського. Ну окрім боротьби за залишки лайт-ватної аудиторії з тим-таки Медведчуком. Це я про заборону трьох вата-каналів якщо що.

Можна не сумніватися, що ми входимо в чергову фазу загострення війни на Сході. Що абсолютно очікувано та закономірно. Адже Росія – це ворог. Ворог доти допоки існує ця "тюрма народів" у будь-яких формах.
І хто б нею не керував, як би вона не називалася – Україна для неї є смертельною загрозою. І тому будь-які прояви українського патріотизму та воїнського духу для росіян – смерті подібні. Вони нас починають боятися. А тому атакуватимуть ще лютіше. Заряджаємо кулемет і не пускаємо соплі.

Шкода на цю забаву в перемир’я і пошуки мира в очах російського самодержця витратили рік. Критичний рік, який міг би наблизити нас і до ПДЧ разом із Грузією. І до виведення українського рівня на новий рівень. Що ж, будь-який президент рано чи пізно дозріває до того, що стає українським державником. Зеленський майже два роки ігнорував цю перспективу, але вона наздогнала і його. Інакше — квиток у Ростов у один бік. Але і там місто не гумове для наших втікачів.