Міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич у ефірі московського телеканалу «Дождь» пояснив, що це рішення Національної ради ніяк не пов'язане із позицією уряду - для російського телеглядача ця заява вже сама по собі виглядає посланням з іншого світу, бож більшість росіян просто не розуміє, що таке незалежний регулятор і розділення повноважень влади. Разом з тим очільник латвійського зовнішньополітичного відомства зазначив, що потрібно проводити чіткі межі між свободою слова і інформаційною війною.
І це визначення латвійського міністра є актуальнім не тільки для балтійських країн, воно є актуальнім і для України. Україна - це поле битви. Ми повинні, нарешті, зрозуміти, що Росія розв'язала проти України справжнісіньку інформаційну війну, яка і стала грунтом для справжньої, «гарячої» війни і окупації українських територій. У цій війні беруть участь як самі російські політики і пропагандисти, так і їхні найманці-колабораціоністи у нашій країні. «Телеканали Медведчука» - тільки частина цієї величезної імперії брехні, яка стала створюватися Кремлем відразу ж після проголошення незалежності України і розквітлау похмуру епоху Путіна. При цьому серед найманців є як щирі прихильники «русского мира», так і звичайні «заробітчани», які готові за невелику платню продати і рідну матір, і Україну. Власне, російських пропагандистів це теж стосується. Ті ж Дмитро Кисельов і Володимир Соловйов у молодості невтомно зображали з себе великих демократів, а потім перетворилися на дорогу обслугу авторитарного режиму. Але коли режим впаде, вони перші почнуть поливати Путіна брудом, щоб зберегти гроші, майно і можливість жити у телевізорі.
Нам варто зрозуміти, що ментальність прихильників «русского мира» у нашій країні ми не змінимо. Ці люди завжди будуть жити мрією про ліквідацію Української держави, а паспорт громадянина України вони розглядають в якості зручного інструменту, який допомагає сприяти цій ліквідації. І ці люди завжди будуть голосувати за проросійські партії та підтримувати будь-яку антиукраїнську владу - у Києві, Донецьку, Луганську чи Сімферополі. Але таких людей у нашій країні меншість.
Тому ми повинні думати не про них, а про мерзенну продажну публіку. Простіше кажучи - ми повинні позбавити цих людей можливості заробляти. Ми повинні закрити всі борделі - раз і назавжди. Політична проституція в Україні повинна бути поставлена поза законом.
Звичайно, патріотами України ці люди не стануть навіть тоді, коли залишаться без своїх срібняків. Просто тому, що у жодного з них немає навіть натяку на серце, совість, душу. Просто тому, що вони люблять тільки гроші. Бажано долари і євро, звичайно - скільки б вони не брехали, що люблять рублі.
Але якщо борделі закриються, всі ці мерзотники, принаймні, позбудуться можливості шкодити нам і нашій країні, перестануть розтлівати душі наївних інфантильних співгромадян.
З політичних гвалтівників - депутатів, експертів і журналістів - вони швидко перекваліфіковуються в управдоми і будуть просто жити на доходи від нерухомості, яка дісталася їм за відомі послуги. І це вже буде не проблема країни, а проблема їхніх квартирантів.