Віталій Портников: свобода слова - не свобода інформаційної війни

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич у ефірі московського телеканалу «Дождь» пояснив, що це рішення Національної ради ніяк не пов'язане із позицією уряду - для російського телеглядача ця заява вже сама по собі виглядає посланням з іншого світу, бож більшість росіян просто не розуміє,  що таке незалежний регулятор і розділення повноважень влади.  Разом з тим очільник латвійського зовнішньополітичного відомства зазначив, що потрібно проводити чіткі межі між свободою слова і інформаційною війною.

І це визначення латвійського міністра є актуальнім не тільки для балтійських країн, воно є актуальнім і для України.  Україна - це поле битви.  Ми повинні, нарешті, зрозуміти, що Росія розв'язала проти України справжнісіньку інформаційну війну, яка і стала грунтом для справжньої, «гарячої» війни і окупації українських територій.  У цій війні беруть участь як самі російські політики і пропагандисти, так і їхні найманці-колабораціоністи у нашій країні.  «Телеканали Медведчука» - тільки частина цієї величезної імперії брехні, яка стала створюватися Кремлем відразу ж після проголошення незалежності України і розквітлау похмуру епоху Путіна.  При цьому серед найманців є як щирі прихильники «русского мира», так і звичайні «заробітчани», які готові за невелику платню продати і рідну матір, і Україну.  Власне, російських пропагандистів це теж стосується.  Ті ж Дмитро Кисельов і Володимир Соловйов у молодості невтомно зображали з себе великих демократів, а потім перетворилися на дорогу обслугу авторитарного режиму.  Але коли режим впаде, вони перші почнуть поливати Путіна брудом, щоб зберегти гроші, майно і можливість жити у телевізорі.

Нам варто зрозуміти, що ментальність прихильників «русского мира» у нашій країні ми не змінимо.  Ці люди завжди будуть жити мрією про ліквідацію Української держави, а паспорт громадянина України вони розглядають в якості зручного інструменту, який допомагає сприяти цій ліквідації.  І ці люди завжди будуть голосувати за проросійські партії та підтримувати будь-яку антиукраїнську владу - у Києві, Донецьку, Луганську чи Сімферополі.  Але таких людей у нашій країні меншість.

Тому ми повинні думати не про них, а про мерзенну продажну публіку.  Простіше кажучи - ми повинні позбавити цих людей можливості заробляти.  Ми повинні закрити всі борделі - раз і назавжди.  Політична проституція в Україні повинна бути поставлена ​​поза законом.

Звичайно, патріотами України ці люди не стануть навіть тоді, коли залишаться без своїх срібняків.  Просто тому, що у жодного з них немає навіть натяку на серце, совість, душу.  Просто тому, що вони люблять тільки гроші.  Бажано долари і євро, звичайно - скільки б вони не брехали, що люблять рублі.

Але якщо борделі закриються, всі ці мерзотники, принаймні, позбудуться можливості шкодити нам і нашій країні, перестануть розтлівати душі наївних інфантильних співгромадян.

З політичних гвалтівників - депутатів, експертів і журналістів - вони швидко перекваліфіковуються в управдоми і будуть просто жити на доходи від нерухомості, яка дісталася їм за відомі послуги.  І це вже буде не проблема країни, а проблема їхніх квартирантів.