Ліцензія на Patriot і проєкт Freya: коли Україна отримає власну антибалістику

В Анкарі Дональд Трамп заявив, що готовий дати Україні ліцензію на виробництво ракет Patriot – того самого дефіцитного товару, брак якого коштував життів в останніх ударах по столиці. Це найгучніший сигнал з боку Вашингтона за довгий час, і водночас – обіцянка, реалізація якої, за оцінками експертів, може зайняти не місяці, а роки. 

Розбираємось, що насправді пообіцяв Трамп, чи готова Україна виробляти протиракети сама, і чому паралельний європейський проєкт (під головуванянм України) Freya може виявитись швидшим шляхом до результату.

Ніч, яка показала світу ціну дефіциту

фото: ДСНС Києва

Проблема, довкола якої зараз обертається вся ця історія, має цілком конкретний вимір – у кількості ракет і в тілах під завалами. У ніч на 6 липня Росія застосувала 419 засобів ураження, серед яких 23 балістичні ракети "Іскандер-М" і ракети комплексів С-400. Тоді загинуло 19 людей і десятки було пораненою.

Якщо з більшістю крилатих ракет і дронів українська ППО успішно справляється, то із балістикою проблема – вже 9 днів ми не можемо збити жодної, а час підльоту їх лише скорочується. Росія все активніше робить ставку саме на цей тип зброї, знаючи про дефіцит перехоплювачів у ЗСУ. Як у Повітряних Силах, так і президент України підвередили, що найбільша проблема зараз – дефіцит ракет-перехоплювачів до Patriot.

Це не одноразовий епізод. З початку цього року Росія застосувала 553 балістичні боєприпаси, з яких перехоплено лише близько 160, тобто приблизно 29%. При цьому на знищення однієї цілі часто йде не одна, а дві-три протиракети, тож для перехоплення такого обсягу Україні реально потрібно щонайменше тисячу ракет PAC-3 до системи Patriot, яка їх збиває, а з урахуванням темпів російського виробництва – і понад дві тисячі. Як відзначає провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету, авіаексперт Валерій Романенко, Росія зараз робить ставку на балістику не тому, що вона точніша, а тому, що проти неї найменше протиотрути – це не тактика, а бухгалтерія терору, особливо до певних дат, як от саміт НАТО.

"Головне управління розвідки всередині квітня заявляло, що росіяни здатні виробляти 60 балістичних ракет на місяць і мали їхній запас на той момент до 200 штук. А запас "цирконів" оцінювався в 230 одиниць, хоча потім зменшили його до 120. Використовуючи ракети такими темпами, як зараз, росіяни, скоріш за все, спустошують ці запаси. Бо варто пам’ятати, що запас 200 ракет – це ж на всю Росію. А відстрілюють вони їх набагато більше, ніж виробляють", - зауважив Романенко. 

Найпохмуріший нюанс – це не тільки український дефіцит протибалістичних ракет. Бо американці виробляють приблизно 600–650 ракет-перехоплювачів Patriot на рік і поки компанія Lockheed Martin не може наростити виробництво. Тоді як на знищення однієї балістичної ракети йде від двох до чотирьох перехоплювачів, тобто протибалістичні ракети завжди у дефіциті відносно самих балістичних ракет. В Конгресі США вже офіційно не раз визнавали, що виробництво не встигає за попитом союзників та й за потребами армії Сполучених Штатів на тлі війни з Іраном. Але навіть якби США віддавали Україні весь свій річний випуск ракет, цього все одно було б замало.

Скільки Patriot в України і яка їх ціна

За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), одна батарея Patriot є одним із найдорожчих елементів сучасної протиповітряної оборони. Загальна вартість комплексу сягає приблизно 1,1 млрд доларів. Із цієї суми близько 400 млн доларів припадає на саму батарею – радари, пускові установки, командний пункт та інше обладнання, тоді як ще близько 690 млн доларів становить комплект ракет-перехоплювачів. При цьому кожна окрема ракета PAC-3 коштує кілька мільйонів доларів (близько 3-5 млн), що робить відбиття масованих атак не лише технічно, а й економічно надзвичайно складним завданням.

За відкритими даними, Україна наразі має щонайменше сім батарей Patriot: три були передані Сполученими Штатами, три – Німеччиною, ще щонайменше одну профінансувала або передала коаліція європейських союзників. Водночас навіть така кількість не означає, що всі комплекси одночасно перебувають на бойовому чергуванні. Частина систем періодично проходить технічне обслуговування, ремонт або модернізацію, а інші можуть бути тимчасово передислоковані для прикриття найважливіших об'єктів. Тому фактична кількість батарей, які одночасно можуть відбивати російські повітряні атаки, зазвичай є меншою, ніж загальна кількість отриманих комплексів.

Але для України сьогодні критично важливим є не лише збільшення кількості самих систем Patriot, але насамперед стабільне постачання ракет-перехоплювачів, бо інакше ця американська ППО простоює. 

Що саме пообіцяв Трамп в Анкарі

фото: GettyImages

На спільній пресконференції з Зеленським на полях саміту НАТО в Анкарі 8 липня американський президент несподівано подобрів у стосунках із президентом України і повідомив, що Вашингтон готовий передати Києву право на виробництво ракет для Patriot. За його словами, американці покажуть українцям, як це робиться, хоча процес дуже складний, і додав, що багато країн не змогли б налагодити таке виробництво, але українці "дуже винахідливі". Також він у своєму стилі сказав, що дасть українцям право виробляти Patriot самостійно, щоб ті більше не скаржилися на нестачу постачань.

Показово, що це рішення дозрівало давно. Українські посадовці кілька місяців лобіювали у Вашингтоні дозвіл на виробництво ракет-перехоплювачів Patriot безпосередньо в Україні, а наприкінці травня Зеленський надсилав Трампу і Конгресу тривожного листа про критичний дефіцит засобів ППО. За словами Зеленського, оприлюдненими вже після зустрічі, США фактично надали Україні статус, який досі мали лише два партнери: до цього часу такий дозвіл Вашингтон надавав лише Німеччині та Японії. Тому на ці країни може орієнтуватися України.

Сам Зеленський після переговорів говорив обережно й по-діловому – без переможних інтонацій. Він повідомив, що США політично визнали Україну готовою виробляти Patriot, і зараз узгоджуються технічні деталі, наголосивши, що технічним групам і представникам міністерств тепер треба працювати без пауз, щоб отримати ліцензії якнайшвидше. Водночас він окреслив, що робота над захистом від балістики йде одразу кількома паралельними треками: ліцензія на виробництво, фінансування через програму PURL, двосторонні угоди з європейськими країнами про додаткові ракети – поки власних систем ще немає.

Є також аргумент на користь того, що це був не просто політичний жест з боку Трампа, якого часто хитає то в одну, то в іншу сторону. Зокрема, політолог Максим Несвітайлов в етері 24 каналу пояснив зацікавленість самих Сполучених Штатів доволі приземлено – грошима. За його оцінкою, виробництво ракет для ППО в Україні могло б у три-чотири рази бути дешевшим, тож для Вашингтона це спосіб дешево масштабувати випуск, а не лише жест підтримки. 

Чи реально виробляти Patriot в Україні і скільки це займе часу

Тут варто не піддаватися ейфорії заголовків. Ліцензія – це юридичний дозвіл, а не завод під ключем. Та й іноземні медіа писали, що рішення Трампа, схоже, не було попередньо узгоджене з американськими виробниками ракет, які мають свої проблеми із збільшенням потужностей. 

Якщо розглянути досвід Німеччини, яка має незрівнянно більше промислових і фінансових ресурсів, ніж Україна у стані війни – ця історія виглядає як довгостроковий проєкт. Німці ще у 2022 році отримала схвалення президента США і лише у вересні 2024 року почали будувати лінію для виробництва простіших ракет PAC-2. Однак перша партія надійде Бундесверу лише у вересні 2027 року. Тобто навіть у мирній і технологічно розвиненій країні цей шлях – це роки, а не місяці.

Стосовно Японії, американці надали їм дозвіл у 2005 році. Токіо знадобилося три роки, щоб успішно випробувати першу PAC-3 до Patriot. За деякими оцінками, зараз вони виробляють до 30 ракет Patriot на рік, тобто всього 2-3 на місяць. Натомість Україні потрібно як мінімум у десятки разів більше.

Тому західні ЗМІ, наприклад, Bloomberg пишуть, що Україні знадобляться роки, щоб почати випускати свої антибалістичні перехоплювачі до Patriot. Норвезький дослідник Фабіан Гоффманн оцінив запуск виробництва менш ніж за рік як малоймовірний сценарій, послався саме на приклад Німеччини.

Українські фахівці налаштовані теж скептично щодо саме ліцензійного випуску складніших PAC-3. Колишній офіцер ППО, викладач Національного авіаційного університету Валерій Романенко прямо заявив виданню Радіо Свобода, що не поділяє думки про можливість налагодити в Україні ліцензійне виробництво ракет PAC-3. 

"По-перше, усі наші підприємства перебувають під ударами російських балістичних ракет, і ми зараз не можемо їх захистити. По-друге, ми матимемо ті самі проблеми, що й виробник, тобто нестачу комплектуючих", - відзначив Романенко. 

А Дженніфер Кавана, старша наукова співробітниця й директорка з військового аналізу в Defense Priorities, американському аналітичному центрі, додала, якщо Україна таки вироблятиме ракети Patriot, то це будуть невеликі обсяги й станеться це через рік або більше. Тобто це не допоможе Києву тут і зараз. 

Деякі експерти припускають, що для пришвидшення процесу можуть залучити європейські країни, щоб заводи в Україні не ставали пріоритетною ціллю. Називають, як Польщу, так і Німеччину, де вже розгортається власне виробництво.

"Два джерела, знайомі з переговорами, повідомили, що нові ракети-перехоплювачі, ймовірно, будуть виготовлені в Німеччині або іншій європейській країні, де безпечніше, а виробництво може бути перенесено в Україну після закінчення війни", - написали в Reuters.

Freya: паралельний і, можливо, швидший трек

фото: armyinform

Поки триває бюрократичне узгодження американської ліцензії, у Європі вже кілька місяців розвивається інша історія – запасний план. Це набагато менш гучна справа, але прогрес там вимірюється не обіцянками, а випробуваннями. Йдеться про проєкт Freya – пан'європейську систему протиракетної оборони, яку співзасновник української компанії Fire Point Денис Штілерман публічно представив ще у травні. Проєкт задумано як дешевшу альтернативу Patriot, і крім України в ньому беруть участь Німеччина, Франція та Норвегія, а згодом до коаліції долучилась і Швеція.

Розподіл ролей у проєкті доволі промовистий і, по суті, віддзеркалює те, у чому Україна за час війни справді досягла успіху – швидка розробка ракетної "начинки" за рахунок приватного сектору. Українська сторона створює власне ракету, тоді як європейські партнери забезпечують радари, системи управління вогнем та інші ключові технічні компоненти Німецька Hensoldt вже домовилась про постачання радарів, а компанія Fire Point повідомила про успішні випробування ракети FP-7.x, яка має стати основою всього комплексу Freya.

Технічно система розрахована на інтеграцію в натовську архітектуру, а не на автономне існування осторонь союзників. Інтеграцію Freya в українську систему ППО планують забезпечити через натовські протоколи. Зараз проєкт реалізується в межах міжурядових угод, на основі яких компанії-виробники укладають окремі контракти на виробництво окремих компонентів, а фінансується він коштом самих компаній-учасників.

За словами Зеленського, вже найближчими днями у Франції відбудеться зустріч європейських лідерів, на якій презентують саме цей проєкт. Прототип оснащений напівактивною інфрачервоною головкою самонаведення від німецького виробника систем ППО IRIS-T, а сам президент описав Freya як українську антибалістичну систему з панєвропейським підходом, але під українським головуванням, за характеристиками аналогічну Patriot, проте розраховану на дешевше і масовіше виробництво.

Тайминг тут виглядає обережно оптимістичним, хоча й не безхмарним. Якщо реалізація проєкту йтиме швидкими темпами, перше успішне перехоплення ворожої балістичної ракети новою системою може відбутися вже до кінця 2026 року, а повноцінний запуск виробництва – десь у 2027 році. Утім, експерти попереджають, що розробка, випробування і запуск у серію все одно потребуватимуть великих коштів, а проєкт залежить від міжурядових угод, експортного контролю і політичної волі партнерів. Тобто навіть якщо прототип працює, питання в тому, чи можна швидко виробляти достатню кількість перехоплювачів.

Наголосимо, що Freya і американська ліцензія – це не конкуруючі, а взаємодоповнювальні треки. Ліцензія на Patriot дає Україні доступ до перевіреної, бойово підтвердженої технології, але з дуже довгим циклом впровадження. Freya – це шанс отримати щось раніше, бо цикл коротший і українська сторона вже контролює ключовий елемент – саму ракету-перехоплювач, а не чекає, поки їй "покажуть, як це робиться". До того ж, можливо, вдасться використати якісь компоненти американської ліцензії, щоб пришвидшити успішність застосування Freya. 

Досвід, який працює на користь України

Є фактор, який варто врахувати тверезо, не скочуючись ні в надмірний оптимізм, ні в зневіру. Бо за роки повномасштабної війни Україна вже неодноразово проходила шлях від "нам обіцяли складну західну технологію" до "ми нею вже успішно користуємось" швидше, ніж передбачали найобережніші прогнози союзників. Це стосується і освоєння західних систем ППО та артилерії, літаків і власних розробок далекобійної зброї – того ж "Нептуна", "Фламінго", "Пекла", "Рути" чи "Трембіти" і багатьох інших розробок, які за час війни пройшли шлях від дослідних зразків до бойового застосування у стислі, за мирними мірками, терміни.

Це не означає, що воєнний стан автоматично скорочує роки виробничого циклу до місяців – фізика металургії, електроніки й тестування нікуди не зникає. Але це означає, що коли є пряма загроза виживанню та є доступ до технологій і фінансування, українська оборонна промисловість історично рухалася швидше за бюрократичні прогнози партнерів, а не повільніше. Саме на цей досвід, найімовірніше, і розраховує команда Fire Point, обіцяючи перше перехоплення в межах Freya вже до кінця цього року – тоді як для Німеччини та Японії аналогічний шлях зайняв кілька років. 

Скільки часу це реально займе

Якщо звести всі оцінки докупи, вимальовується не одна дата, а кілька можливих сценаріїв:

• Найближчі місяці (до кінця 2026 року): жодного якісного стрибка у власному виробництві не буде. Головний інструмент виживання – це термінові двосторонні постачання наявних ракет Patriot від союзників і фінансування через програму PURL, про які й казав Зеленський. Саме в цьому вікні Україна найбільш вразлива, і саме на ньому продовжує грати Росія, нарощуючи частку балістики в ударах.
• Друга половина 2026 – 2027 рік: реалістичне вікно для першого успішного перехоплення прототипом Freya, за умови що всі учасники коаліції дотримають темпу. Це не масове виробництво, а підтвердження концепції.
• Друга половина 2027 року і далі: орієнтир для запуску серійного виробництва Freya, а також, за найоптимістичнішими прогнозами, гіпотетичний час, коли ліцензійне виробництво компонентів Patriot в Україні могло б вийти на реальні обсяги, якщо технічні деталі ліцензії взагалі буде узгоджено найближчим часом і якщо американські виробники не загальмують процес.

Тож головна цінність чергового повороту Трампа не в тому, що Україна "вже завтра" почне випускати Patriot. Цінність – у прецеденті визнання. Вашингтон вперше публічно поставив Україну в один ряд із Німеччиною та Японією як країну, гідну довіри в питанні найчутливішої протиракетної технології НАТО. А далі це вже питання того, чи вдасться Україні та європейцям перетворити цей політичний дозвіл на реальні ракети раніше, ніж це зробила б будь-яка інша країна на її місці.

Читайте також: Молитися і платити: як західні ЗМІ описують залаштунки саміту НАТО в Анкарі та що означає нова модель Альянсу для України